Презентація "Повзик - птах року 2016"

Підготувала: Вчитель: Прендецька В.І. Повзик звичайний

Метою акції є:• вивчення учнями біологічних особливостей птахів даного виду;• проведення моніторингу чисельності виду на певній території;• сприяти формуванню в учнів переконань, моральних принципів та активної життєвої позиції в галузі охорони птахів.

Біологічна класифікація. Споріднені види. Середовище існування. Опис. Спосіб життя Розмноження. Охорона. Місця проживання. Цікаві факти

Біологічна класифікація. Домен: Ядерні (Eukaryota)Царство: Тварини (Metazoa)Тип: Хордові (Chordata)Інфратип: Хребетні (Vertebrata)Клас: Птахи (Aves)Надряд: Кілегруді (Neognathae)Ряд: Горобцеподібні Passeriformes)Родина: Повзикові (Sittidae)Рід: Повзик (Sitta)Вид: Повзик звичайний

СПОРІДНЕНІ ВИДИ У родині повзикових нараховується 31 вид. Інші представники родини - каролінський і канадський повзики.

Середовище існування. Повзик поширений в лісовій зоні Європи, більшій частині Азії та Північної Африки (від атлантичного узбережжя на заході до тихоокеанського на сході). В країнах Європи гніздиться майже повсюдно, проте відсутній на півдні Іспанії, у північній частині Шотландії, Ірландії, на півночі Скандинавії. В Україні звичайний, широко розповсюджений, осілий і кочовий птах лісової і лісостепової смуг, а також північної частини степової смуги і садах.

Середовище існування. Оселяється в старих високостовбурних листяних і мішаних лісах, борах з домішкою листяних порід, з густим підліском і старими деревами. Уникає молодих посадок і хвойних гущавин. Хоч повзик і тяжіє до лісів поблизу водойм, але в перезволожених місцях не оселяється. Нерідко гніздиться поблизу людини – в містах, селах, старих парках і садах.

Опис. Довжина тіла – близько 14 см. Розмах крил – 22,5 – 27 см. Вага – 19-24 г. Тривалість життя – в середньому 9 років. Повзик за розміром менший від горобця. Верх тіла блакитнувато-сірий. Щоки, горло, воло, груди і черево білі, боки тулуба і підхвістя каштанові. Махові пера сірувато-бурі, стернові – чорні, крім сірих центральних, крайні пари біля верхівки білі.

Опис. Від дзьоба через око проходить чорна смуга. Ноги жовтувато-бурі і сильні, пальці довгі і чіпкі. Хвіст короткий. Дзьоб темно-сірий, довгий, міцний і гострий. У самиці низ рівномірно вохристий, каштановий колір відсутній. Молодий птах подібний до самиці, але смуга, що проходить через око, темно-сіра, а майже весь низ тіла жовтувато-вохристий.

Спосіб життя. Повзик цікавий цілим рядом своїх звичок і особливостей. Це вмілий дереволаз, що однаково впевнено рухається по стовбурам дерев як вверх, так і вниз головою. При цьому він ставить ноги одна позаду одної, але не разом. Досліджуючи кору, він постукує дзьобом, як дятел, або засовує його в щілину, щоб розширити отвір або відколоти лусочку. Міцним дзьобом повзик може подрібнювати жолуді, хітинові покриви комах, утримуючи їх лапами, або вкладаючи в тріщинки кори. Повзик майже всеїдний. Влітку харчується комахами (навіть хапаючи їх у польоті), до осені ж, з появою насіння і ягід, охоче переходить на рослинний корм.

Спосіб життя. В цей час в шлунках повзиків знаходили дрібні камінці, необхідні для травлення. Зимою, в морози, нерідко літає на сміттєві купи. Повзик має звичку ховати знайдену їжу, якщо її кількість перевищує його апетит. Осінню та на початку зими птахи тримаються поодинці, навіть уникаючи собі подібних. Зустрівшись близько в цю пору, два повзика з криком розлітаються в різні сторони. Проте, під час своїх осінніх і зимових кочівель повзики нерідко приєднуються до змішаних зграй синиць. Політ повзика стрибкоподібний, супроводжується постійними квапливими помахами. Літає птах зазвичай на короткі відстані. На землі пересувається стрибками.

Розмноження. До весни утворюються пари, що осідають на гніздування недалеко одна від одної. Самці вертяться на вершинах дерев, женуться за самками і стають більш крикливими. Повзик видається своїм високо розвинутим будівельним інстинктом. Він гніздиться в дуплах дерев (природних, чи створених дятлом) на висоті, зазвичай, не нижчій за зріст людини. Льоток повзик підганяє під свої розміри, замазуючи його глиною так, щоб ніхто інший не зміг протиснутись крізь отвір. Іноді для свого будівництва птах витрачає до четвертини кілограма міцного розчину. Якщо ж повзик займає шпаківню, то він замазує всі щілини між кришкою та стінами.

Розмноження. Всі штукатурні роботи виконує тільки самиця. Дупло повзик вичищає. Будівельним матеріалом для гнізда слугують лусочки верхнього тонкого шару кори (частіше соснової), рослинні волокна та сухі листочки. Лоток не виражений, проте він може бути настільки глибоким, що яйця вільно в нього занурюються. Самка відкладає 6-8 білих, з іржавими плямами яєць, насиджує їх 15-18 діб, а після появи пташенят самець допомагає їх вигодовувати. Гніздо молоді птахи покидають через 4 тижні. Батьки піклуються про молодь і після їх вильоту, проте після появи другої кладки у них не залишається часу на попередній виводок.

Охорона. Цей невтомний знищувач шкідників лісу відіграє важливу роль в сталості лісових екосистем. Однак для нормального існування повзиків необхідна сувора охорона старих лісів з густим підліском загалом та старих дерев зокрема, умовою чого є провадження природовідновідного лісового господарства. Вид занесений до Бернської конвенції

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ Повзик зустрічається по всій Європі. Птах живе також у Марокко, Туреччині, Ірані, Іраку, Малій Азії, Південно-Західній Африці, на Курильських островах, у Північній Росії до Камчатки, в Китаї та Японії. У Центральній Європі звичайний повзик є досить поширеним птахом. У наші дні цьому птахові зникнення не загрожує.

. Цікаві факти…Який дикий птах може залишатися спокійним, коли поруч з його гніздом знаходиться людина? Тільки повзик. Кого можна, трохи познайомившись, частувати насінням прямо з руки? Повзика. Потрапивши у пастку для відлову, повзик не б'ється у ній, збожеволівши від жаху, а чекає, коли його випустять, і не кидає добуте з долоні насіння. Дятел у руках несамовито кричить і клюється, велика синиця щипає пальці, а наш герой трохи потріпоче крильцями, поки надіваєш йому на ногу кільце, щось нерозбірливо буркне (дзьоб зайнятий насінням), і відпущений через кілька хвилин знову сидить у пастці. Таке враження, що йому легше втратити життя, ніж їжу. Звідки така байдужість до небезпеки? Його тримаєш у руці, а він тим часом приглядається, де краще і надійніше сховати насіння.

Використана літератураhttp://www.zoolog.com.ua/ptici71.htmlhttp://pernatidruzi.org.ua/art.php?id=449https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9 F%D0%BE%D0%B2%D0%B7%D0%B8%D0%BA_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9

.