Ця презентація яскраво висвітлить любов поета до природи, його багаті змістом метафоричні ототожнення людини з рослинами, які у віршах Т. Шевченка символізують людську красу, мужність, сум, радість, з іншого боку — підступну долю, зраду, байдужість. Учені підрахували, що в творах Тараса Шевченка згадується понад 80 різних рослин, які належать переважно українській флорі, це: верби, дуби, клени, тополі, ковила, ряст, очерет та багато-багато інших. Найбільш улюбленим Шевченковим деревом була, мабуть, верба, яка зустрічається у віршах поета понад 40 разів, у тому числі верба вавилонська. Згадаймо його незабутнє біблейське: «На ріках круг Вавилону, під вербами в полі, сиділи ми й плакали в далекій неволі». Загалом, світ Т. Шевченка неможливо уявити собі без тополь, дубів, без тирси, очерету, травички під ногами, рясту на воді.