Презентація "Теслугів на історичному тлі"

Село Теслугів на історичному тліТеслугову – 480 літ. Підготувала вчитель української мови та літератури Теслугівського ліцею Павлюк Надія Василівна

Теслугів… Мальовниче, древнє, привітне поселення, розташоване на людному шляху при невеликому дугоподібному повороті річки Пляшівка. В минулому – затишне замкове містечко з ратушею і великими торгами. У ньому поєдналось все: історія і природа, віра і праця. . І хоч воно невелике, але має велику душу, глибоке коріння і пам’ять, що сягає століть. Тож і любимо ми його по-особливому. Так буває завжди: любов до великого і безмежного починається в житті кожної людини з малого і конкретного. І, мабуть, тому вона постійно повертається у згадках до неповторних дитячих літ, до місця, де народилась, до свого родинного коріння. Адже це те живлюще джерело, яке ніколи не пересихає, не замулюється і дає наснагу до життя…

На березі мрійливої ріки,У затишші дерев, серед зелених лугів. Уже чотири з половиною роки. Живе усім нам ріднеє село – Теслугів. Село, де вперше ти ступив. У світ незнаний несміливим кроком,Де вперше хтось тебе і ти простив, Де кріпнув, ріс, міцнів із кожним роком. Згадай, з тих пір, коли покинув ти село,Хотів завжди відчути материнську ласку. Казав: «Поїду, щоб там не було,Хоч би на Дмитра, або хоч на Паску». Але шалений вир подій, буденних справ. Не раз святу надію тую забирали,Або злий рок таку можливість обривав, А батько й мати і село тебе чекали. І хоч давно пішов ти у далекий світ,Та, незважаючи на горе чи якісь заслуги,Завжди згадаєш свій найперший слід,Згадаєш подумки ти свій Теслугів. Д. Дикун 

Перша відома письмова згадка про село Теслугів дійсно датується 1545 роком і походить вона з ревізії (опису) Луцького замку, який тоді був адміністративним центром Волині у складі Великого князівства Литовського. У цьому описі зазначено, що село Теслугів належало до замкового маєтку Луцька, йдеться про городню – двір із кількома дерев’яними будівлями «пани Михайловой Свинюской с Теслухова». Такий опис мав на меті перевірку й облік земель, мешканців, податків, господарств, які утримували оборону, обробляли землю або забезпечували потреби замку. У той час Теслугів уже був заселеним селом із сільським устроєм, частиною феодального господарства. Він згаданий як такий, що входив до Луцького замкового уряду — тобто виконував і господарські, і оборонні функції.

Дорога через Теслугів давня. Тут ходили чумаки, простували полки Б. Хмельницького, снували татари, проходили загони С. Ковпака.

Існує кілька версій походження назви села Теслугів, і кожна з них має історичне або народне підгрунтя. Найпопулярніша народна версія пов’язує назву з часами князівської доби. Мовляв, на цій території жили «ті, хто служив замку», зокрема Луцькому. У ХVІ столітті було типовим, коли села належали «слугам» - тобто дрібній шляхті або боярам, які відбували службу. Ще одна з версій: свого часу один вельможний пан з-під Радивилова послав на берег річки своїх слугів на освоєння необжитої території. При потребі контакту з ними він посилав своїх підданих говорячи: «Поїдьте туди, де ті слуги», або де «те слуги». Згодом поселення стало називатися Теслугів. Існує й версія, що назва пов’язана з ремеслом теслярів або обробкою дерева. Село могло бути місцем, де жили або працювали теслі. Звідси – «Теслуги» - «Теслугів».Інша версія – від власного імені або прізвиська впливової родини. Наприклад: Теслуга або Теслюк – могло бути прізвищем або кличкою майстра, що працював теслею.

Олена Копоть-Журавницька (дружина Івана Журавницького)Суд у Луцькому замку У Теслугові жив і похований поет-сатирик ХVІ століття Іван Журавницький (Ян Жоравницький), який відіграв чималу роль у культурному розвитку села. Саме завдяки йому в Теслугові було споруджено замок для захисту від татарських нападників. Разом із дружиною Оленою Копоть вони створили перший сатиричний вірш в українській літературі - «Хто йдеш мимо, стань годину» (написаний в 1575 році). Його авторам він коштував судового переслідування. 7 квітня 1589 року Івана Журавницького було страчено у Варшаві.

Згідно із заповітом (тестаментом), що зберігся у луцьких «гродських» книгах, поховали І. Журавницького «в маєтку Теслугові при церкві святого Михайла за законом грецьким». Церкву у ХVІІ столітті продали в сусіднє село Острів і саме в ній 1651 року митрополит Йоасаф благословляв гетьмана Б. Хмельницького на Берестецьку битву. Незадовго до Першої світової війни Свято-Михайлівську церкву перенесли на острів Журавлиха, де на території знаменитого заповідника «Козацькі могили» вона стоїть і понині.

У 1872 році в Теслугові був великий мор і землетрус. В пам’ять про чудесне зцілення було зведено каплицю на честь Марії Магдалини.

У 1895 р. краєзнавець Г.Ісаєвич виявив на хорах старовинної Троїцької церкви в селі Вербі цінну рукописну книгу - копію знаменитого «Апостола» Франціска Скорини (Вільно, 1525). Цей рукопис – яскравий приклад української рукописної «скориніани» та віддзеркалення волинської книжкової традиції кінця ХVІ століття. Цей список існує лише в одному примірнику, на відміну від оригінальних друкованих «Апостолів» Скорини, яких залишилось близько 10. Над ним працював теслугівський священик Єрмоген, на прізвисько Тихоненя Яцкович, із 20 жовтня 1593 року по 28 січня 1594 року. Замовником і меценатом книги був луцький земський писар Михайло Коритенський, коштом якого утримувався Теслугів. Створений він на Волині у містечку Теслугів, написаний церковнослов’янською мовою української редакції, півуставним типом письма темно-коричневим чорнилом та суриком. Орнаментований рукопис у народному стилі за мотивами української вишивки. До сьогодні він зберігся неповно, втрачено початкові й кінцеві тексти і має протягом історії змінну обкладинку. У 60-х роках ХХ ст. він був узятий у світло-коричневу ледеринову оправу. Цей рукописний кодекс розміщений на 227 паперових аркушах.

У жовтні 2023 р. у етнопарку «Ладомирія» в Радивилові відбулася презентація оцифрованої версії Теслугівського Апостола. Проєкт оцифрування реалізували ГО «Центр дослідження та відродження Волині» та Український культурний фонд у рамках гранту «Культурна спадщина». 21 листопада 2024 року Теслугівський Апостол, рукописну пам’ятку ХVІ століття, презентували Теслугівському ліцею. Зараз доступна інтерактивна електронна версія у «Ладомирії» — кожен може переглянути сторінки на електронному екрані.

У 1905 році за ініціативи священика Лукіяна Матусевича за власні кошти й пожертви парафіян (приблизно 1750 осіб) був збудований найстаріший і найвеличніший храм села. Це один із найбільших дерев’яних храмів Рівненщини: він має тризрубну структуру та дзвіницю й кріпиться на кам’яному фундаменті. Церква стала не лише місцем молитви, а й осередком писемної культури та духовного просвітництва для місцевої громади. Вона й досі вражає своїм розміром, красою та духовною силою. Дерев’яна, але міцна, вона стала домом для поколінь вірян. У роки переслідувань, воєн, змін влади — церква стояла. І навіть тоді, коли забороняли дзвонити у дзвони — душа села не мовчала.

Настоятелі Свято-Троїцького храму. При церкві в Теслугові зберігалися такі стародруки: «Цвєтослав» (виданий Львівським братством 24 травня 1651 року); «Служебник» (виданий при лубинецькому єпископі Феодосії Рудницькому в Почаївській лаврі в 1733р.); «Тріод постная» (видана при єпископі Афанасії Шептицькому в тій же лаврі в 1744р. І придбана для Теслугівської церкви Меланією Хвостихою – очевидно, Фастихою – від Фаст за 36 польських злотих); «Требник» (виданий при Сельвестрі Рудницькому в Почаєві в 1771 р.); «Служебник» (виданий при Кіпріані Стецькому в Почаєві в 1778р. І придбаний для Теслугівської церкви Петром Фусиком за 34 польських злотих 5 серпня 1787 р.). В церковній бібліотеці були й інші книги. Діяла 6-класна приходська школа. В народному училищі в 1884 році навчалися 64 учні.

Церква завжди була і є головною спорудою в селі. В цьому виповнюється 120 років з дня побудови церкви. До попередніх ювілейних дат Ангеліною Оборіною, нашою землячкою, львівською поетесою, професором Міжнародної Академії літератури і журналістики, було видано буклети з історією церкви, спогадами старожилів та світлинами. Вони зберігають пам’ять про те, як усе починалося і хто стояв біля витоків церкви.

За свою багатовікову історію село Теслугів стало свідком багатьох подій:1917-1919рр. – Час революцій і боротьби за Україну. Внаслідок Лютневої та Жовтневої революцій у Росії почався період розпаду імперій. Волинь, зокрема і Теслугів, опинилася в зоні боротьби між: УНР (Українська Народна Республіка), Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР), радянськими військами та польськими військами.1921-1939рр. – Після Ризького миру село входить до складу Польської Речі Посполитої (Волинське воєводство). Запроваджуються польські адміністрація, освітні заклади; українське населення стикається з утисками. Було створено гміну, до якої входили 17 сіл: Вовковиї, Рогізне, Хотин, Боратин, Березини, Станіслави, Пляшівка, Рідків, Пляшева та ін.

1939-1941рр. - Перше радянське приєднання. Після пакту Молотова–Ріббентропа, Червона армія у вересні 1939 року зайняла Волинь. Село стало частиною УРСР. Відбулася: націоналізація майна, створення колгоспів, репресії, арешти місцевої інтелігенції та заможних селян. В 1940 році у Теслугові формується МТС (машинно-тракторна станція). МТС мала 8 тракторів марки «Наті» і 2 марки «Універсал». Обслуговували колгоспи у Теслугові, Коритному, Боратині, Підвисокому, Великих Жабокриках та ін. 76 одноосібницьких найбідніших хазяйств об’єднались для колективного господарювання. У громадську стайню завезли 120 коней (30 панських), біля 30 культиваторів, 50 плужків, більше 100 борін, дві панські сівалки і молотарки. Обладнали кузню. На жаль, люди ще не встигли освоїтися з технікою, як почалася Друга світова війна.

1941-1944 рр. – боротьба з німецькими окупантами та їх пособниками. 75 теслугівців теж пішли у вир цієї війни, 29 із них не повернулись. Бій, який відбувся під селом Теслугів під час Карпатського рейду 1-ї Української партизанської дивізії ім. Ковпака в лютому 1944 року описав Герой радянського союзу Василь Войцехович у книзі «Партизани ідуть на Захід». Бій тривав кілька годин і став поворотним моментом: після нього дивізія знову зуміла вийти з оточення і продовжити рейд на південь. Для місцевих жителів бій залишив тяжкий слід: загиблі, спалені хати, страх і безпорадність. І ще довго йшла боротьба між загонами УПА і прихильниками радянської влади.

Після завершення Другої світової війни Теслугів почав повільно вставати з руїн. Відбудовували хати, лагодили дахи, ділили останнє зерно. Поля, які кілька років заростали бур’яном, знову засівалися. А земля залишається тією ж, вона потребує людських рук, і такі руки у Теслугові були завжди. У ці ж роки почалося створення колгоспу. Міняються їх керівники, техніка, назви колективного господарства: ім. Сталіна, ім. Петровського, «Світанок», ім. Леніна, «Мир». Одні вступали добровільно, інших переконували партійними зборами. Не всім було легко змиритися з новим ладом, але життя змушувало гуртуватися.

На місці руїн поступово з’являлись нові установи: було створено сільську раду, яка взяла на себе організацію життя громади. Відкрили школу, де діти нарешті могли знову сідати за парти, замість ховатися по льохах. Запрацював фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). А в клубі — знову залунала пісня, читали вголос газети, проводили збори й вечорниці. Село оживало. Люди гуртувалися, працювали, вірили. Сільський клуб. Сільська рада. Теслугівський ФАПТеслугівська школа

З часом у селі почали з’являтися перші рейсові автобуси, магазини. Працював водяний млин. Його поставили біля річки Пляшівки, щоб використовувати силу течії води.

Знаменним для усього села було 16 січня 1972 року. В цей день учнівський і педагогічний колектив перейшли у нове приміщення школи, збудоване на кошти місцевого колективного господарства. На базі школи працював міжшкільний науково-виробничий комбінат, де готували майбутніх механізаторів. Вручення ключів від школи. Науково-виробничий комбінат. Теслугівська середня школа. Виступ директора школи. Теслугівська середня школа

У 80-х роках на території села відбулися помітні зміни. Село було газифіковано, провели центральний водогін. Збудовано 56 житлових будинків, здано в експлуатацію санпропускники, медичний профілакторій, відкрито Будинок культури на 600 місць. Санпропускник на фермі №1 Теслугівський будинок культури. Адміністративний будинок сільської Ради. Будинок культури. Новобудови

У 1990-х у селі утворилася громада Київського Патріархату (тепер — ПЦУ). Це ті, хто підтримав шлях незалежної української церкви, хто прагне молитися українською, бути частиною автокефальної традиції. Храм невеликий, але живий — тут лунає молитва за перемогу, за захисників, за Україну. У селі є також Дім молитви — місце, де збираються християни євангельської віри. Це спільнота, яка веде просте, щире служіння Богу, навчає Слова Божого, виховує молодь у вірі. У Теслугові — не одна церква, а три духовні родини. І кожна з них — важлива. Вірять по-різному, моляться по-різному, але всі — за життя, за правду, за Україну.

В Теслугові відкрили дошкільний навчальний заклад «Сонечко». Працював ФАП, який згодом перетворився на амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Почала функціонувати публічно-шкільна бібліотека. Згодом відкрили відділення Нової Пошти, пересувне відділення Укрпошти. ДНЗ «Сонечко»Амбулаторія. Сільська рада

З часом в Теслугові почали з’являтися приватні підприємства. Серед них – фірма «Петрощук Паркет», де займаються обробкою деревини та виготовленням якісного паркету. Також у селі працює мале приватне підприємство РТД «Сокіл», де виготовляють розсільні сири «Сулугуні» (косичка і палички кіпчені), «селянське масло» і вершки. Поступово відкривалися і приватні магазини і кафе. МПП «Р. Т. Д. СОКІЛ»Магазин господарських товарів. Крамниця. Фірма «Петрощук Паркет»

Кафе «Гетьман»Магазин «Зорепад»Магазин «Цитрус»З появою магазинів і кафе життя в селі стало зручнішим і сучаснішим.

Гордістю Теслугова є освіта. Вона теж має свою історію. Випускники йдуть у нове життя. Багато добрих справ на їх рахунку. У кожного свій шлях, але у всіх – одне коріння. Вони пам’ятають звідки вийшли, приїжджають на зустрічі однокласників, діляться спогадами.

На жаль, наше село не оминула і стихія. 8 червня 2025 року в Теслугові пронісся буревій. За кілька хвилин він наробив чималої біди: ламало дерева, деякі повиривало з корінням, зривало дахи з будинків, усе нищило на своєму шляху.

Історія нашого старовинного села ще мало вивчена, однак вона така багата і різноманітна. Минуле вимагає довивчення, а сьогодення – корінних змін. Ми живемо і продовжуємо подальшу історію, яка не повинна загубитися у плині часу. Тому кожен мусить лишити після себе щось корисне і цінне, доповнити чисті сторінки історії, щоб вони були не заплямованими, бо це є сенс нашого земного життя.