У нас в школі постійно проходять місячники та тижні за різними направленнями. Зараз у нас проходить місячник екологічного виховання. Пропоную розроблений матеріал з теми "Проблеми збалансованого природокористування". Сподіваюсь допомогти класним керівникам.
У процесі життя і господарської діяльності збільшується використання людиною компонентів природи, внаслідок чого посилюється «тиск» на навколишнє природне середовище (НПС). В таких умовах постає важливе завдання - забезпечити раціональне використання природних ресурсів та охорону довкілля.
Збалансований розвиток (англ. sustainable — підтримуючий, тривалий, безперервний і divelopment — розвиток) — розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби; такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь.
На початку 70-х рр. у зв'язку з несправедливим розподілом прибутків і зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані так само важливими, як і збільшення економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров'я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку 1972 року звернув увагу світової громадськості Римський клуб.
Вона висунула дві принципові тези: Якщо існуючі світові тенденції зростання населення, обсягів виробництва, виснаження ресурсів та забруднення довкілля залишаться незмінними, то протягом наступних років, приблизно в середині ХХІ сторіччя, буде досягнута фізична межа зростання на планеті Земля з подальшим різким та неконтрольованим зменшенням населення та економічним занепадом і деградацією екосистем.Існує можливість змінити ці тенденції фізичного зростання і перейти до стану економічної, соціальної та екологічної стабільності, що буде «стало розвиватися» й надалі в майбутньому: вони полягають у зміні свідомості людей, засвоєнням ними системного мислення та ін.
Головною метою ініціативи є допомога країнам у визначенні та розв’язанні проблем стабільності та безпеки, які виникають у зв’язку з питаннями навколишнього середовища, а також поліпшення загального взаєморозуміння шляхом зміцнення діалогу і співробітництва з екологічних питань. У § 26 Декларації ООН про навколишнє середовище записано, що держави відповідають за те, щоб діяльність на їх територіях не завдавала шкоди довкіллю в інших державах.
Термін «збалансований розвиток» з'явився 1980 року, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов'язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи.
Важливим завданням науковців є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Для цього необхідно враховувати:економіко-географічне положення певного регіону;мінерально-сировинний, земельний, водний, рекреаційний потенціал та його просторовий розвиток;соціальний (демографічна ситуація, якісна та кількісна структура населення, соціальна інфраструктура);економічний (сільське та водне господарство, промисловість) і природоохоронний потенціал.
Виходячи з розуміння поняття «раціонально», яке означає «економічно вигідно та екологічно безпечно», слід говорити про доцільність, ефективність використання природних ресурсів у господарській діяльності, можливість їх відновлення і при цьому убезпечення шкідливого впливу на довкілля, запобігання забрудненості навколишнього середовища.
Збалансоване природокористування - це таке використання природних ресурсів, за якого витрачений природний ресурс повністю відновлюється, або замінюється рівноцінним, при цьому досягається нульовий або позитивний баланс. Об’єкт природокористування – комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства та його соціально-економічним розвитком. Предмет природокористування – оптимізація взаємовідносин між природним середовищем та суспільством , прагнення до збереження і відтворення середовища життя.
Принципи раціонального природокористування «Нульовий рівень» споживання природних ресурсів. Відповідності антропогенного навантаження природоресурсному потенціалові регіону. Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльностіПогодження виробничого і природного ритмів. Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування.
Умови раціонального природокористування політична система, здатна забезпечити участь широкого кола громадськості у прийнятті рішеньекономічна система, що могла б забезпечити розширене виробництво та технічний прогрес на власній міцній базісоціальна система, здатна забезпечити зняття напружень, що виникають за умов негармонійного економічного розвиткусистема ефективного виробництва, зорієнтованого на збереження екологоресурсної бази;технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук нових рішеньміжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та фінансових зв'язків
Тисячоліттями людина жила, працювала, розвивалась, але вона і не підозрювала, що, можливо, настане день, коли стане важко, а може й неможливо, дихати чистим повітрям, пити чисту воду, вирощувати що-небудь на землі, так як повітря забруднене, вода отруєна, ґрунт заражений радіацією або іншими хімічними речовинами. Але багато що змінилося з тих пір. І в нашому столітті це цілком реальна загроза, і не багато людей усвідомлюють це.
Висновок: Вплив людини на навколишнє середовище прийняв загрозливі масштаби. Щоб у корені поліпшити положення, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і дієва політика по відношенню до навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми назбираємо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробити нові методи зменшення і запобігання шкоди, що завдається природі людиною.