Презентація "Світ поезій Михайла Стельмаха"

Світ поезій Михайла Стельмаха

З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди.

Найбільше маленького Михайлика його захопили дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя.

Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися – теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько часто носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину.

Цілу бібліотечку складають книжечки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів:«Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна – весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжаковому вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім’я», «Заячий секрет», «Цапків урожай»,«Журавель», «Ой весна – зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо- літечко», «У бобра добра багато» Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка».

Рання творчість- Уже в ранній творчості, а це були поетичні твори, відчувається любов до землі, людей, краси навколишнього світу. Перші поетичні спроби М. Стельмаха припадають десь на 1928 рік, коли Михайлу було 16 років: у журналах і газетах з’являються його перші поетичні твори. Із 1936 року поетична творчість набуває розквіту.

Мак цвіте

МАК ЦВІТЕ (ЛЕГЕНДА)Степами турки і татари. На конях мчать, мов чорні хмари,І згаром дихає земля —Навкруг пожари, як петля,Й петлю розкручує ординець: Він одшукав живий гостинець —Дівча біжить босоніж в бір.Її він схопить у ясир,В прокислу зашморгне сирицю. Й продасть у Кафі з торговиці.І сльози дівчини, й життя. Проп'є без жалю і пуття. Бо що йому краса дівоча,Коса шовкова, ясні очі —Усе продасть він за дукат,Бо він торгаш, ординець, кат. Дівча біжить в тяжкім одчаї,Коса їй плечі устеляє,А сльози падають у брід,І кров'ю тягнеться твій слід. Уже над юністю твоєю. Аркан свистить, сичить змією.І враз відсічена петля. Безсило впала у поля. Козак-нетяга у долиніРубнув її і вже стежину. Дівчині вказує у бір:"Ми ще зустрінемось, повір". Ординець блимнув хижим оком. На луку впав, гикнув і скоком. Помчав з ординцями в байрак. Втікай, козаче!Та козак. Втікать не думав. Ще дівчину. Провів очима й по долиніНавскіс напасникам помчав. Травневий день в кільці заграв. На сполох бив всіма громами,І блискавка небесні брами. Розчахувала навкруги... Все ближче, ближче вороги,Злостивий усміх рве їм губи —Отак і мчить землею згуба,Жадібна, дика, навісна,В краплинах крові і багна. Козак ударив із пістоля,Й розлігся крик посеред поля: На стремені торгаш завис,І кінь його поніс, як біс,І степ востаннє над рікою. Ординець міряв головою... Все ближче коні, лиця злі,Схрестились, скрегнули шаблі,Переплелися іскри з кров'ю,І знову криком Придніпров'я. Прошив у жасі людолов. Та біснувалась криця знов,Шипіла кров, шипіла піна. Козак вимощував долину. Чужинським трупом, як умів,Як вчився в Січі і в братів. На славнім Доні у поході. Ординців б'є козак вже в броді. Бере ординців переляк:"То це шайтан!Це не козак!"Козак всміхнувся в довгі вуса:"З шайтанами не вперше б'юся. Узнали, що таке козак,Якого люди кличуть: Мак".І знову зброя у двобоїДзвенить над збитою водою,І квасить нелюдів ріка,-Не ломить сила козака. Та от надходить чорна зрада: Дрантя, попихач скрався ззаду,Він чином — кат, душею — гад. Увесь продався за дукат. Тихцем підвів іуда зброю,Озвався постріл над рікою,І на коня схиливсь козак."Пропав козак! Загинув Мак!" —Ординці кинулись до нього. Козак на них поглянув строго:"Ні, не загинув я, кати,Поміж людьми мені цвісти!"Кати підводять вгору зброю:"Твій цвіт, життя вже за тобою,Козаче, зробимо отак: Шаблями скришимо на мак..."Ординці воїна скришили,На землю впало тіло білеІ, наче зерно, проросло,А влітку маком зацвіло... Давно ординців і іуду. В моїм краю забули люди,Бо їхній слід — страшний укіс —Травою мертвою поріс. А мак цвіте віки в роздоллі —В косі дівочій і у полі. А мак цвіте!

Назва твору«Мак цвіте»Автор. Жанр. Тема. Проблематика. Основні  ідеїГоловний  герой. Елементи сюжету. Художні  особливостіВіршовий розмір. Аналіз поезії-легенди. Створення літературного паспорту твору. Паспорт твору

Назва твору«Мак цвіте»Автор. Михайло Стельмах. Жанр. Поезія-легенда. Тема. Зображення козака Мака, його героїчної боротьби з ординцями та загибелі на полі бою від руки зрадника. Проблематика. Життя і смерті, відданості і зради, щирості і підступності, героїзму і ницості, добра і зла, патріотизму, захисту рідної землі від ворогів. Основні  ідеїУтвердження безсмертності українського народу, його волелюбності, уславлення мужніх воїнів-захисників; засудження зрадництва, підлості, підступництва. Головний  герой. Козак Мак. Елементи сюжету. Зав’язка: ординець хоче взяти в ясир дівча.                Розвиток дії: козак-нетяга рятує дівчину від полону. Кульмінація: козак Мак гине на полі бою від кулі іуди-зрадника.                    Розв’язка: на місці смерті мужнього воїна виросли маки. Художні  особливостіЕпітети, порівняння, метафори,символи, метаморфози. Віршовий розмір. Чотиристопний ямб, суміжне (парне) римування. Аналіз поезії-легенди. Створення літературного паспорту твору. Паспорт твору

Легенда — найдавніший жанр української неказкової прози. Легенди — малосюжетні фантастичні оповіді міфологічного, історико-героїчного змісту з обов´язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів і явищ природи та ін.). їм притаманні драматизм, стійкість і завершеність сюжету. Метаморфоза – значна зміна чого-небудь, незвичайне перетворення. Антропоморфізм – наділення людськими властивостями явищ природи, тварин, предметів; уособлення.

Кафа – колонія в Північному Причорноморї, заснована в ІІ пол. ХІІ ст.,великий невільницький ринок, що стимулював грабіжницькі наскоки татар на українські землі. Ординець – той, хто належить до орди, середньовічної феодальної держави в тюркських і монгольських народів. Сириця – недублена шкіра, яловича, свиняча або верблюдяча, оброблена жировими речовинами, які роблять її дуже міцною та еластичною. Шайтан – у мусульманській міфології одне з імен диявола (дідька). Ясир – бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські землі з 15 до середини 18 ст.

Таємниці  маку. Мак – чудова квіточка! У нього зелене високе стебельце, тонке, як соломинка. А пелюсточки, мов маленькі язички полум’я, ніжні, оксамитові, так і палахкотять на сонечку. Доторкнешся до них навіть подихом – і враз злетять вони червоногарячими метеликами на землю. Дуже ніжна й тендітна, до болю вразлива ця квіточка! Та і цвіте зовсім недовго – день-два. МАК - символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка - символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік - на Маковея і на Спаса, у серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Прислів’я про мак. Мак два тижні цвіте, чотири тижні дозріває, на сьомий – насіння летить. Був з маком, та став з таком. Казав мак: «Що то за жито, що рік не вродило та й голоду наробило, а я не родив сім літ, а голоду ніт!»Не вродив мак, перебудемо й так. От так , сіють мак, нехай буде й так. Чорний мак, та смачний, а біла редька, та гірка.

«Художній образ маку у творах української літератури».-        В оповіданні Марка Вовчка  “Горпина” описано властивості маку. Одна з героїнь роману Олеся Гончара “Прапороносці” – Шура Ясногорська – гине в долині Червоних Маків. Бачимо символічне поєднання життєвої краси і образу смерті у цьому уривку. А от у І. Нечуя-Левицького у творі «Без пуття» читаємо: “П’є, гуляє, сливе, щоночі, а свіжий з лиця, як мак… Вся голова у Василини цвіла червоним маком та настурціями... Перед столом стояла дівчина, неначе спалахнула полум’ям перша маківка серед зеленого листу”-         У М. Коцюбинського: “І все стало білим: пара, якою дихали коні і люди, сани й шерсть на худобі, всі чоловіки обернулись у сивих дідів, і тільки обличчя жінок цвіло, як польові маки”.-         Розкішну картину весняного квітування описує Марко Вовчок: “Цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і червоний, розкинувся по землі синій ряст”.-         Але найбільш яскраво й сюжетно нам розповів одну з легенд про виникнення цієї незвичайної квітки М. Стельмах у легенді-поезії «Мак цвіте».

Написання діаманти. Правила написання  діаманти. Перший рядок – іменник (про що йдеться). Другий рядок – два прикметники (головна думка). Третій рядок – три дієприкметники (дії, пов`язані з темою). Четвертий рядок – чотири іменники (асоціації, що виникли під впливом теми). П`ятий рядок – три дієприкметники, що характеризують зворотні – дзеркальні – дії, пов`язані з темою. Шостий рядок – два прикметники, що з протилежного боку характеризують тему. Сьомий рядок – один іменник (антитеза до теми).

Узагальнювальна бесіда. Які проблеми порушує М. Стельмах у творі «Мак цвіте»?Який епізод запам’ятався найбільше?Як оцінююте вчинок зрадника? Чому автор називає його іудою?Чим легенда «Мак цвіте» схожа до народнихтворів?Чи сподобався вам твір, чим саме? Легенду «Мак цвіте» можна назвати актуальною?Про які часи йдеться у поезії? Яким ви уявили молодого козака Мака?Що вважав козак Мак своїм життєвим кредо?Який прочитаний твір нагадав цей вірш?

ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙЧИМ ВЕДМЕДЮ ПОСОБИТИ?У діброві при долині,Де біжить-дзвенить струмок,Посадив ведмідь малинуІ для себе, й для діток. Взяв ведмідь відро із хати. Та й чалапає в струмок: Взявсь малину поливатиІ для себе, й для діток. А вода біжить з відерця,Витікає прямо вмить. Ухопивсь ведмідь за серце —І не знає, що робить. Підкажіть скоріше, діти,Чим ведмедю пособити?

ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬНа болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця,— Без борщу лишилась птиця. З того часу журавель Сировим жує щавель.

У НАС ГУСИ НЕ СЕРДИТІНевеличка наша річка —Я її перепливаю,А на березі сестричка“Гиля, гусоньки”,— співає. Гуси слухають сестричку,З рук її скубуть травичку —У нас гуси не сердиті,Бо ми вмієм їх любити.

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВЗаєць спати захотів,Сам постелю постелив. Сам собі приніс подушку,Підмостив її під вушко,Та у зайця довге вушко —Все звисає із подушки.

Домашня робота. Опрацювати біографію Григора Тютюнника. Почати читати повість “Климко”.