МОЄ КРЕДОПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО"Йти до своїх вихованців із бажанням та любов'ю,із твердим переконанням, що художнє справедливе слово здатне змінити світ на краще."ЖИТТЄВЕ КРЕДОБудь собою. Будь добрим до кожного і жорстоким до натовпу - коли це потрібно. І щодня дозволяє кожному учневі почати все із чистого аркуша"
МЕТА МОЄЇ РОБОТИ«Головне-навчити дітей мислити» Б. Брехт Моє бажання, щоб дітям було цікаво, зрозуміло, корисно,знадобилося у житті. Ставлю мету створити ситуацію успіху для кожної дитини. Мрію про атмосферу доброзичливості на уроці, яка необхідна для продуктивної праці. Хочу зацікавити, здивувати,відчути успіх, віру в свої сили,створити гарний настрій,навчити дітей цінувати і любити життя, природу, свою Батьківщину.
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНЯСьогодні Україна переживає найбільше випробування у своїй боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Тому зараз, як ніколи, важливе та актуальне питання формування громадянина-патріота України, захисника Вітчизни.
МЕТАРідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень. Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.
Виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. Перш ніж розпочинати працювати над проблемою, я мала для себе визначити, хто ж такий патріот. У науково-методичній літературі існує безліч тлумачень цього поняття. Мені найбільш імпонує визначення, яке подає Академічний тлумачний словник української мови: «Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги». Узявши його до уваги та врахувавши власний досвід роботи, я створила модель учня-патріота. Отже, особистістю з чітко сформованими почуттями громадянськості й патріотизму,на мою думку, є та дитина, яка:1) прагне постійно вивчати українську мову, вільно нею володіти;2) вивчає історію нашої країни, рідного краю, знає її глибоке історичне коріння;3) глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України, розуміючи, із хвилюванням співає Гімн;4) зможе завжди і скрізь свідомо захищати інтереси своєї вітчизни, свого народу. Виховання патріота – завдання надзвичайно складне, тому вимагає належної змістової наповненості занять з учнями, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності.
Основними напрямами виховання національної свідомості та патріотизму на моїх уроках української мови й літератури є:1) виховання пошани й любові до рідної мови, прагнення зберегти її, бо «нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». (Ліна Костенко);2) формування думки про значення родини, сім’ї, роду, родоводу;3) формування знань про історію України, державні та національні символи;4) формування стійкості у своїх національних переконаннях.
ВАЖЛИВО НА УРОКАХ СТВОРЮВАТИ СИТУАЦІЮ УСПІХУ, ЩОБ ДАТИ ЗМОГУКОЖНОМУ УЧНЕВІ РОЗКРИТИСЯ ПОВНІСТЮ. ДЛЯ ЦЬОГО НЕОБХІДНО:1. Зняти страх («Це просто», «Це легко», «Не вийшло – нічого страшного, попрацюєш – і обов’язково вийде»).2. Надати приховану допомогу («Я вважаю, що краще б почати з цього…», «Мені здається, що основне тут…»).3. Уміти авансувати особу («У тебе все вийде»).4. Використовувати прийоми персональної винятковості («Саме ти…»).5. Дати оцінку результату («Ти це добре зробив», «Ось тепер вийшло чудово»)
Методи створення позитивної мотивації навчання. Емоційні:заохочення;навчально-пізнавальна гра;створення ситуації успіху…Пізнавальні:створення проблемної ситуації;спонукання до пошуку алгоритмів рішень;виконання творчих завдань…Вольові:інформація про результати навчання;формування відповідальності;прогнозування майбутньої діяльності…Соціальні:розвиток бажання бути корисним;створення ситуації взаємодопомоги;зацікавленість у результатах колективної праці…rrrrr
Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, інших людей. ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯФормування любові до рідного краю;Формування поваги до Конституції України, державної символіки;Формування духовно – моральних взаємин; Формування любові до культурного спадку свого народу;Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей; Виховання гордості за свій народ, шанування героїв України;
Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, героїчних подій минулого держави, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності я використовую наступні напрями та методи:
1. Світоглядний: бесіди, розповіді, оповідання, повідомлення, читання. Характерною особливістю методів патріотичного виховання в початкових класах є їхня емоційність, яскравість і цікавість. Тому я прагну, щоб вони будувалися на життєвих прикладах, ілюструвалися піснями, віршами, загадками тощо. Використовую факти повсякденного життя учнів, суспільної, політичної, трудової діяльності видатних людей минулого та сучасників. Особливо впливають на почуття та свідомість учнів розповіді про життя і діяльність героїв, які жили, працювали в рідному селі. За допомогою цих методів у дітей формується суспільна думка, досвід особистого відношення до своєї країни та свого народу.2. Суспільно-корисний: догляд за могилами загиблих воїнів, екологічний рух, походи, робота шкільного музею, вивчення історії свого села, вулиці, школи, родини. Такі методи позаурочної роботи з дітьми мають велике значення для ідейно-патріотичного виховання школярів, формування їхнього морального обличчя.
3. Трудовий: знайомство з традиційними ремеслами, народними промислами, виготовлення альбомів, газет, підготовка виставок, колекцій, гербаріїв. «Золоте правило» народної педагогіки вчить: «Без праці людину не виховаєш, бо праця є метою та сутністю людського життя».4. Пізнавально-розвиваючий: бесіди, вікторини, олімпіади, турніри, клуби народної творчості, усні журнали, години спілкування, аналіз різноманітних ситуацій, заочні подорожі, зустрічі з видатними людьми. Ці методи спрямовані на виховання в школярів пізнавальної активності, розвиток творчих здібностей, уміння відстоювати власну точку зору, розкривають перед учнями справжню красу життя.5. Художньо-естетичний: вечори народної пісні та танцю, свята рідної мови, виставки народних промислів, конкурси дитячої творчості, свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв. Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.
6. Військово-спортивний: змагання з народних видів спорту, козацькі змагання та забави, народні ігри, туристичні змагання. Ці методи сприяють вихованню у дітей стійких моральних якостей (поваги до Збройних Сил України, любові до Батьківщини, бажання стати на захист Вітчизни); психологічних якостей (мужності, ініціативності, відваги тощо), фізичних якостей (витривалості, швидкості, спритності та ін.; духовних якостей (доброти, товариськості, честі, громадянського обов’язку, справедливості, історичної пам’яті).
ВИСНОВКИ В своїй педагогічній діяльності я і надалі ставлю за мету виховувати в учнів почуття патріота свого краю, своєї землі – патріота Батьківщини. Юнак повинен бути вірним захисником своєї Вітчизни, дівчина свої почуття любові до рідного краю повинна передати своїм дітям. І моє завдання, як педагога, сіяти зерна любові, поваги до отчого дому, до рідної землі, до неньки-України в душах: своїх і учнівських. Я впевнена, що український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності. Сподіваюся, що діяльність моїх учнів у шкільні роки підготує їх до дорослого життя і кожен з них через роки успішно адаптується в соціумі та зуміє реалізувати себе як особистість. Підсумовуючи, хочу сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.