Презентація уроку позакласного читання

Робота з дитячою книжкою. Літературне читання4 клас. Йозеф Новак «Заєць на ковзанці»Переклад українською – Валерія Воробйова

Уже дзвінок нам дав сигнал: Працювати час настав. Тож і ми часу не гаймо. Урок читання починаймо.

Скоромовка. Заєць зайця взимку стрів,Заєць зайцю говорив: Важко зараз для зайців,Ми без моркви й качанців!

А щоб нам не сумуватипотрібно загадки відгадати… 1. Чоловічок цей маленький. Ключ шукає золотий,Гострий, довгий, дерев’яний. Всюди ніс встромляє свій. Поміркуйте, поспішіть, Як же звуть його скажіть?2. В’ється річка невеличка, Й хлопчик у човні сидить,З берега матуся кличе,Щоб обідом пригостить.4. Хто кругленький і смачненькийІз віконця скік та скік,Втік від Баби і від Діда. До Лисички на язик?3. Що за казка, друже мій,незнайомка живе в ній,Ти впізнаєш вмить її,Одяг весь у попелі,Мачуха все свариться,Сестри насміхаються.

казкинародніавторські

Йо́зеф Но́вак — німецький священник, поет, драматург, громадський діяч і журналіст.https://youtu.be/z_b-FO59 Iy. I?si=L-Sun3i. YB1f-zcm. L

Якось узимку зайчик Мартин бродив по засніженому лісі. Він дійшов до узлісся і подивився вниз. Далеко внизу, в долині, на замерзлій річці каталися діти. Мартин ніколи не бачив такого видовища і не міг на нього надивитися. Дітей було п'ятеро – три хлопчика й дві дівчинки. На вкритому снігом лузі вони розбігалися, стрибали на лід річки і ковзали до іншого берега. Широко розставивши ноги, намагаючись втриматися, вони розмахували руками, і їхні радісні крики лунали дуже далеко. Геп! Раптом впав найменший!Усі регочуть, і малюк весело сміється разом із ними. Ось він уже знову на ногах, розбігається і одним стрибком опиняється на льоду. Цього разу він мчить так швидко, що інші діти ледве встигають розступитися.«Як весело так ковзати, – думає зайчик. – Я теж хотів би спробувати». Поки він так думав, хтось покликав:– Діти! Обідати!– Вже? – сказали діти з прикрістю і повільно, знехотя, пішли додому.

Скоро їх вже не було видно, тільки на снігу залишилися їхні сліди. Мартин швидко спустився вниз по схилу і теж стрибнув на лід. Але що таке? Його лапки зовсім не ковзають. Як він стрибнув, так і залишився на тому ж місці. А він так добре розбігся! Набагато далі, ніж діти. «Може, сніг налипнув на мої лапки? – спало йому на думку. – Так, напевно. Я повинен починати розбіг звідти, де сніг утоптаний». Він спробував ще раз. Але знов одразу ж зупинився. «Чому ж це у мене не виходить?» – дивувався він.«Спробую втретє», – і він розбігся. І знову невдача.– Хотів би я знати, що ж я роблю не так, – подумав він уголос.– Ти все робиш правильно, – пролунав раптом зверху чийсь голос. Мартин обернувся і подивився вгору. На старій вербі сидів синьо-зелений водомороз і дивився на нього.

– Тоді чому ж у мене не виходить? – запитав зайчик.– Це ти повинен сам знати.– Але ж я не знаю.– Скільки зим ти вже прожив?– Це перша.– Так я і думав, – сказав водомороз.– Скажи мені, будь ласка, чому у мене нічого не виходить, – попросив Мартин.– Тому що у тебе лапки вкриті шерстю!– Це правда, у мене, дійсно, волохаті лапки...– Ну от бачиш. На волохатих лапках ковзати не можна.– Ах, який жаль!– Чого ж це жаль? Зате ти ніколи не посковзнешся на льоду, – відповів водомороз і полетів геть.«Отже, я ніколи не зможу кататися по льоду», – зітхнув Мартин і, сумний, побіг по снігу назад до лісу. Він засмучено бурмотів собі під ніс: «Яка мені радість від зими? Немає ні конюшини, ні іншої свіжої трави, ні капусти, нічого немає, окрім снігу та льоду. Коли я хочу їсти, а це зі мною трапляється постійно, мені доводиться жувати сухе листя чорниці чи вересу, а іноді навіть гризти тільки промерзлу кору дерев. А це вже зовсім негодяща їжа. Брр!

Тут Мартин раптом зупинився як укопаний. Занурений у свої сумні думки, він і не помітив, як дійшов до узлісся, а там стояла худа руда лисиця і підступно посміхалася.– Вітаю тебе, – промуркотіла лисиця, і у неї потекли слинки. – Здрастуй, здрастуй, мій сьогоднішній обід!У її пащі блиснули гострі зуби. Але Мартин швидко отямився. Він повернувся і побіг так хутко, як тільки міг.– Ах, ти так! – дзявкнула лисиця і кинулася за ним. – Ну що ж, трохи розімнуся перед обідом, це навіть корисно.«Бідолашний зайчик», – подумав дятел, що спостерігав за ними з високого дуба. А бідолашний зайчик одразу забув про все – і про ковзанку, і про лисицю, і про свої волохаті лапки, він думав тільки про жовті гострі зуби, що хотіли його розірвати. А ці зуби були все ближче й ближче. Тут Мартин згадав пораду своєї мами-зайчихи: «Якщо тебе переслідує собака чи лисиця, ти повинен петляти». Звичайно, петляти, інакше він загине. От лисиця клацає зубами дуже близько від правої задньої лапки зайця. Мартин зробив стрибок вліво і побіг далі.

А лисиця проскочила вперед, і поки вона загальмувала та змінила напрямок, заєць був уже далеко. Але радість його була недовгою. Лисицю гнав тепер не тільки голод, але і злість на зайця за те, що довговухий хоче її перехитрити. І перш ніж Мартин встиг отямитися, лисиця знову мало не наступала йому на п'яти.– Зараз вона його з'їсть, – раділи ворони в полі. – Може, і нам шматочок дістанеться!Але Мартин знову зробив петлю, цього разу праворуч. Знову йому вдалося перехитрити лисицю і виграти кілька рятівних метрів. Тепер він мчав угору, до узлісся. Та тільки-но він досяг дерев, як лисиця знову нагнала його. Зовсім близько, вже зовсім поруч.– Що ж це ти, граєшся зі мною? – дзявкнула лисиця. – Добре, нумо пограємося. Цікаво мені, хто з нас довше витримає?– Довго він не протримається, – сумно подумала олениха, що стояла, сховавшись у кущах.

Він перевів дух і озирнувся назад, щоб зрозуміти, де він знаходиться. Він знову був біля річки, але в незнайомому йому місці. Крига блищала як шибки сільських хат. А по той бік річки стояв високий ліс. Ліс, що означав для нього спасіння.– Увага! – раптом почув він. Це крикнула сойка. Мартин перелякано озирнувся. Лисиця! Вона стояла між вербами, близько від нього, зовсім близько. І її злі зелені очі зловтішно блимали. «Це кінець», – промайнуло в голові у Мартина. І все ж він змусив свої втомлені лапки зробити відчайдушне зусилля. Він стрибнув на лід річки – і помчав до іншого берега. Він чув, як лисиця знущально засміялася:– Ха, ха, мені здається, у тебе вже лапи тремтять. Так ти далеко не втечеш, любий мій. Досить зробити два чи три стрибки і... Ай!Геп! Почувся глухий звук і одразу після цього люта лайка. Знову – геп! Такий звук Мартин вже чув сьогодні!Зайчик добіг до іншого берега. Тільки тепер він наважився озирнутися. Уявіть собі, лисиця впала, розтягнулася на льоду! Ось вона намагається встати – і знову її лапи роз'їжджаються і вона гепається на живіт. Підвелася, геп! – знову впала!

Незважаючи на всі свої старання вона не могла зробити жодного кроку. Тепер їй стало ясно, що вона не перейде річку по льоду. Повільно, широко розставивши лапи, дісталася вона назад до верб і звідти дзявкала у безсилій люті. Мартин одразу повеселішав. Він радісно стрибав у високому лісі й голосно кричав:– Мої любі лапки, дякую вам. Яке щастя, що ви вкриті шерстю! Як добре, що ви волохаті! Як добре, що ви не ковзаєте! Як добре, що ви по льоду можете бігати, як і по землі. Якби не ви, я був би зараз в животі у злої лисиці! – Радість Мартина була така велика, що йому одразу став смачний навіть сухий верес, який він знайшов у лісі.

думок. КООЛЯкими словами можна дати характеристику головним героям?

Творче завдання. Зі слів скласти прислів’яслабких, злість, зброя;ü руйнує, добро, будує, зло;ü слово, людині, палиця, допомагає, добрій, не допоможе, лихій;ü вчить, на, жить, як, казка, світі

1. Як звали зайчика? Степан Мартин Жупан Заєць не мав імені2. Кого побачив заєць у долині? Дітей, які ковзали на річці. Свого друга. Хлопчика, що врятував колись його від лисиці.3. Що вирішив Мартин?Вирішив, так само, як діти ковзатись по річці. Погратись із другом у сніжки. Піти до хлопчика у гості.

4. Чому у Мартина не виходило ковзатись ?Він не знав, як правильно ковзатись. Він не докладав зусиль. У нього були лапки вкриті шерстю.5. Сумний Мартин повертався додому, занурений у свої сумні думки він зустрів... Вовка Лисицю Кабана6. Який висновок зробив для себе Мартин ? Мої любі лапки, дякую вам . Як добре, що ви в мене волохаті! Якби не ви, я був би зараз в животі у злої лисиці! Він і дальше сумував і нарікав на свої волохаті лапки .

Я  люблю  читати  казки,  тому  що… Пригадайте  відомі вам  казки. Хто  найчастіше  є  героєм  народної  казки?Кого  висміюють,  а  кого  прославляють  казки?На  які  групи  поділяються  казки?  Які  з них  найдавніші?Які  особливості  побудови  казки?Що  таке  зачин  і  кінцівка?  Які  найвідоміші  зачини  і  кінцівки  ви  знаєте?

Читати казку, скласти план, переказувати за планом.