Презентація "Послідовність виготовлення шипового з'єднання"

Послідовність виготовлення шипового з'єднання

Щипове зʼєднання має наступні елементи: шип, щічки шипа, заплечики шипа, провушина або вушко, гніздо.

Найпростішим шиповим зʼєднанням є одинарне. Перед розмічанням виконують прості розрахунки. Товщина шипа S1 повинна дорівнювати  0,4  товщини  бруска  S0. Ширина заплечика S2=(S0-S1)/2.

За допомогою лінійки та олівця на заготовках відкладають розмір, що рівний товщині деталей та вказує висоту шипа та довжину вушка або гнізда. За  допомогою кутника проводять перпендикулярні риски відносно базової крайки за попередньо відкладеним розміром. Хрестиком або іншою позначкою відмічають частини, що необхідно видалити з заготовок.

Випилюють шипи й вушка дрібнозубою ножівкою або лучковою пилкою. Для більш зручного пиляння пилкою з дрібними зубцями з’єднують двома ручками і називають лучковою. її використовують для поздовжнього пиляння - рідше для виготовлення шипів і вушок. При запилюванні шипа ножівка має пройти із зовнішнього боку заготовки, а при запилюванні вушка - із внутрішнього. Якщо випилювання виконане правильно, шип щільно входить у вушко, не розколюючи його. Щоб прилягання заплечиків до деталі було щільним, їх відпилюють пилкою всередину з нахилом 1...2°.

Середину вушка видовбують долотом, а коли шип надто щільно входить у вушко, зачищають стамескою. Долото - це ручний інструмент для видовбування в деревині отворів, гнізд, пазів прямокутної форми тощо. Лезо долота має різну ширину - залежно від ширини вушка чи гнізда, яке видовбують. На ручці долота є металеве кільце, його призначення - стримувати удар молотка під час довбання, щоб не розколоти ручку. Робоча частина долота схожа на робочу частину леза рубанка - також має фаску і різальну крайку. Кут заточування долота 25°...40°.

Долото підбирають відповідно до ширини вушка. Тримають його лівою рукою і встановлюють на 0,5 мм від лінії розмітки. Спочатку долото ставлять вертикально, фаскою усередину гнізда, і б’ють по ручці зверху. Потім розташовують горизонтально і, б’ючи киянкою, знімають шар деревини.

Якщо шипове з’єднання виготовляють вручну, обов’язково будуть відхилення за розміром, які не дають змоги щільно з’єднати деталі. Відхилення усувають припасуванням шипа і вушка за допомогою рашпіля.

Для щільного прилягання заплечиків їх припасовують ножівкою. Для цього ножівку ставлять упритул до вушка і роблять пропил короткими рухами, не натискаючи на полотно, на глибину заплечика. Важливо, щоб полотно ножівки рухалось лише у площині, в якій розташовано заплечик, не відхиляючись у різні боки. Також варто стежити, щоб полотно ножівки заходило на глибину за-плечика, бо інакше шип буде підрізуватись.

До початку склеювання поверхні очищують від пилу і стружки. Клей наносять на поверхню пензликом чи щіткою рівномірним шаром. Потім деякий час витримують, не з’єднуючи деталі. Під час відкритої витримки деревина насичується клейовим розчином, з нього швидко випаровується волога, у результаті чого концентрація клейового розчину збільшується, а деревина менше зволожується. Після цього поверхні щільно стискають.