Презентація "Вгадай шістдесятника за твором" (літературно-мистецька гра)

«Вгадай шістдесятника за твором»(літературно-мистецька гра)Презентацію підготувала: Вишневська Г. Б. Фото та картини з інтернету

«Шістдесятники. Активна меншість – моральна більшість…» Б. Гаврилишин

Посіяла людям літасвої літечка житом…

Посіяла людямліта свої, літечка житом,Прибрала планету,послала стежкам споришу,Навчила дітей,як на світі по совісті жити,Зітхнула полегко —і тихо пішла за межу.— Куди ж це ви, мамо?! —сполохано кинулись діти,— Куди ви, бабусю? —онуки біжать до воріт.— Та я недалечко...де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. Пісня про матір

Алла Горська. Вітраж «Шевченко. Мати»«Автопортрет з сином»

Отак живу: як мавпа серед мавп.

Отак живу: як мавпа серед мавп…Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажуривсе б’юся об тверді камінні мури,як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою,у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою,бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука —сліпорожденним розумом збагнуть:ти в цьому світі — лиш кавалок муки,отерплий і розріджений, мов ртуть. В. Стус

Опанас Заливаха«Дзвонар»«Зажура»

«Я виростала з відчуттям всеприсутності Коцюбинського» «Якщо треба вибирати між квитком і ідеалами, я віддам вам квиток, а собі залишу ідеали»

Михайлина Коцюбинська

Сергій Параджанов. Режисер фільму«Тіні забутих предків»

Хтось невидимий ізбудив. Світ Калинцевих візій-див……………

«Парнас»Хтось невидимий ізбудив. Світ Калинцевих візій-див,Драчеві клекоти і хмелі,Рій Вінграновських інвектив,Чаклунство Ліни, невеселіГолобородькові пастеліІ Стусів бас-речитатив.Іван Світличний

Життя іде і все без коректур.І час летить, не стишує галопу.

«Життя іде і все без коректур»Життя іде і все без коректур.І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур,і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас,в які природа убереться шати.Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі,а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,щоб тільки неба очі голубіцю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур,щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур,і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка,не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать…. Ліна Костенко

В ……………… були руки і ноги,Було тіло, шорстке і зелене.

В соняшника були руки і ноги,Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром,Він вилазив на грушу,і рвав у пазуху гнилиці,І купався коло млина, і лежав у піску,І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі,Щоб вилити з вуха воду,І раптом побачив сонце,Красиве засмагле сонце,-В золотих переливах кучерів,У червоній сорочці навипуск,Що їхало на велосипеді,Обминаючи хмари на небі...І застиг він на роки й століття. В золотому німому захопленні:— Дайте покататися, дядьку!А ні, то візьміть хоч на раму. Дядьку, хіба вам шкода?!Поезіє, сонце моє оранжеве!Щомиті якийсь хлопчисько. Відкриває тебе для себе,Щоб стати навіки соняшником.Іван Драч«Балада про соняшник»

«Парнас»Хтось невидимий ізбудив. Світ Калинцевих візій-див,Драчеві клекоти і хмелі,Рій Вінграновських інвектив,Чаклунство Ліни, невеселіГолобородькові пастеліІ Стусів бас-речитатив.Іван Світличний. Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину!

«Парнас»Хтось невидимий ізбудив. Світ Калинцевих візій-див,Драчеві клекоти і хмелі,Рій Вінграновських інвектив,Чаклунство Ліни, невеселіГолобородькові пастеліІ Стусів бас-речитатив.Іван Світличний«Лебеді материнства»Мріють крилами з туманулебеді рожеві,Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима,Материнська добра ласкав неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо,не вертай до хати,Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні,Танцювали лебеді в хаті на стіні. В. Симоненко

Десять,двадцять, чверть віку……

«Писані синім крилом» Десять, двадцять, чверть віку. Тридцять – ген на сміття!Боже, скільки ж того віку. Ти нам одвів для життя?… Нові, все нові й однакі,Сірі, як стрічка в кіно –Нові росли бараки,Новий підріс конвой… Є. Сверстюк

. Можна жить,а можна існувати………………

Можна. Можна вірить другові чи милій,Марить наяву чи уві сні,Білизну червневих ніжних лілій. Заплітать букетами в пісні. Можна жить, а можна існувати,Можна думать — можна повторять. Та не можуть душу зігрівати. Ті, що не палають, не горять!Люди всі по-своєму уперті: Народившись, помирає кожна,А живуть століття після смертіТі, що роблять те, чого «не можна». В. Симоненко

Ти признайся мені…………

«Червона рута»Ти признайся мені,Звідки в тебе ті чари,Я без тебе всі дніУ полоні печалі. Може, десь у лісах. Ти чар-зілля шукала,Сонце-руту знайшлаІ мене зчарувала?В. Івасюк

Як я малим збирався навеснi….

Два кольори. Як я малим збирався навеснi. Пiти у свiт незнаними шляхами,-Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,Червоними i чорними нитками. Два кольори мої, два кольори,Оба на полотнi, в душi моїй оба,Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя,Та я вертався на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття,Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. Менi вiйнула в очi сивина,Та я нiчого не везу додому,Лиш згорточок старого полотна. I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому. Д. Павличко

Дякуємо за увагу!