Презентація "Протистояння добра і зла в новелі М. Хвильового "Я (Романтика)"

Епіграф: «Новела «Я (Романтика)» «...силою своєю немає собі аналогій в новітній прозі» О. Білецький Рік створення: 1924. Напрям: модернізм. Течія: «романтика вітаїзму»; експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом. Присвята: «Цвітові яблуні» (новела М. Коцюбинського). Рід: епос. Жанр: психологічна новела. Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з філософським елементом. Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Історія написання: письменник бачить, що поступово ідеали революції зазнають трансформації, він намагається з’ясувати причини; на жаль, остаточну відповідь на свої питання Микола Хвильовий знайде лише 1933 р., але єдиним виходом тоді для нього вже стане самогубство.

Тема: життя й вибір людини в умовах революційних подій 20-х рр. XX ст. Проблематика: збереження людської індивідуальності, цільності людської натури як необхідність існування людини; розбіжність між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.

Присвята: “Цвітові яблуні”. М. Хвильовий присвятив новелу «Я (Романтика)»«Цвітові яблуні» М. Коцюбинського. По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського. По-друге, у «Цвіті яблуні» теж виведено персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває й муку батьківських почуттів, і роботу письменницької пам’яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом — поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не владен будь-що змінити. Однак торжествує в цій трагедії творча, життєстверджуюча сила. Письменник розкриває глибини підсвідомості персонажа. Але при цьому показує, що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, і злочин його непрощенний..

Що символізують герої? Доктор Тагабат і дегенерат ― персоніфікація чорної диявольської сили зла, темної частини душі кожного. Мати-Марія, втілення християнського людинолюбства й доброти―, інша, світла частина свідомості героя, який намагається безуспішно протистояти злу. Андрюша, єдиний персонаж новели з конкретним ім’ям (окрім Марії), він не сприймає насильство. Андрюша― брат-близнюк героя, його відлуння, дзеркальне відображення того людяного, що надалі жевріє в ньому. (Залишимо осторонь прозорий―і традиційно ставлений у центр уваги натяк на інтелігентську слабкодухість і «чистоплюйство», пасивність позиції.

Фанатична відданість ідеї несе тільки зло, убиває почуття справедливості, розуміння добра і правди, руйнує людську особистість, людське «я».   У новелі М. Хвильовий аналізує одну з основних проблем часу — гуманізму й фанатизму. «Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку за шию своєї матері і притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню». Подібних картин можна знайти безліч як в історичних, так і в церковних книгах. Бо явище фанатизму не з’явилося тільки з появою комунізму. Ще Володимир Даль дав таке визначення: «Фанатизм — це брутальне, завзяте марновірство замість віри»ВИСНОВОК