Презентація "Традиції чаювання у різних країнах"

 «Традиції чаювання в різних країнах»

Французьке чаювання. Французи люблять пити фруктовий чай та чай із травами. Мадмазель Коко любила чай із свіжими яблуками. Спочатку яблуко ріжуть на маленькі шматочки, кладуть в чашку разом з цукром і наливають чай. До чаю, у Франції, подають круасани та хрусткі булочки.

Американське чаювання. Американці люблять пити холодні напої. Тому, їх чай більше нагадує сік ніж чай. В склянку вони кладуть трішки листя чаю, шматки лимону, багато води, льоду, цукру та газованої води або содою. П’ють такий напій через трубочку.

Англійське чаювання. В Англії прийнято чай пити з молоком. І процес приготування його особливий: в молоко вливають чай, а не навпаки. Чаювання відбувається обов’язково о 5 годині за маленьким столиком та з круглими булочками, які нагадують за смаком круасани, але з маслом або сливками та джемом.

Аргентинське чаювання. Аргентинці свій чай називають напоєм богів. Вони готують трав’яні чає в калебсах. Калебси – це чашки виготовлені із гарбуза. Чай п’ють з допомогою солом’яних трубочок, щоб дрібна трава не потрапляла до роту.

. Монгольське чаювання. В Монголії п’ють молочний чай мішаючи навпіл із зеленим чаєм та кладуть сіль, а не цукор, а також вершкове масло. Варять чай в каструлі, а потім розливають по піалах. До чаю в Монголії обов’язково додають, попередньо зліплені, пельмені або шматочки м’яса. Така страва більше нагадує не чай , а суп…

Китайське чаювання. Китайська церемонія чаювання дуже особлива для китайців. Чаювання триває декілька годин. На низький столик ставляють чайник та піали, кладуть бамбукові серветки. Китайці заварюють чай в спеціальних фарфорових чашках – гайванах з кришечкою. Кожна заварка залишає в середині чашки свій аромат, тому її стінки ніколи не миють. Зелений чай можна заварювати 3-4 р. а чорний п’ють тільки свіжезварений. Чай в китайській сім’ї розливає сама старша або сама головна жінка або старша дочка.

 Російське чаювання – це справжнє свято. Чай подавався в самоварі, а до чаю пироги, млинці, мед,варення, цукерки, бублики і інші смаколики. Гостю подавали чай, а якщо гість відмовлявся – господиня могла образитися.

Чайна церемонія В традиційній японській чайній церемонії склалася особлива культура. ppt_x

Пропонуємо уявити себе гостем и учасником чайної церемоніїУ Японії чай з’явився у VIII ст. Перші чайні плантації були разбиті монахом Сайсьо в Киото, біля підніжжя гори Хейдзан, у 802 році. Але тільки з XII ст. чай в Японії отримує широкое разповсюдження.

Це пов’язано з діяльністю священника Эйсая (1141-1215). Він привіз з Китаю чайні кущі і почав вирощувати чай при дзэн-буддийському монастирі. Чай підносили Будді. Його пили під час релігійних ритуалів і медитацій. Эйсай наголошував не лише на смакових якостях чаю, а й на користі для здоровья.

Саме в ХІІ ст. в Японії з’являється спосіб приготування подрібленого чаю, а також звичай влаштовувати чайні турніри. Спочатку такі турніри проводили монахи в монастирях. Суть змагання полягала в тому, щоб відібрати якомога більше гарних сортів чаю. Переможця відзначали призами.- нацуме – чашка для слабкого чаю;- чашаку – чайна ложка з бамбука;- чаван – чайна чашка;- часен – вінчик для взбития чаю;- мидзукаси – посудина для зберігання води для приготування чаю;- хишаку – ківш для розливання гарячої води в чашки;- фукуса – використовується власником для витирання чайної посуду;- кобукуся – спеціальна тканина, на якій подається чашка з міцним чаєм

У XV-XVI ст. чайна церемонія перетворилась в своєрідний ритуально-філософский міні-спектакль, в якому кожна деталь, предмет, порядок речей мали своє особливе значення. Чайна церемонія –це не просте вживання улюбленого напою, а справжнє мистецтво, яке характеризується водночас вишуканістю і простотою.

Чайні церемонії відбувалися у спеціальних будиночках, які так і називалися «Чайні будиночки». Особливого значення надавалося конструкції чайного будиночка. Це невелика кімната з вузьким і низьким входом. Такий, здавалося б, незручний вхід має глибокий философський зміст: кожний, хто захоче прилучитися до высокого мистецтва чайної церемонії, незалежно від чину, повинен зігнутися, щоб зайти в будиночок, в якому всі рівні.

Низький вхід не давав можливості військовим аристократам зайти всередину озброєними- довгі мечі доводилося залишати за порогом. И це було символічно: «Пусть оставят вас все жизненные невзгоды и мирская суета, пусть ничто не волнует ваше сознание здесь, где надо сосредоточиться на прекрасном». Чайна церемонія вчила бачити красу в буденному і простому, бачити прекрасне в малому, усвідомлювати высоку цінність всього, що дано в цьому житті.

Чай "матча" - це японський порошковий зелений чай. Робиться з подрібненого листя зеленого чаю найвищої якості. Саме його традиційно використовують у класичній японській чайній церемонії. У наш час матчу також широко використовується як харчова добавка до різних японських десертів: вагасі, морозива з зеленим чаєм, а також до локшини соба. Чай по-японськи

Господар церемонії повинен насипати в чашку зелений чай і залити його окропом. Всі рухи повинні бути повільними, без суєти. Потім чіткими рухами маса збивається за допомогою бамбукового вінчика. Чайний порошок повинен повністю розчинитися і перетворитися в піну. Весь цей час гості спостерігають за процесом і вслухаються в ритмічні рухи. Далі чаша передається самому почесному гостю, і той робить перший ковток, відпиваючи чай. Все робиться повільно, без порушення загального спокою.

Господар церемонії займається вибором гостей. Найголовніше для нього - це визначення самого почесного учасника. Ця людина повинна знати традиції чайної церемонії і правила її проведення. Головний гість є прикладом для інших учасників. Його сповіщають про проведення церемонії як мінімум за тиждень. Після цього він дає свою згоду або відмовляється брати участь у цій дії. Головний гість разом з господарем займається підбором інших учасників. Організатор церемонії надсилає йому список, з якого треба відібрати п'ять осіб, або обговорює це питання при особистій зустрічі. Коли учасники церемонії відібрані, всім розсилаються запрошення. Сьогодні для цих цілей використовують телефон. Раніше все було набагато складніше і більш вишукано. У відповідь кожен гість був зобов'язаний персонально відвідати організатора свята або надіслати йому листа з подякою.

Різновиди чайної церемонії Чайна церемонія розподіляється на шість типів. Церемонія, здійснена при місяці, закінчується не пізніше чотирьох годин ранку. Порошковий чай заварюють в ході самого чаювання. Він повинен бути дуже міцним. Ритуал, проведений на сході сонця, закінчується не пізніше шести годин ранку. Існує ранкова чайна церемонія в Японії. Це чаювання після шести ранку. Вечірній ритуал проводять після години дня. З їжі тут подають тільки тістечка. В шість годин вечора починають вечірню церемонію. Існує ще і спеціальна церемонія, яку проводять в особливих випадках. Наприклад, в честь якоїсь важливої події. Найпоширеніша - це післяобідня церемонія. У кожного ритуалу є свої особливості. Вони не помітні для звичайного обивателя, але знавці відчувають тонкі нюанси різних церемоній.

Головною метою будь-якої чайної церемонії є досягнення гармонії. Учасники повинні відмовитися від земних проблем, турбот і думок. Учасники ведуть розмову про красу речей, що стосуються самої церемонії, і досягають єдності у своїх бажаннях, діях і думках. Це і є мета проведення таких заходів. Учасники повинні проявляти терпимість і повагу по відношенню до старшого покоління або до інших учасників церемонії, мати душевну і фізичну чистоту. Думки кожного учасника повинні бути світлими. Не повинно бути ніяких злих чи корисливих намірів. Згідно з повір'ями, такі люди будуть мати хороше здоров'я і безліч благ.