Презентація "Василь Стефаник- борець за кращу долю українського селянства

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК- БОРЕЦЬ ЗА КРАЩУ ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА

«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена» В. Стефаник

Критики називають Василя Стефаника самобутнім письменником-новатором та співцем селянської долі; літературознавці — одним із найвизначніших українських новелістів. Творчий шлях митця припав на непрості роки: кін. XIX-поч. XX ст. Тож Стефаник не стояв осторонь громадсько-політичного руху: виступав на селянських мітингах, боровся за права та свободи селян. Паралельно Василь активно займався літературною творчістю, мав публіцистичні виступи в пресі.

Любов до українського — родом із дитинства Дитинство майбутнього новеліста було непростим. Василь народився в сім’ї заможного селянина Семена Стефаника в 1871 році. Його батько мав важкий характер, тож виховував сина досить суворо. Але на освіту Василя не шкодував ні часу, ні коштів: спочатку віддав його до Русівської початкової школи, потім — до Снятинської міської школи. Згодом юний Василь продовжить навчання в Ягеллонському університеті.  

Під час шкільного навчання Стефаник зазнав значних знущань та принижень. Уроки викладалися лише німецькою та польською. Любов до українських звичаїв та традицій з’явилася у Василя ще в ранні роки. Мешкаючи на прадавніх землях Покуття, юнак змалку чув рідну мову, казки, легенди та перекази. Тоді ж В. Стефаник допитливо знайомився із селянським побутом, який згодом знайде відображення в його творчості. 

Просвітник та борець за права селян Боротьбою українців за власні права Василь Стефаник серйозно зацікавився після знайомства з Анною Павлик — активною учасницею галицького жіночого руху. Майбутній письменник починає брати участь у таємних українських гуртках, долучається до просвітницької діяльності на теренах українського села.

Просвітник та борець за права селян Така громадянська позиція Василя не залишилася поза увагою влади. Так уже в 1890 році його виключили з гімназії через участь у гуртку «Покутська трійця». Одразу ж після цього Стефаник доєднується до «Українсько-руської радикальної партії» Івана Франка, робить перші проукраїнські публіцистичні виступи.

Основним напрямком громадсько-політичного життя Василя Стефаника назавжди залишається боротьба за права селян. Він майже цілковито підтримував ідеї партії Івана Франка, називаючи останнього «мужицьким послом», представником українського селянства.

Звички, побут та родина В. Стефаника Довгий час Василь вів мандрівне життя, не засиджуючись на місці. Та письменник мріяв мати родину. Згодом, в 1904 році, він одружився з Ольгою Гаморак. Вона мешкала в сусідньому селі, була дочкою священника. Дружину він вважав надзвичайно розумною, відданою та терплячою.

Звички, побут та родина В. Стефаника Упродовж перших шести років подружнього життя пара мешкала в селі Стеців. Тут Стефаник займався господарством, швидко знайшов спільну мову з селянами. Саме в Стецеві родина Стефаників стала більшою: один за одним народилися сини Семен, Кирило та Юрій.  

Думки сучасників та критиків про Василя Стефаника Варто зауважити, що всі, хто знав Василя Стефаника особисто, вкрай добре відгукувалися про нього. Ольга Кобилянська в листі до письменника писала: "Страшно сильно пишете ви….витісуєте потужною рукою пам’ятник для свого народу".

З особливою прихильністю ставився до Стефаника і Франко не лише через спільні політичні погляди, а й через самобутність творчості.

Одностайними були і критики. «Небагату залишив Стефаник письменницьку спадщину — числом, та зате вона пребагата своєю ціною, своєю вагою, своєю невмирущістю. Так про селян ще ніхто не писав…», — говорив про письменника В. Сімонович.

Презентацію підготувала учитель української мови і літератури, зарубіжної літератури філії Гребінківська ЗОШ І-ІІ ступенів №1 Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Таран Лариса Валеріївна