Презентація "Шляхи підвищення рівня мотивації саморозвитку здобувачів освіти як основа успішної освітньої діяльності"

Босик А.М.,. заступник директора з навчально-виховної роботи і

Шкільний урок – це частина життя дитини і одночасно це урок життя для неї. Це саме життя, повне проблем і радості відкриття. Н.Є.Щуркова

М – О – Т – И – В – А – Ц – І – Я –

НЕБАЖАННЯ ВЧИТИСЯ СПРИЧИНЕНО СУКУПНІСТЮ ПРИЧИН

НЕНАЛЕЖНА УВАГА ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОЦІ; ПОМИЛКОВА ДУМКА: “…РАЗ ДИТИНА ПРИЙШЛА ДО ШКОЛИ, ТО ВОНА ПОВИННА РОБИТИ ВСЕ ТЕ, ЩО РЕКОМЕНДУЄ ВЧИТЕЛЬ…”; ІНКОЛИ ВЧИТЕЛІ СПИРАЮТЬСЯ НА НЕГАТИВНУ МОТИВАЦІЮ (ПОКАРАННЯ З БОКУ ВЧИТЕЛІВ, БАТЬКІВ , ПОГАНОЮ ОЦІНКОЮ ТОЩО) ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПЕДАГОГА

ВИЗНАЧЕННЯ Мотив – один із найважливіших факторів, поряд із здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Це сукупність спонукальних факторів, що викликають активність в організмі та визначають його спрямованість. Мотивація – сукупність взаємопов’язаних мотивів, які визначають спрямованість поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки.

Вправа «Пазли» Мета: уточнити теоретичні знання учасників що­до визначення поняття мотивації. На розрізнених аркушиках записані слова, що входять у визначення терміна мотивація. Серед них є зайві (інтелект, активність). Учасники мають правильно скласти визначення й прикріпити на до­шці. Мотивація — це спрямованість учня до різ­нобічної навчальної діяльності.

МОТИВ ВНУТРІШНЄ СПОНУКАННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ Мотив діяльності Мотив емоційності Мотив обов'язку і престижу Мотив самостверд-ження Мотив новизни Мотив самореалі зації ПЕДАГОГ МАЄ ЗНАТИ

Соціальні Мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус – у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім’ї, класі та ін.) Спонукальні Пов’язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін. Пізнавальні Проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Це провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини Професійно-ціннісні Відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають в дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою Меркантильні Пов’язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. ГРУПИ МОТИВІВ

- морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий “внутрішній двигун”; - прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності; - пошук відповідей на запитання “чому?”, “навіщо?”, “заради чого?” МОТИВАЦІЯ ПЕРЕДБАЧАЄ

Провідною стає суспільно-корисна діяльність й особистісне спілкування з однолітками Закріплюються широкі пізнавальні мотиви, інтерес до нових знань Усвідомлення мотивів шляхом зіставлення з мотивами однокласників. Цікавість до групових і колективних форм занять ПІДЛІТКОВИЙ ВІК

Усвідомлення своєї індивідуальності, поява життєвих планів, готовність до самовизначення Навчально-професійна діяльність стає провідною Поява професійних мотивів ЮНАЦЬКИЙ ВІК

Учень співучасник навчання, а не виконавець волі вчителя; окреслення перспектив вивчення теми; добирати матеріал,який би викликав інтерес до пізнання нового; різноманітність форм і методів навчання (рольові ігри, дискусії, мозкові штурми, демонстрації, проектна діяльність, створення аудіовізуальних презентацій, робота в малих групах. ЗАГАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ

Ставити реалістичні вимоги; цілі визначені самим учнем, завжди є більш ціннісними, ніж поставлені вчителем або батьками; диференціація навчання; ситуація успіху через виконання різнорівневих завдань; похвала і винагорода мають бути публічними; ЗАГАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ

Якщо дитина дивується, цікавиться – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви. Отже, зацікавленість – найдужча мотивація до навчання; оперативний зворотний зв’язок учителя й учня; уникати принизливих коментарів; учень має очікувати на нагороду за успіх; уникати жорстокої конкуренції між учнями; залишати за учнем право обирати види роботи; мотивувати школяра на кожному етапі уроку; мотиваційний цикл: виникнення мотивації, підсилення і закріплення мотивації, мотивація завершення. ЗАГАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ

Методами Засобами Прийомами МЕТОДИ ЕМОЦІЙНІ ПІЗНАВАЛЬНІ ВОЛЬОВІ СОЦІАЛЬНІ ВЧИМОСЯ РОЗВИВАТИ МОТИВИ НАВЧАННЯ

1. Метод емоційного стимулювання у поєднанні зі словесним методом (прийоми зацікавлення, здивування); 2. Навчальні екскурсії (прийом парадоксу); 3. Наочні (демонстрація); 4. Проблемно-пошукові; 5. Практичні (дати алгоритм виконання завдання). МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6. Методи, які стимулюють пізнавальні запити учнів (незакінчені завдання, тексти, які спонукають ставити запитання або шукати правильних шляхів виконання, спрямовані на отримання додаткової інформації); 7. Методи, що стимулюють ініціативу учнів (самостійне творче складання завдання, пошук аналогів у повсякденному життті); 8. Методи, що стимулюють ініціативу, яка проявляється під час діяльності (прийом навмисних помилок, прийом “лабіринту”, прийом виконання практичних завдань); 9. Методи що стимулюють колективну діяльність й спільну діяльність (змагання, допомога однокласнику, критика). МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Бесіда ( у вступному слові вчитель окреслює коло питань, які розглядатимуться на уроці;) • Створення проблемної ситуації (питання, демонстрація експерименту, або надання до уваги учнів логічної суперечності;) •Використання прийому « Дивуй». ( вчитель наводить дивні факти або майже неправдоподібні історії;) •Використання творчих завдань ( складання кросвордів, загадок, віршів, сенканів; ) •Використання під час уроку художньої та наукової літератури •Створення ситуації успіху на основі діяльнісного підходу до навчання ПРИЙОМИ ПІЗНАВАЛЬНИХ МОТИВІВ

ТРИ КИТИ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ

● відчуття себе активним суб'єктом навчального процесу; колективний мозковий штурм; дослідницька діяльність; проблемний виклад матеріалу; право на помилку; навчання дитини прийому рефлексії того, що вона знає, чого не знає, що хоче довідатися.

Учні повинні написати «цільового листа» літературному персонажеві, в якому підтримати його або, навпаки, засудити його, допомогти порадою, висловити своє ставлення до його вчинків. Вчитель пропонує учням придумати своє продовження сюжетних ліній, пофантазувати, як склалися подальші долі головних та другорядних героїв.

● “Ви можете; у вас є такі варіанти; так, ви це вірно помітили”; ● менше контролю, примусу, а більше волі й самостійності; ● свобода вибору; ● важливе відчуття – «я керую своїм життям».

Вчитель пропонує учням втрутитися в сюжет і допомогти героям в складних ситуаціях, розробити для них план дій.

дати відчути себе успішним кожній дитині; позитивний зворотній зв'язок; пояснення вчителем успіхів і невдач дитини.

« Колективна розповідь» Вчитель пропонує учням скласти колективно розповідь на задану тему. Кожен промовляє одне речення, пов’язуючи його з попереднім. Наприклад, при вивченні теми « Казки» у 5 класі учні складають колективно казку про пригоди героя в фантастичному світі за заданим початком: « Не за синіми морями, не за високими горами, а в нашому мальовничому селі жив хлопчик. І було у нього …»

НАЙВДАЛІШІ МЕТОДИ І ПРИЙОМИ СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО НАСТРОЮ

Сенс навчання Мотив навчання Постановка мети Емоційний настрій Інтерес до навчання 2.Формування мотивації навчання

Як учителю підвищити навчальну мотивацію учнів?

1.При навчанні необхідно враховувати запити, інтереси і прагнення дітей. 2. Інтерес і радість мають бути основними переживаннями школяра в процесі навчання.

3. Змінювати та чергувати методи і прийоми навчання. 4. Включення учнів у колективну діяльність. 5. Гра є потужним стимулом інтересу до навколишнього життя.   6. Незвичайна форма подання матеріалу. 7. Могутній стимул у навчанні «Вийшло! ». 8. Треба відзначати досягнення дитини.

  9. Не карати за невдачу. 10. Використовувати мотиви зовнішньої мотивації 11. Ставити оцінку учневі не за окрему відповідь. 12. Займатися розвитком якостей. 13. Інтегрувати знання. 14. Позитивний емоційний настрій. 15. Розвивати в учнів віру в себе. 16. З'ясувати, що є причиною низької мотивації учнів. 17. Для школярів важлива сама особистість учителя.

Якими якостями повинен володіти вчитель, щоб його відносини з учнями сприяли появі і прояву інтересу до предмету, бажання його вчити?

Як показує практика, ними, перш за все, є: - ерудиція вчителя, вміння пред'являти до учнів необхідні вимоги і послідовно ускладнювати пізнавальні завдання. Такі вчителі забезпечують в класі інтелектуальний настрій, залучають учнів до радості пізнання; - захопленість предметом і любов до роботи, вміння спонукати учнів до пошуку різних рішень пізнавальних завдань; - доброзичливе ставлення до учнів, що створює атмосферу повної довіри, співчутливості. Все це спонукає до того, що можна спокійно подумати, знайти причину помилки, порадіти своєму успіху і успіху товариша і т.д.; - педагогічний оптимізм - віра в учня, у його пізнавальні сили, вміння вчасно побачити і підтримати слабкі, ледь помітні паростки пізнавального інтересу і тим самим спонукати бажання пізнавати, вчитися.

Мультфільм «Легке життя» https://www.facebook.com/CFicepp/videos/%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC-%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BA%D0%B5-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F/830596617342484/

1. Створення сприятливої емоційно-психологічної атмосфери уроку через організацію довіри між учителем і учнем, а також сприятливих міжособистісних взаємин у класі. 2. Не нав’язування навчальних цілей. Важливо послідовно відпрацьовувати з учнями постановку різних цілей – близьких, перспективних, простих, складних. Важливо, щоб цілі були реально досяжні. 3. Вибір учителем демократичного стилю впливу на учнів. 4. Психологічна позитивна взаємодія у спілкуванні з учнями: привітання, прояв уваги поглядом, посмішкою, кивком голови. 5. Застосування хвилинок релаксації.

1. Постановку вчителем питань, що підкреслюють протиріччя, новизну, важливість та інші відмітні якості об’єкта пізнання. 2. Створення проблемних ситуацій, активної пізнавальної діяльності учнів, яка полягає в пошуку та вирішенні складних питань, що вимагають актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами та явищами їх сутність і закономірності, що керують ними. 3. Використання дидактичних і розвивальних ігор і вправ, а також технічних засобів навчання, мультимедійних технологій. 4. Використання постійних і цілеспрямованих вправ і завдань з розвитку якостей, що лежать в основі пізнавальних здібностей: швидкості реакції, усіх видів пам’яті, мислення, уваги й уяви. 5. Дотримання відповідності навчальних завдань вікових обмежень і наявності в них рівня оптимальної складності. 6. Зв’язок нового матеріалу з раніше засвоєними знаннями для підвищення зацікавленості в ньому. 7. Включення в середину уроку фізкультхвилинки та використання елементів психогімнастики: вираження емоцій через рух.

1. Виявлення навіть маленьких успіхів учнів. 2. Оцінювання насамперед успіхів учнів. 3. Звернення уваги на динаміку розвитку компетентностей. 4. Застосування групових форм роботи для перевірки знань: робота в парах, взаємоперевірка, використання сигнальних гуртків, розповідь завдання один одному. 5. Акцентування уваги в разі невдачі не на помилку, а на нестачі докладених зусиль, при цьому даючи дитині зрозуміти, що загальний рівень розвитку її здібностей досить високий, щоб упоратися із цим завданням. 6. Виключення ситуації змагання. Краще привчати школярів до аналізу й порівняння власних результатів і досягнень. 7. Виявлення з учнями причин помилок і шляхів їх виправлення. 8. Оцінювання конкретної відповіді без переходу на особистість учня. 9. Концентрація уваги учнів на просуванні вперед, на переживання успіху в діяльності.

1. Прийняття своїх учнів незалежно від їхніх навчальних успіхів. 2. Постійне підкреслення того, що взаємодія в колективі визначається не тільки успішністю, а й соціальною активністю учня, громадською позицією. 3. Вивчення кола інтересів дітей. 4. Проведення предметних олімпіад і позакласних занять. 5. Залучення учнів у предметну проектну діяльність: у розроблення творчих робіт, проектів і презентацій. 6. Допомога учню у створенні зв’язків між навчанням у школі та його інтересами.

пробудження інтересу до вивчення предмету; висока мотивація навчальної діяльності; підтримка пізнавальної активності упродовж уроку; виключення «відсиджування» уроків: учні – активні учасники навчального процесу; здатність до самостійного здобуття та засвоєння знань; уміння застосовувати здобуті знання на практиці; створення умов для творчої реалізації; гармонійний розвиток особистості; позитивні зміни в успішності школярів; психологічний комфорт на уроці. ВИСНОВОК: 1.Основні показники вирішення проблеми

«Людина, що не знає нічого, може навчитися, справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися» - стверджував Д.Дідро. Отже, приходимо до висновку, що МОТИВАЦІЯ – це справді найкращий ключ до пізнання.

Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших… В. Сухомлинський