Презентація "ПАМ`ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ"

ПАМ`ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

Під Крутами бій, під Крутами кров... Про давню трагедію згадаю знов. Під Крутами смерть, під Крутами плач... І кулю у серце націлив палач. Під Крутами юність, під Крутами сум. Під Крутами розум і нації цвіт. І все пам’ятаю через тисячі днів. І пам'яті свічка горить не згаса І 300 сердець - наша гордість, краса. Під Крутами квіти, "Реквієм" спів... Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.

Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день,а увечері вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.

Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них наприклад Ігор Лоський, син міністра. Іншому – сину міністра, студенту Володимиру Шульгину не поталанило. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.

Збереглися спогади учасників бою: Івана Шарого, Ігоря Лоського та інших, а також командира бою сотника Аверкія Гончаренка, як і свідчення начальника штабу Армії УНР сотника (згодом генерала) Олександра Удовиченка, якому в присутності Петлюри було надано докладний звіт одразу ж після бою.

Схилимо свої голови перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ во ім'я воскреслої сьогодні України. Молитва О Боже наш добрий З високого неба Молитву сьогодні Заносим до Тебе. За тих, що боролись При станції Крути За нашу Державу Із ворогом лютим Що в битві цій впали В ту зиму криваву... Прийми їх до себе! Прийми в свої лави! А нам від цих Триста, О Боже, благаєм Вчитись любові до рідного краю, Чи на рідних полях Чи в чужій стороні Осенило чи ні Святохреснеє рам’я Вам усім, хто поляг За тризубовий стяг. Вічная пам'ять