Презентація "Тернистий шлях Світоча сузір'я геніїв"

Дорошівський ліцей Дорошівської сільської ради. Вознесенського району Миколаївської області Творчий проєкт на тему “ Тернистий шлях СВІТОЧА сузір'я геніїв ” Вчитель української мови та літератури. Кравченко Наталія Анатоліївна

Т. Г. Шевченко 1814 - 1861 Було б дуже корисно організувати в Англії виставку живопису Шевченка. Я здивований: він, виявляється, чудовий художник-реаліст, і багато хто з сучасних художників у нього може дечого навчитися… Це наша втрата, що ми й досі так погано ознайомлені з таким визначним художником…Герберт Маршалл,англійський поет і перекладач

9 березня 1814 р.у с. Моринцях на Черкащині в багатодітній сім’ї кріпаків народився майбутнійпоет і художник. Т. Шевченко. Портрет батька. Олівець.1829-1830“Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба… З його вийде щось дуже добре, або велике ледащо…”, -сказав батько пророчі слова перед смертю. Т. Шевченко. Хата батьків у Кирилівці. Олівець. 1843

Село Кирилівка .( XIX ст.). Фото… як побачу. Малого хлопчика в селі. Мов одірвалось од гіллі,Одно – однісіньке під тином. Сидить собі в старій ряднині. Мені здається, що се я,Що це ж та молодість моя. Т. Шевченко. І золотої й дорогої…1849 Дитинство малого Тарасика було дуже тяжким. Він досить рано залишився сиротою.“ І золотої й дорогої…”Худ. І Їжакевич. Олія. 1939

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малював: стіни, лави, стіл у хаті і на дворі, в себеі в гостях. Навіть коли пас за селом панські ягнята - теж крадькома малював. Тарас – пастух. Худ. І. Їжакевич. Олія. 1838

Село Кирилівка. XIX ст. Хата дяка, де вчився Тарасик. Худ. Я. Мацієвська. Гуаш. 1959 Не скінчивши навчання ні в школі дячка П. Богородського, ні в хіроманта – диякона с. Майданівки, жив кілька років наймитом-приймаком у священика с. Кирилівки о. Григорія Кошиці…… у вільні години малював вуглинкою на коморі і стайні півнів, людей, церкву і навіть київську дзвіницю…

Тарас пішов у м. Вільшану, де мешкав Енгельгардів управитель Дмитренко, і почав просити посвідку на проживання у хлебнівського маляра. Дмитренко, розговорившись із хлопчиком і помітивши його меткість, замість того, щоб видати посвідку, узяв Тараса Григоровича собі в прислуги. Незабаром приїхав на батьківщину сам поміщик, і доля хлопчика була вирішена. Тарасова наука. Худ. О. Вовк та В. Кондратюк. Олія. 1961 Тарас шукає долі. Худ. В. Касіян. Акварель. 1961

Недовгим було перебування Шевченка у Вільно, але й воно сприяло формуванню його світогляду, чимало допомогло в удосконаленні його художньої майстерності. Загальний вигляд м. Вільно. Худ. Л. Деруа. Літографія. 1 пол. XIX ст. Поміщик Енгельгард карає Тараса за малювання. Худ. К. Трохименко. Олія. 1939 6 грудня 1829 р. пан із дружиною поїхали на бал, а Тарас, коли всі в будинку заснули, взявся за свою улюблену справу . Але пан зненацька повернувся і, заставши Тараса за малюванням, відшмагав його різками.

Величезна роль у самовизначенні Шевченка як художника належала Петербургу, куди він переїздить у 1931 р. разом із паном . Тут Тарас Григорович провів у цілому 17 років свого життя. Будинок, в якому жив Т. Г. Шевченко в 1931 – 1932 рр. Фото

Пан вирішив мати власного кваліфікаційного майстра і 1832 року віддає Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Т. Шевченко у майстерні В. Ширяєва. Худ. І.Їжакевич. Олія. 1938

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком – художником І. Сошенком, який вирішив допомогти художнику-початківцю. Літній сад у Петербурзі. Фото Зустріч Т. Шевченка зІ. Сошенком у Літньому саду у Петербурзі. Худ. П. Борисенко. Автолітографія. 1939

І. Сошенко дав Т. Шевченку поради і консультації, а потім познайомив юного кріпака - художника з європейським метром – К. Брюлловим. І. М. Сошенко.(1807-1876). Фото К. Брюллов. Худ. В. Тропінін. Олія. 1836 Молодий Т. Шевченко у К. Брюллова. Худ. Г. Меліхов. Олія. 1947

Друзі вирішили викупити Т. Шевченка з кріпацтва. К. Брюллов намалював портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею і продали за 2500 карбованців. Саме таку суму запросив пан Енгельгард. Це сталося 22 квітня 1838 року Портер В. Жуковського. Худ. К. Брюллов. Олія. 1838 Вручення відпускної Т. Шевченкові. Худ. П. Сулименко. Олія. 1949 Відпускна Т. Шевченка

У цьому ж таки 1938 році Т. Шевченко стає студентом імператорської Академії мистецтв. “…Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком… (Лист до брата Микити від 15 листопада 1939 р.). Тарас стає одним з найулюбленіших учнів Брюллова, переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві робить дедалі помітніші успіхи. Академія мистецтв у Петербурзі. Фото

Велике місце в Шевченківському доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Дівчина з собакою. Акварель. 1838 Портрет А. Лагоди. Акварель. 1839 Портрет М. Луніна. Акварель. 1838

Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки. Катерина. Олія. 1842 Циганка-ворожка. Акварель. 1841 26 вересня 1841 р. Т. Шевченко отримав срібну медаль від Ради Академії мистецтв за акварель “ Циганка-ворожка “.

Посилено працював над книжковою ілюстрацією, вбачаючи в ній також один із засобів наблизити мистецтво до широких кіл глядачів: радо ілюстрував твори тогочасних українських та зарубіжних письменників, а також – власні поеми.Ілюстрація до поеми О. Пушкіна “ Полтава “. Акварель. 1840Ілюстрація до твору В. Шекспіра “ Король Лір “ Гальванопластика. 1843Ілюстрація до повісті М. Гоголя “ Тарас Бульба “. Сепія. 1842

Подорож Тараса Григоровича в Україну (1843 р.) дала йому нові, свіжі враження, які ствердили і посилили ті революційні погляди, що визрівали у нього в Петербурзі. Скрізь бачив Шевченко, як пани знущаються з кріпаків. На його творчості й світогляді не могло не позначитися різке зростання селянської антикріпосницької боротьби. Селянська родина. Олія. 1843

Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула Шевченка на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії художник виявив у трьох офортах серії “Живописна Україна” –“Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада“ і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Дари в Чигирині 1649 р. Офорт. 1844 Старости. Офорт. 1844 Судня рада. Офорт. 1844

Весною 1845 р. Шевченко знову виїхав на Україну, тепер уже на довгий час. Він став співробітником - художником у Київській археографічній комісії (“ Тимчасова комісія для розгляду стародавніх актів “). Шевченко у зв'язку з цим ще більше подорожував по Київщині, Полтавщині, Поділлю, Волині, Чернігівщині. У цей час Т. Шевченко цікавиться всім, що стосувалось України, її минулого, історії, народної творчості. Він старанно замальовує збережені стародавні будівлі, історичні пам'ятки. Будинок. І. Котляревського в Полтаві. Акварель. 1845 Вознесенський собор у Переяславі. Акварель. 1845

Як і кожний видатний живописець, Т. Шевченко має свій, особистий почерк. І, як у кожного великого новатора, є в нього такі особисті речі в роботах, яких, можливо, досі ніхто ще не винайшов, не повторив, бо є рука генія Шевченка, повторити яку неможливо. Особливі способи і прийоми накладання фарби, малюнку, шевченківські лінії, вибір панорами у творі, відтворення мас, об'ємів; особливі колористика, освітлення, відчуття й відображення моделей, риси і деталі, анатомічні відтворення, портрети, люди, якась їх велика живість – ніби живуть і думають. На акварелях та малюнках художника чутний дзвін церков, спів пташок, півнів, звуки життя у селі або монастирі, відчувається атмосфера козацької слави, тодішнього життя, реалістична щільність будинків, храмів, сонячна погода, сонце, свіжість, аромати місцини, якась воля (хоча Україна і була поневоленою), прохолода і чарівність ставу, рух хмар, шелест дерев, вітер, запах, смак ( фізичний і духовний); трава, інколи, наприклад, “читається” у чорно-білих репродукціях сепій та акварелей, де вона зображена однією тоновою плямою (сепія “У В’юнищі”, акварель “Чигирин з Суботівського шляху“).

Чигирин з Суботівського шляху. Акварель. 1845 Мотрин монастир. Акварель. 1845 Богданова церква в Суботові. Акварель.1845 Чигиринський дівочий монастир. Сепія. 1845

Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Сепія. 1846 Костьол у Києві. Акварель. 1846 Аскольдова могила. Акварель.1846

Селянське подвір'я. Сепія. 1845 У В’юнищах. Акварель. 1845 В Решетилівці. Акварель. 1845

Портрет Є. В. Кейкуатової. Олія. 1847 Портрет Ю. Сребдольської. Олівець. 1847

Під час походу в гори Каратау, під час перебування в Новопетровському укріпленні, Шевченко виконав багато акварельних пейзажів, які приваблюють зрілістю реалістичної майстерності. Пізнавальне значення цих творів незмірно зростає ще й тому, що Шевченко – перший і фактично єдиний художник того часу, який блискуче відтворив стародавні пам'ятки Мангишлаку, їх самобутню красу і національні особливості. Скеля “ Монах ”. Акварель. 1953

Мангишлацький сад. Акварель. Літо 1854

Живописом в укріпленні Тарас Григорович займався досить багато, особливо в останній час. Олійними фарбами не малював, аквареллю теж, а всі його тогочасні роботи виконані сепією чи олівцем. Значна кількість сепій цього періоду присвячена міфологічним, історичним, літературним темам, які змістом та ідейною спрямованістю були співзвучні настроям Шевченка. Вони свідчать про великі художні досягнення майстра, його блискучу техніку, його широкий творчий діапазон. Самаритянка. Сепія. 1856 Нарцис та німфа Ехо. Сепія. 1856 Робінзон Крузо. Сепія. 1856

Олія.1840-1842 Туш, перо. 1843 Офорт. 1860 Олівець. 1847 Сепія. 1849 Олія. 1848-1849 Олівець. 1857 Офорт. 1860 А В Т О П О Р Т Р Е Т И

Усі твори Шевченка відзначені досить потужним мистецьким духом, атмосферою Шевченка–художника. Його картини, малюнки не сплутаєш ні з чиїми іншими. Вони позначені індивідуальністю, оригінальністю, що перетворилися на вибух у мистецтві, не помічений 146 років. Шевченко повторив долю Ель Греко (300 років невизнання по смерті), Рембранта ( 100 років невизнання), Гальса (через 200 років по смерті)… сорок років не визнавали Сезанна, тридцять років не визнавали імпресіонізм. Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Те, що він пережив , передумав і для чого знайшов небувале синкретичне вираження, - вищою мірою виявляє сутність людини взагалі і водночас позначене печаттю могутньої неповторної індивідуальності, засвідчуючи невичерпне розмаїття людського духу. Але якщо поезія Шевченка і його ім'я поета відомі у світі, то живопис – недооцінений. Треба повернути світові й Україні справжнього Шевченка, Шевченка–митця. Треба подивитися на нього не як на ідола, а як на живу людину…

Використані джерела: Касян В. Х., Паламарчук Г. П., Поляничко О.І., Чумак К. В. Тарас Шевченко: життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях. –К.: Рад школа, 1991.2. Атлантов В. М. Шевченківський календар. - К.: Редакція українських календарів, 1964. Т. Шевченко: Мистецька спадщина. 1851 – 1857 рр. - К.: Академія Наук УРСР, 1964. Тарас Шевченко. Малий кобзар. – К.: Веселка, 1979.5. wikipedia. org6. terita. ry