Презентація "Україна крізь віки: шедеври визнані світом"

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури тощо

Хто ми? На 2023 до складу ЮНЕСКО входять 193 країн-держав; консультативний статус при ній мають неурядові організації (приблизно 250). ЮНЕСКО має видавництво Office des Presses de l'Unesco (різними мовами), в якому з́являються 26 періодичних видань, серед них «Кур'єр ЮНЕСКО» (35 мовами), «Культури», «Музеум», «Перспективи освіти» та ін. Україна є членом ЮНЕСКО від 1954

Місце розташування? Штаб-квартира ЮНЕСКО ЗНАХОДИТЬСЯ В Парижі. Вона займає будівлю в стилі модерн, урочисто відкриту в 1958 році та недавно реконструйовану. Організація має також більш, ніж 50 місцевих представництв по всьому світу.

Світова́ спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО. В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН

Станом на 2023 рік у списку Світової спадщини перебувають 1157 об'єкт (зокрема 900 культурних, 218 природних і 39  змішаних) з 167 країн. З об'єктів, розташованих по країнах, Італія є батьківщиною найбільшого числа об'єктів Світової спадщини з 58 об'єктами. За нею іде Китай (56), Іспанія (49), Франція (49), Німеччина (51), Індія (40) та Мексика (35). Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.

В Україні таких об'єктів вісім: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра Історичний центр Львова Дуга Струве Букові праліси Карпат Резиденція православних митрополитів Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі та України 7. Херсонес Таврійський 8. Історичний центр Одеси (2023 рік)

Собор святої Софії - Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор (1990)   Християнський собор (1018р.) в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з не багатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця.

Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

Києво-Печерська лавра (1990) Вражає своєю величчю й Києво-Печерська лавра, яка нині є державним музейним комплексом. Частково його територія використовується як монастир та резиденція київського митрополита УПЦ. Заснована далекого 1051 року як невеликий печерний монастир, обитель нині охоплює територію площею у 28 га, на якій розміщено понад 80 споруд.

На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів. Києво-Печерську лавру занесено до Семи Чудес України у 2007 році за результатами голосування експертів та користувачів Інтернету.

Свято-Успенський собор Велика Лаврська дзвінниця

Історичний центр Львова (1998) Історичний центр Львова (1256), Центр Львова, або Старе місто — історично перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова.

По-своєму унікальна територія ансамблю історичної частини Львова. Вона займає 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 (!) га.

Площа Ринок Сучасний проспект Свободи Панорама центру Львова

Дуга Струве (2005) Геодезична дуга Струве, чи «Російсько-Скандинавська дуга», – являє собою мережу з 265 вимірювальних пунктів, що розташовані вздовж одного із меридіанів від узбережжя Північного Льодовитого океану до Чорного моря протяжністю 3 тис. кілометрів. Це перша в історії ЮНЕСКО науково-технічна пам’ятка культури.

Цей грандіозний проект, створений у 1815 – 1852 рр., мав на меті довести правоту теоретичних розрахунків Ньютона про те, що Земля сплюснута на полюсах. Для цього було вирішено провести вимірювання безпосередньо на місцевості. На час створення Дуга пролягала територією двох держав – Російської імперії та Шведсько-норвезької унії. Нині дуга Струве перетинає території 10 держав. В Україні відновлено чотири пункти Дуги: один в Одеської області – біля села Старонекрасівка, ще три – на Хмельниччині: Баранівка, Катеринівка і Фельштин.

Опорні точки данної мережі були марковані на місцевості найрізноманітнішим чином: видовбаними в скелях поглибленнями, залізними хрестами, пірамідами з каменів спеціально встановленими обелісками. Два крайні геодезичні пункти, як найважливіші, позначені монументальними стовпами на знак вдалого завершення робіт. Пам'ятник у Старій Некрасівці складається з 4-гранної чавунної піраміди на кам'яному фундаменті. Його споруджено одразу по завершенню тригонометричних робіт.

Найпівнічніший пункт «Фугленес», Хаммерфест, Норвегія Пам'ятник меридіану, Стара Некрасівка

Букові праліси Карпат (2007)   Одвічні букові ліси Карпат – неповторний зразок незайманих лісів помірного кліматичного поясу. Він складається з 10 окремих заповідників, розташованих вздовж осі протяжністю 185 км, – від Рахівських гір і Чорногірського пагорба в Україні, переходячи на заході в Полонинський пагорб, а аж до Буковського пагорбу та гір Вигорлат у Словаччині.

Українсько-словацький об'єкт «Букові праліси Карпат» займає площу 77971,6 га, з яких 29278,9 га складають заповідне ядро, а 48692,7 га — буферну зону. Понад 70 відсотків території об'єкта знаходяться в Україні.

Саме тут збереглися умови, що дозволяють проводити найповніші дослідження екологічних структур і процесів зростання європейського бука в різних місцях. Ці ліси також свідчать про процеси відновлення і розвитку земних екосистем і поселень, які розпочалися після останнього льодовикового періоду й тривають до теперішнього часу.

Резиденція православних митрополитів Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації — визначна пам’ятка архітектури міста Чернівці, Україна. 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО включена до списку Світової спадщини.

Побудована на місці старого єпископського палацу в 1864–1882 рр. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з’явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить, складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

Резиденція Буковинських митрополитів, Головний корпус Церква Трьох Святителів Пресвітерій

Серед приміщень головного корпусу своє красою і величчю вражає Синодальна зала, одна з найгарніших в Європі. Вона була оздоблена мармуром (звідси й теперішня її назва – Мармурова) і обставлена бічними галереями колон, на які спиралася дерев’яна стеля декорована багатою орнаментикою. У 1944 р. Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер'єри, але й загинула синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, створена реставраторами.

Інше приміщення головного корпусу, яке зберегло свій первісний вигляд, – зала засідань Священного синоду (теперішня Червона зала). Її стіни оздоблені китайським червоним шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін Червоної зали висять величезні венеціанські дзеркала. Створені за старовинною технологією вони нараховують аж п’ять шарів срібла.

ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ — ГРУПА ІСТОРИЧНО ЦІННИХ УНІКАЛЬНИХ ДЕРЕВ'ЯНИХ ЦЕРКОВ, ЯКІ 21 ЧЕРВНЯ 2013 РОКУ НА 37-Й СЕСІЇ КОМІТЕТУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО, ЩО ПРОХОДИЛА У КАМБОДЖІ, БУЛИ ЗАНЕСЕНІ ДО СПИСКУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО. ДО СПИСКУ ВНЕСЕНІ 16 УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ — 8 З ЯКИХ РОЗТАШОВАНІ В ПОЛЬЩІ ТА 8 В УКРАЇНІ. ЦЕРКВИ ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ ТАКІ ТИПИ АРХІТЕКТУРИ: ГУЦУЛЬСЬКИЙ (УКРАЇНА), ГАЛИЦЬКИЙ (ЧОТИРИ УКРАЇНА І ДВІ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІ), БОЙКІВСЬКИЙ (ДВІ В УКРАЇНІ ТА ОДНА В ПОЛЬЩІ) І ЛЕМКІВСЬКИЙ (ВСІ П'ЯТЬ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІ) Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі та України

Опис об’єктів: https://vidviday.ua/blog/dereviani-tserkvy-ukrainy-yunesko/

Херсонес Таврійський Пам’ятка розташовується у м. Севастополі на території Кримського півострова. Вона складається з двох основних частин: 1) херсонеського городища – залишків античного міста Херсонеса Таврійського, заснованого наприкінці V ст. до н. е. за часів колонізації греками-дорійцями на узбережжі Чорного моря, і 2) гераклейскої хори – сільськогосподарської округи Херсонеса, розмежованої херсонеситами на окремі ділянки в ІV ст. до н. е.

Історичний центр Одеси Історичний центр Одеси – це стародавній район міста, що є об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2023 року. Він включає такі знакові місця, як Приморський бульвар, Театральна площа, вулиці Дерибасівська та Гоголя, Потьомкінські сходи та Оперний театр. Історичний центр Одеси був включений до списку ЮНЕСКО за прискореною процедурою

Об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Приморський бульвар Театральна площа (включаючи Оперний театр) Вулиці Дерибасівська, Гоголя, та інші Потьомкінські сходи Воронцовський палац, стайня та бельведер Будинок Потоцького Стара біржа (будівля міської ради) Будівля Археологічного музею Будівля Англійського клубу Прибутковий будинок Руссова 

Безумовно. Свого часу до попереднього списку об’єктів, які можуть претендувати на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, було включено 14 українських об’єктів, серед яких: археологічний комплекс «Кам’яна могила»; астрономічні обсерваторії Києва, Одеси та Ялти; Ханський палац у Бахчисараї; пам’ятки Судацької фортеці III – XVIII століть; Культурний ландшафт та каньйон Кам’янця-Подільського; дендропарк «Софіївка»; історичний центр Чернігова; Кирилівська та Андріївська церкви в Києві; Миколаївська астрономічна обсерваторія; заповідник «Асканія-Нова»; Могила Тараса Шевченка в Каневі Чи міг би перелік українських об’єктів Світової спадщини бути більшим?

Дякую за увагу!