Борис Монкевич, учасник бою під Крутами: «– Озброєні сили більшовиків, заволодівши вже східним шматком України, йшли до нашої столиці Києва двома сильними арміями. Українське «правительство» опинилося майже безборонним, з відкритими кордонами, оскільки ще в грудні наказом військового міністра було оголошено загальну демобілізацію української залоги столиці. Очевидний брак організованої оборони краю був доконаним фактом, і всі стали перед питанням: «Що ж далі?». І вже в останній час перед лицем небезпеки уряд кинув розпучливий клич до всіх, у кого ще жевріла в серцях надія, в кого ще не опали безсило руки. І молодь одразу на цей поклик боронити батьківщину зголосилася. Без вагання вони покинули свої родини, залишили стіни своєї рідної альма-матер. Ще в грудні наказом військового міністра було оголошено загальну демобілізацію Народний університет створив у себе курінь студентів Січових стрільців. У цей курінь записується багато учнів гімназії (майже всі учні 7 і 8 класу) імені Кирило-Мефодіївського братства, записуються студенти Володимирського університету, учні гідротехнічної школи, учні київської військової, тоді вже українізованої лікарської школи».
29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, що під селищем Крути та поблизу села Пам`ятне (Чернігівська область) 300 київських студентів, захищаючи підступи до Києва, вступили в нерівний бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, яка серед інших вела наступ на Українську Народну Республіку.
Втрати … Студентська сотня:забитих у бою — 10-12;розстріляних та замордованих — 29;поранених — 30-35;полонених — 7. Разом: 76-83 вбитих і поранених студентів та гімназистів. 1-ша Українська військова школа: забитих — 8-10; поранених — 25-30. Разом: 33-40 вбитих та поранених юнаків. Втрати куреня Смерті та вільних козаків невідомі.