Експрес-зошит "Психологічна новела «Intermezzo» з жанровими ознаками «поезії у прозі»".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ФАХОВИЙ  КОЛЕДЖ РИБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

Психологічна новела «Intermezzo» з жанровими ознаками «поезії у прозі»

 

Викладач                                                                   Ніценко Наталія

 

 

 

Херсон 2023

 

1.Теорія літератури.

Імпресіонізм – слово походить воно від французького impression – враження. Імпресіонізм як мистецький напрям виник у франц. живописі в ХІХ – на початку ХХ ст. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан.

Тобто імпресіоністам було важко простежити, як людська душа відгукається на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.

 

Назва течії походить від картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця» 1873 р.
Риси імпресіонізму
психологізм у змалюванні  персонажів	особливий лаконізм	збільшена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей
прагнення відтворити найтонші зміни в настроях	ритмічність	одночасна відмова від великих      соціальних проблем
	багатство відтінків у змалюванні  дійсності
Основне завдання	витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих почуттів і переживань без заглиблення в їх суть.
На противагу реалістам	імпресіоніс­ти доводили, що об'єктивна істина для людини недоступ­на, а отже, неможливо одразу охопити широку панораму буття, передати узагальнено-типові риси предмета чи яви­ща. Тому ці митці зосереджувалися на відтворенні миттє­вих вражень від безпосереднього зіткнення з якимись яви­щами, на щонайточнішому фіксуванні сприйнятого у пев­ний конкретний момент.
Отже	імпресіонізм — це, власне, мистецтво передачі безпосередніх вражень.
Під впливом малярства імпресіонізм поширився і на літературу. Основоположниками літературного імпресіонізму вважаються брати Гонкури (французькі прозаїки).
В українській літературі	М.Коцюбинський, О.Кобилянська, Г.Косинка, В.Стефаник, Ольга Кобилянська та ін.
Художнє мистецтво	Фіксуючи перше миттєве враження від об'єкта, -імпресіоністи намагалися максимально наблизитися до «правди дійсності», побаченої неупередженим оком, без якихось опосередкувань, продиктованих попереднім досвідом, а насамперед — ідеологією. Якщо імпресіоністичний живопис часто був мистецтвом кольорових плям, то література цього напряму передавала мінливі нюанси настрою, невпинні перебіги почуттів.
К.Моне
К.Піссарро «Березневе сонце»

 

2. М. Коцюбинський — людина, яка любила життя, світло, яку називали «сонцепоклонником». Так, природа — це те, що додавало натхнення виснаженій душі письменника. Будучи з дитинства хворобливою дитиною, він дуже цінував життя, прагнув у ньому знайти лише прекрасне, навіть там, де його важко віднайти. Син у спогадах про батька напише: «Він був людяним, не втрачав цієї риси протягом усього життя, любив добро, вірив у його переможну силу».

Але досить дивним є ліричний герой імпресіоністичної новели «Intermezzo». Він, на перший погляд, хоче втекти від людей, усамітнитись, відійти далеко-далеко.!

3. План

1. Історія написання новели "Іпtermezzo”.
2. Ідейний зміст твору.
3. Літературознавча робота.

 

1. Історія написання новели " Іntermezzo ".

Новела написана у 1908 році. На 1908 рік припадає багато подій, приємних і не дуже приємних для письменника. Юрій Кузнєцов, з ж такою самою назвою, що і у Коцюбинського, опираючись на листи, спогади сучасників письменника, розказує про вершину внутрішньої трагедії в житті Коцюбинського, яка припадає на 1908 рік.

У Чернігові М.Коцюбинський очолював "Просвіту". Діяльність цього товариства занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило ряд обшуків у квартирі письменника і звинувачення в революційній пропаганді. Наслідком цього стало виключення М.Коцюбинського зі складу "Просвіти". що відгукнулося болем у серці митця.

“Так, викликали в магістрат. Механічно склав усе і пішов.

Начальник-товстун ледь відірвав важке тіло від крісла, щоб привітатись.

- Читав, читав ваші новели... артистичні речі.

Театр... Він зроду жодної газети не відкрив, не те що книжки. Так і кортіло запитати, чи знає хоч букви.

-  Невже мої скромні спроби заслужили на вашу увагу?

- Не кажіть. Наша установа має пишатись, що в ній працює такий відомий літератор. Пишіть ваші прекрасні новели, а політики не чіпайте – то не ваша стихія...

Завіса відкривалася. Виявляється, перші оплески – то лише маскарад, і під плащем принца – звичайнісінький екзекутор.

- Друже, ваша "Просвіта" – товариство, діяльність якого виходить за межі роботи подібних інституцій. Мені було б шкода, якби через це ми змушені були відмовитись від ваших послуг.”

На жаль, М.Коцюбинський не міг повністю присвятити себе улюбленому заняттю – літературі. Підступні хвороби давали про себе знати. Очевидці згадували, що він танув, як свічка. Необхідність витрачати кошти на ліки, на оздоровчі поїздки дратувала Коцюбинського. А тут ще й арешт сестри Ольги...

1908 рік – час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з бунтівниками. Тюрми переповнились правдошукачами, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били.

У листі до М.Чернявського Коцюбинський писав: "Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це мало вплив на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до вас ".

“Якийсь місяць, як він повернувся з відпустки, а від здоров`я не лишилося і сліду. Знову ниють ноги, в голові паморочиться. Спочатку арешт Ольги, тоді ця неприємність із листом від Беатріче... геть доконали.

Він глянув на чистий аркуш паперу, і вперше за ці роки у глибині душі ворухнувся хробак сумніву. Ворухнувся майже нечутно, а проте було моторошно. Немов заглянув у безодню, в небуття. Невже виписався?”

Можливо, найдраматичнішим моментом цього періоду була внутрішня трагедія письменника, спричинена коханням до Олександри Аплаксіної. Беатріче... Так називав її Коцюбинський. Сімейні стосунки з дружиною, Вірою Дейшею, були дуже натягнутими. Лише діти не давали Коцюбинському розірвати шлюб. Закоханим залишалося лише листуватись.

Його листи до коханої, видані у 1938 році, – це чималий том, роман у листах.

О.Аплаксіна пережила Коцюбинського на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою.

"Увійшла дружина – спокійна, впевнена.

 - Так далі тривати не може. Я не збираюсь ні про що просити, але ти мусиш сказати, як нам жити далі?

Тільки тепер він помітив у її руці лист. Одразу впізнав почерк Беатріче. Пекучий сором і жаль охопили його. Вона щось говорила про дітей, про перші роки кохання, при цьому залишалась незворушною: ні сльозинки, ні докорів – сухий бухгалтерський підсумок їхнього життя. Він слухав і не слухав. Відчував лиш, як повільно провалюється у безодню. І сказав:

- Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сім’ї, коли навіть доведеться переступити через себе.

Вона вийшла. Він озирнувся довкола, в цілому всесвіті не було нікого. Нікого і нічого, тільки пекучий нестерпний біль.

Хіба вмерти? Ні дружина, ні Беатріче від цього не постраждають. Що він може їм дати, крім горя? Ковтнути отруту і ввійти у царство спокою. Але не міг ворухнутись. Тіло немов розбив параліч. Це - межа, зрозумів він. Там, за нею, - божевілля."

Отже, вкрай виснажений М.Коцюбинський звертається до друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок. На цю просьбу відгукнувся меценат, великий землевласник Є.Чикаленко, який радо запропонував письменнику свій дім у селі Кононівка. Там М. Коцюбинський провів декілька тижнів. Тому й новела "Іntermezzо" присвячена Кононівським полям.

2. Ідейний зміст твору. Утомлений душею М.Коцюбинський черпає сили з криниці Кононівської природи. Пізніше він пише Євгену Чикаленку: "Коли потребую спокою, починаю думати про Кононівку, як мені було там добре, просто і спокійно. Трошки, далеко не повно, зачеплена Кононівка у моїй дрібничці "Інтермецо".

Удуші героя відбуваються певні психологічні зміни. Зображення їх схематично: утома – депресія – стрес

Зображення схематично психологічних змін у душі героя: утома – депресія – стрес – інтермецо

Серед нив приходить заспокоєння, але абсолютного зцілення ще нема.

Серед степу герой знаходить спокій. Ліричний герой уже готовий повернутися до людей, адже, зустрівшись із селянином, він не втікає, а починає розмову з ним, наче із давнім знайомим.

Селянин у своїй коротенькій розповіді змалював жахливу картину людського горя: «п’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка...», «між людьми, як між вовками», «найближча людина готова продати»)

Ліричний герой реагує на розповідь про людське горе тим що уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а відчуває, як знову натягуються струни душі, настроєні природою: "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає... ".

Схематичне зображення психологічних змін у душі героя: утома – депресія – стрес – інтермецо – зцілення.

Природа – це цілюще джерело. Недаремно твір присвячений Кононівським полям. Адже саме на цих нивах герой, влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію)

Перепочинок, а не зрада, тому що герой, зцілившись од депресії на лоні природи, знову готовий іти між люди. Коли людина відчуває втому, то їй краще вчасно зупинитися і відпочити, бо в майбутньому це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Особливо це актуально для митця, який по-іншому сприймає людське горе, світ, ніж звичайна людина. Тому, щоб служити інтересам рідного народу, потрібно час від часу влаштовувати собі інтермецо.

3. Літературознавча робота.

   М.Коцюбинський у листі до М. Старицького писав: "За сто літ існування новійша література наша... живилась переважно селом... Селянин, обставини його життя, його нескладна психологія – це все, над чим працювала фантазія українського письменника. Наш інтелігентний читач має право сподіватись від рідної літератури малюнку різних сторін життя, а не одної якоїсь верстви суспільства.."

   І він пише такий твір – це " Іпtermezzo ". Його не так-то легко зрозуміти, адже немає чітко окресленої сюжетної лінії, відсутні діалоги, всі події, що відбуваються, проходять ніби через душу героя і ним оцінюються. Тому-то його стиль досліджувало чимало літературознавців.             

"Іntermezzo" поєднує в собі ознаки і ліричної симфонії, і поеми в прозі (Дослідники, визначаючи жанрову специфіку твору, відносили його до поезії в прозі – одного з найважливіших жанрових форм епосу, початки якого вбачають у Біблійних Псалмах. На слов’янському ґрунті вона існувала в давній українській літературі, зокрема «Слово о Полку Ігоревім» уважають неперевершеним зразком поеми в прозі. А далі поезія в прозі знайшла свій розвиток у творчості М.Шашкевича, В.Стефаника, Лесі Українки, М.Коцюбинського. Прозовий твір має виразно ліричний характер тому що у новелі відтворено почуття й настрої ліричного героя, викликані певними життєвими обставинами), і ліричної драми в прозі, тому що М. Коцюбинський на початку твору подає список дійових осіб, і соціально-психологічної політичної новели, і пейзажної новели.

Та все-таки більшість літературознавців сходяться на думці, і ми теж із ними згідні, що " Іntermezzo " за жанром – новела.

Саме так побудовано і твір " Іntermezzo ". Написана ця новела в імпресіоністичній манері.

Митець-імпресіоніст прагне відтворити дій­сність за допомогою яскравих спалахів-образів, які надають побаченому особливого емоційного забарвлення. Проте кожному з видів мистецтва властиві свої засоби творення. Ознаками імпресіонізму є заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення зоровими і слуховими образами, художніми деталями найтонших змін у настрої героя. Все це ми знаходимо в новелі " Іntermezzo ". У творі Коцюбинський показує, як під впливом сонця, нив у червні, зозулиного "ку-ку", співу жайворонка змінюється внутрішній стан героя.