Період активності статевої системи у більшості птахів обмежується певним періодом року. Біологія розмноження птахів характеризується рядом прогресивних особливостей: запліднені яйця птахи відкладають у гніздо, температурний режим розвитку зародка створюється самими птахами під час насиджування кладки. Гнізда, як і виводки, охороняються батьками. Можливість виживання молоді у птахів більша, ніж у нижчих груп тварин. Статеве дозрівання у птахів відбувається у різному віці, що тісно пов’язано з їх розміром. Самки, як правило, здатні до розмноження раніше за самців.
Статевий диморфізм у птахів проявляється в розмірах, забарвленні, поведінці тощо. В окремих видів птахів (веслоногі, пінгвіни, трубконосі, гагари, стрижі, крутиголовки) статевий диморфізм не проявляється. У куликів, мартинів, чистунів, сов, багатьох денних хижих, горобиних він виявлений слабко і лише в розмірах. Часто самці більші за самок (курині, дрохви). У птахів, де турбота про покоління припадає на самців (плавунчики, бекаси кольорові, триперстки, казуари, ківі), самки більші за самців. Самки бувають більшими і в птахів, у яких особливу турботу про покоління проявляють самки (більшість сов, денних хижих, багато куликів). Часто самці відрізняються більшою яскравістю забарвлення. Це характерно для тих птахів, у яких самці не беруть участі у вихованні молоді (багато куриних, качки). Самки у цих видів мають більш тускле забарвлення, що має захисне значення. Яскраве оперення, наприклад у самців качок, фазанів, тетеревів, глухарів, райських птахів, іволг, горихвісток, в’юркових. Статеві відміни виявляються і в забарвленні інших частин тіла (голих частин, дзьоба, райдужини, гребенів, м’ясистих наростів).
Пари у птахів утворюються в різний термін, у деяких видів птахи поєднуються надовго, можливо на все життя. Наприклад, гуси й лебеді. Сталість гніздової пари не є випадковою особливістю цих птахів, вона біологічно обумовлена. Справа в тому, що в гусей та лебедів молоді особини дуже довго набуваютьнеобхідних для самостійного життя навичок. Вони вилуплюються з яйця, маючи відносноневеликий набір вроджених безумовних рефлексів, і лише поступово, впродовж тривалого часу набувають необхідні умовні рефлекси. Вся родина тримається разом до зими, і тільки на зимівлях молоді птахи виходять з-підопіки батьків, утворюючи пари, які існують, аж доки житимуть обидва птахи.
Є багато легенд про вірність пар у білих лелек. Проте відомий орнітолог Хейнрот. Стверджує, що бувають випадки, коли до самця лелеки, що вже зайняв торішній дах, підлітає нова самка, яка раніше там не гніздувалася і самець привітно її приймає. Потім Може прилетіти стара власниця даху, і тоді дві претендентки на гніздо починають конфліктувати. Самець до цього конфлікту ставиться байдуже, його геть не обходить, хто з них переможе – хто переможе, та і буде хазяйкою. Іноді, якщо птахи виводять пташеняткілька разів за літо, пари можуть створюватися до кожного гніздування заново.
Однак не у всіх птахів формування самостійної поведінки відбувається так повільно. Є види птахів, яким потрібен зовсім невеликий життєвий досвід, щоб існувати без допомоги батьків. Родини в такому випадку бувають неміцними, а часом їх не буває взагалі. Найяскравішим прикладом щодо цього є розмноження смітних курей, або великоногів, які живуть в Індонезії та Австралії. Новонароджене пташеня великонога має зародкове махове пір’я й до кінця першого дня свого життя вже може пролетіти невеличку відстань. Пар у смітних курей зовсім немає. За новонародженими пташенятами ніхто з батьків не доглядає. Вони самі “розв’язують свої життєві проблеми.”
А ось качки – справжні моногамні птахи, хоча самці, як правило, і не беруть участі у спорудженні гнізда. Крижні паруються ще на зимівлях. Весь шлюбний час селезень перебуває біля своєї самки. Коли вона сідає на яйця, самець перші дні також живе недалеко від гнізда, і лише пізніше вони збираються в зграйки, готуючись до линьки.
У моногамних птахів бувають також випадки своєрідного двоєженства. Наприклад, фазан, що є моногамним птахом, іноді після того, як його самка вже насиджує яйця, “залицяється” до іншої самки, яка так само робить гніздо на його ділянці і виводить пташенят. Можливо, така поведінка викликана тим, що самців менше, ніж самок, оскільки фазанів-самців мисливців, як правило, винищують більше, ніж самок.
У птахів буває також зовсім своєрідний випадок сімейного життя, що має назвуполіандрія. Поліандрія зустрічається в тих видів птахів, у яких самців більше, ніж самок. До таких птахів відносять, наприклад, триперстку й кольорового бекаса. Після спарювання з одним самцем, самка-триперстка відкладає чотири яйця і залишаєїх на повне піклування самця. Тим часом сама будує нове гніздо й відкладає в ньому яйцявже від нового самця. Так вона може проробити кілька разів. У цих птахів насиджують і виводять пташенят тільки самці.
У великих синиць зазвичай спочатку утворюється пара, потім самець починає пошук місця для гніздування, а самка тільки летить за ним. Її роль інша – час від часу вона набуває пози пташеняти, що просить їжі, і наслідує його голос. Самець миттю реагує на це: він шукає комах і годує самку, вона замовкає, а за якийсь час усе повторюється знову. Цікаво, що далеко не завжди самець годує самку, іноді він, не знайшовши нічого їстівного, підлітає до неї і робить вигляд, що годує її, імітуючи рухи годівлі. Очевидно, що в цій грі важливий не корм для самки, а реакція самця крик пташенят – це має бути годівля. Саме ця найважливіша для збереження потомства риса поведінкисамця ніби перевіряється при утворення пари, і якщо в самця не буде адекватної реакції на крик малюка, пара не утворюється.
Відомі випадки ритуального сватання при зустрічі самця й самки строкатих мухоловок. Самці цих птахів прилітають із півдня на тиждень раніше від самок, знаходять місце для гнізда й починають співати. Ритуал утворення пари досить складний. Самка наближається до синичника, самець, цикаючи, то влітає в льоток, то вилітає, ніби запрошуючи самку оглянути синичник. Самка до нього не наближається, спостерігає за самцем здалеку, а потім летить геть. Самець не летить за нею, він сідає біля місця гніздування, наприклад на дах синичника, і швидко-шви-дко співає. За кілька хвилин самка повертається, оглядає синичник, і якщо він її влаштовує,утворюється пара. У такий спосіб самка обирає місце гніздування, а самця самка обирає зайого здатність знаходити гарне місце для гнізда і ступенем прив’язаності до нього.
Цікавою є поведінка птахів, яким притаманне токування. Токування має важливе біологічне значення. Воно проявляється в різних формах – особливими криками, рухами,а іноді і тим, і іншим. Широко розповсюдженою формою токування є спів, часом дуже складний. Деякі види птахів видають токувальні звуки не голосом, а при стрімкому польоті – крилами, наприклад бекас. Крайнє кермове пір’я вібрує і створює звук, що нагадує іржання або мекання кози. Птахи, яким притаманне токування, нерідко “вистувають” один перед одним – приймають різноманітні пози або виконують цілийцикл особливих рухів.
Токувальними рухами та голосом птахи сприяють синхронізації, тобто одночасномупрояву статевого циклу, що дуже важливо для птахів, які гніздяться колоніями. Однак взаємна синхронізація потрібна також і тим партнерам, які гніздяться окремими парами. Токувальні рухи та спів часто є також своєрідною заявкою на те, що певне місце вже зайняте. Цього буває достатньо, щоб можливий конкурент, помітивши птаха, який токує,або почувши його, без бійки покинув місце, яке йому сподобалося, але яке, на жаль, уже зайняте іншим птахом.