Презентація виховної години: Трагедія Бабиного Яру.

У світі завжди були дві раси... Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані. М .Бердяєв Виховна година Класний керівник: Хромова Н.В.

Бабин Яр... Полюс нелюдськості... Наш біль. Наша пам’ять. Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю.

Бабин Яр.....Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону. Київ став першим великим містом, цілком «вільним від євреїв». Саме в Бабиному Яру розстріляли майже все єврейське населення міста.

У період окупації міста німецькими військами з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. стратили майже 200 тисяч осіб. Бабин Яр був місцем масових страт і поховань, він став величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними радянськими даними загинуло більше ста тисяч осіб – військовополонених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, заручників...

Для німецьких окупантів “проблема київських євреїв” відразу стала актуальною. Київ – одне з найбільших (після Москви і Ленінграда) міст Радянського Союзу за чисельністю населення. Четверту частину його населення складали євреї. За переписом 1939 р. у Києві проживало 846,7 тисяч жителів, у тому числі українців – 53,2%, євреїв – 25,5%, росіян – 16,5%. Акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один із найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка – товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд до нового місця проживання.

Для збереження таємності, айнзацкоманда і зондеркоманда отримували накази про операції по винищуванню «ворогів Рейху» усно. Для проведення операції було виділена айнзацкоманда 4-а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, посилена 45-м та 303-м поліцейськими батальйонами і загоном української допоміжної поліції. Згодом у жовтні 1941 р. роту передали у склад дивізії СС «Вікінг».

Керівництво айнзацкоманди доповіло у Берлін, що 29 і 30 вересня 1941 р. розстріляли 33 771 мирних жителів Києва, переважно євреїв.

Убивство безневинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншої нації, стало одним зі найстрашніших і кривавих злочинів нацизму і своєрідним символом страждань мирного населення. Неправдоподібним є стислий термін підготовки і проведення небувалої за масштабами страти величезної кількості жителів, в основному жінок, старих і дітей. Це стало можливим тільки завдяки тому, що вся акція від початку до кінця була не тільки задумана, але і спланована, розрахована до деталей завчасно. Виникає питання: «Чому вони підкорилися наказу, чому пішли?» Але що їм залишалося робити – адже в наказі чітко говорилося: «Хто не підпорядкується цьому розпорядження буде розстріляний». До того ж свою роль зіграла і дезінформація – багато хто вважав, що їх будуть переселяти.

Пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства. Менора: Пам'ятник знищеним у Бабиному Яру євреям

Хрест на місці розстрілу православних священиків у листопаді 1941 р. Сьогодні на тлі монументальних споруд, які символізують трагедію єврейського народу, майже загубилися пам’ятні хрести, що не дають забути про українські жертви. З ініціативи ОУН на честь 50-ї річниці трагічної загибелі у Бабиному Яру Олени Теліги та інших учасників націоналістичного підпілля було встановлено дубовий Пам’ятний Хрест. До речі, впродовж останніх двох років цей Хрест декілька разів намагалися зруйнувати невідомі особи, що свідчить про неприхований наступ на українську пам'ять Бабиного Яру. Вже у 2000 році на місці, де 6 листопада 1941 року були розстріляні архимандрит Олександр і протоєрей Павло, встановлено інший Пам’ятний Хрест. На цьому місці відбуваються регулярні богослужіння, а за Хрестом доглядають прихожани церкви Святого Михаїла.

Бабин Яр поступово стає важливим символом збереження національної пам’яті українського народу, його християнських коренів. Проте, на жаль, український, в тому числі християнський, голос Бабиного Яру ще не співмірно слабкий із масштабами людської трагедії, що відбулася тут в роки останньої війни. І це прямий докір усім нам.

Пам'ятник дітям, знищеним у Бабиному Яру

Цей унікальний проект задумано як пересувну експозицію, що виставлятиметься у музеях. Його місія – розповісти глядачам, відвідувачам музеїв про трагедію, яка розігралася на українській землі у роки Другої світової війни. За задумом, «Реквієм» – багатофігурна скульптурна композиція розміром у 15 футів, виготовлена методом лиття.

«Реквієм» – це емоційно насичене візуальне нагадуванням про масові вбивства, які мали місце в урочищі Бабин Яр у Києві в Україні, з вересня 1941-го до вересня 1943-го років. За приблизними підрахунками, за роки нацистської окупації у Бабиному Яру загинуло понад 100 000 осіб. Людей знищували за національною ознакою – євреїв та циган, за належність до політичних організацій – членів ОУН, комуністів, підпільників. Бабин Яр став місцем масових страт радянських військовополонених, мирних жителів, заручників, порушників комендантської години, психічно хворих. «Реквієм» вшанує пам’ять усіх загиблих у Бабиному Яру. Центральною смисловою частиною композиції будуть фігури жінки та хлопчика, що вибираються з яру. Фрагмент пам’ятника

Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. Шовінізм і ксенофобію не можна перемогти лише силовими чи чисто політичними методами. Боротьба з цим злом проходить через душі людей. Крапку може поставити лише перемога людського розуму та волі.