Історикам важко точно вказати країну походження вінегрету, але є припущення, що батьківщиною цього овочевого салату може бути Німеччина або Скандинавія. Точніше ніхто не береться сказати, але вірогідно відомо, що вже у 1845 році в Англійській кухонній книзі був рецепт шведського салату з оселедцем. Він до болю нагадує сучасний рецепт вінегрету, навіть, скоріше, оселедець під шубою. У його складі були відварені овочі - картопля і буряк, овочі, терте яблуко, яєчний білок, і, звичайно ж, оселедець. А заправкою служив мікс з олій, розтертого жовтка, сметани і оцту. Як бачимо, жодних квашених огірків чи капусти. Саме таким був оригінальний вінегрет. Що ж дало таку назву цьому салату? Звісно ж, заправка. В Україні цей салат також прижився, правда, без оселедця. Аби страва з буряків, картоплі, моркви та цибулі була поживнішою - українці почали додавати до неї квашені продукти, яких завжди було достатньо, та квасолю. Слід зазначити, що українцям взагалі не були притаманні салати, тому мало хто називав страву саме так. З часом ця страва стала у пригоді українцям, особливо під час посту. Також вінегрет став однією із головних страв не тільки новорічного, а й різдвяного посту.