Презентація "Традиційні зимові свята України"

Традиційні зимові свята України

Які існують традиції святкування Дня святого Миколая?У країнах Європи, де сповідують католицтво, День святого Миколая відзначають 6 грудня. Вважається, що Миколай приїжджає на летючих оленях та, як і Санта-Клаус, залишає подарунки у заздалегідь приготованих для цього дитячих панчохах чи черевичках. Для того, щоб «нагодувати» оленів Миколая, діти залишають у панчохах чи черевичках сіно і морквинку, а на ранок знаходять у них подарунки. За українським звичаєм і традиціями, Миколай приходить до дітей з подарунками та солодощами вночі з 18 на 19 грудня. До речі, на Західній Україні для подарунків від Миколая ставлять на підвіконня черевички. А ось на Східній України малюки звикли шукати подарунки під подушками. До речі, подарунки і солодощі в цей день отримують тільки слухняні діти, неслухняні – різочки чи шматочок вугілля (як символ покарання). У цей день традиційно готують спеціальні тістечка-миколайчики, якими обдаровують дорослих і дітей. Тістечка мають форму сніжинок, бо вважається, що після Дня святого Миколая настає справжня сніжна зима. Щоб отримати бажаний подарунок діти різних країн напередодні Дня святого Миколая пишуть листівку, яку залишають на підвіконні. Які існують прикмети, пов’язані з Днем святого Миколая?Багато хто вірить, що День святого Миколая – останній день року, коли неодмінно потрібно роздати всі свої борги.Існує народна прикмета прогнозування погоди: якщо в День святого Миколая міцні морози – зима буде холодною, якщо відлига і тепло – теплою.Існує прикмета, якщо помиритися у цей день, то навіть вороги стануть у подальшому добрими друзями. Святого Миколая також називають Чудотворцем, тому вважається, що загадане в цей день, будь-яке заповітне бажання обов’язково здійсниться!

Святий Миколай – реальна людина. Він народився 15 березня у місті Патари десь між 270 та 288 роками в історичній області Лікія, яка тоді належала Римській імперії (зараз це Туреччина). Хлопець зростав у добрі та любові, але його надзвичайно засмучувала навколишня бідність і убогість мешканців міста, тому він із дитинства і протягом життя потайки допомагав бідним родинам та дітям-сиротам. Коли його батьки померли, Миколай отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах. Він розпродав усі статки та роздав гроші бідним. Святий Миколай, досягнувши сану єпископа, помер 19 грудня по юліанському календарю 342 року. а честь того, що він за життя потайки допомагав іншим, збереглася традиція робити в цей день подарунки. У східних слов’ян виникла традиція святкування Дня святого Миколая двічі на рік (окрім 19 грудня, святкування відбувається також 22 травня). Історично 22 травня – дата перенесення мощей святого з Міри до італійського міста Барна. У день перевезення мощей святкується «літній» Миколай. Святий Миколай став прообразом різдвяного Санта-Клауса. Історія шанування Святого Миколая налічує в України вже понад тисячу років. День Миколая став виключно дитячим святом у XIX столітті, коли в Галичині почало розвиватися шкільництво. І все зводилось не лише до подарунків: напередодні свята діти старанно готувалися, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. Після тривалої перерви (понад 70 років) традиція святкування Дня святого Миколая була відроджена у 1990 році.

На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня приніс цар Петро І 1700 року, запозичивши її в Голландії та інших країн Західної Європи. Раніше Новий рік у наших пращурів розпочинався 1 вересня. Петро І впровадив прикрашання ялинки, святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками. Згідно з царським указом, іграшки на ялинках мали висіти до 7 січня. 1 січня люди мали вітати одне одного з Новим роком, а всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мали стріляти в небо у своєму дворі. На великих ж вулицях з 1 до 7 січня вночі треба було запалювати багаття з дров або соломи. Ось що раніше використовували замість бенгальських вогників. У той час люди вірили, що, прикрашаючи ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Ялинка – це не наша традиція, вона одна із тих, які прийшли в Україну досить пізно із Західної Європи. Вона бере свій початок від Німеччини – це 16 століття. Як і раніше, сьогодні зелена красуня залишається символом новорічного свята. У Новорічну ніч до нас традиційно приходять Дід Мороз і Снігуронька. Вони кладуть під ялинку подарунки. Хоча раніше до українських дітей приходив не Дід Мороз, а Морозенко. Символом кожного нового року у нас є якась тварина. Така традиція прийшла до нас із Китаю. Новий рік

Різдво — одне з найважливіших родинних свят. Святвечір. Одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Його відзначають 24 грудня або 6 січня. Вечеряти сідали, як тільки на небі з’являлася перша зірка, а до цього моменту православні нічого не їли і не сідали за стіл. Під час трапези не дозволялося голосно розмовляти і тим більше сваритися: «буде у родинi колотнеча цiлій рiк». Коляда —Старе слов’янське свято на честь поворота Сонця на весну. На Різдво колядники ходять від хати до хати і співають колядки. Колядують, не оминаючи нікого. На початку слід запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо ж відмовили – мовчки, без образ, піти. Різдвяні обереги. На підлогу кидали сіно, горіхи та солодощі. Крім сіна, під скатертиною належало розкласти обереги: часник – «щоб не приступала до хати нечиста сила», зерно – «щоб був добрий урожай», а також гроші – «щоб добробут в хатi тримався». У гості в цей вечір не ходили, але, якщо в хату просився подорожній, його приймали з особливою теплотою. Крім куті, в Святий вечір подавали ще 11 пісних страв. М’ясних і молочних продуктів в меню не було, адже ще тривав піст. Різдвяна ялинка.  Раніше ялинки прикрашали яблуками. Потім до яблук почали додавати пряники та печиво. Гілки не витримували такої ваги, тож замість яблук вигадали скляні прикраси. Вертеп. Такий собі мандрівний театр, який з хати до хати прославляє новонародженого Ісуса Христа у Вифлеємі. Різдво

Старий Новий рік святкують в ніч з 13 на 14 січня. Наші пращури називали Старий Новий Рік Щедрим вечором. Ця назва пішла від головної традиційної страви, яку подавали на святковий стіл – щедрої куті. Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим пригостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка. Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку й Василя, Цигана, Козу та ін. персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, і мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва у багатьох відомих кінофільмах. У перший день Нового року 14 січня є обряд посівання. Вважається, що він прийшов до нас здавна, адже наші пращури зустрічали Новий рік навесні, обряд посівання пов’язаний з надіями на добрий урожай. Засівали здебільшого діти, причому щедріше всіх обдаровували тих, хто прийшов в будинок першим. Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна й починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів. Господар щедро винагороджував засівальників гостинцями й грішми. Старий Новий рік

Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Відзначають його 19 січня. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. У давнину ще за тиждень перед Водохрещам парубоча громада прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Водохреща

Дякую за увагу!