Сценарій,присвячений Дню Героїв Небесної Сотні "Небесна Сотня у вирій полетіла".

Сценарій, присвячений  Дню  пам’яті  Героїв  Небесної  сотні

   «Небесна  Сотня  в  вирій  полетіла»

                                                Лунають дзвони

Ведучий 1:  Пам'ять, стій, зупинись на хвилину,

Серце від болю замри!

Згадаймо трагічну сторінку,

Згадаймо Вас славні сини!

 

Ведучий 2:  Згадаймо тривожний листопад

І молоді мирний похід!

І нелюдів тих ми згадаймо,

Стріляли що дітям у слід!

 

Ведучий 1:   Їх страшили, били, вбивали,

Щоб владу притримать свою.

Та герої за свободу стояли,

І за неї упали в бою.

 

Ведучий 2:  Гордися, моя Вкраїно,

Відвагою сотні орлят!

Що  життя віддали без вагання

А нині у небі стоять!

 

Ведучий 1: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Ведучий 2: Згадаємо, як це було.

                                         

                Перегляд відео «З  чого починався  Майдан»?

                               

1 учень: Ми з вами  тільки  що переглянули   страшні  сторінки  подій,  що  відбувалися  на  Майдані. Так  як  же  все починалось? Листопад, 2013 рік.  Україна перед важливим історичним кроком - стати незалежною Європейською державою.21 листопада українська молодь, студенти, школярі вийшли на Майдан, на мирну акцію з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми – вільні», «Ми хочемо в ЄС».В їх руках були лише прапори України та Євросоюзу,а в очах-надія та віра у майбутнє.  А що ж було далі?…

 

2 учень: А далі – не підписання угоди про асоціацію. Через соціальні мережі люди стали самоорганізовуватися і йти на Майдан Незалежності. Близько 22:00 учасників мітингу нараховувалось більше 1500 осіб. А що ж було далі?…

 

1 учень: А далі… У ніч проти 30 листопада  українська влада на дахах будинків розмістила снайперів, а силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін мирного Євромайдану в Києві. На очах у всього світу влада била свій народ, своїх дітей. А що ж було далі?…

 

2 учень: А далі… Страшна звістка 22 січня 2014 року облетіла весь світ.  Стали відомі імена тих, хто поліг на Грушевського, пожертвувавши собою. Ці Герої стали першими з Небесної Сотні…

 

Виходять учні (в руках тримають фото героїв Небесної Сотні)

 

1. Сергі́й Нігоя́н.  Народився та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати - вірмени.  Сергій був єдиним сином. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справжньою батьківщиною. Останнього разу він приїздив додому на свята і знов повернувся в Київ. Загинув, коли йому було 21 рік. 

        Перегляд відео «Нігоян  читає вірш Шевченка

      

Учениця:

        Мені наснилось, що вони зустрілись:
        Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
        В саду едемськім на травичці всілись:
       "За що тебе? "- "За Україну, друже мій!"
        Ти знаєш і мене за неї вбили,
        Та це було вже років майже сто.
        Тоді померли ми, щоб ви там жили.
        А вас вбивають... Вас тепер за що?"
       «Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
        Як біло-біло в нас цвітуть сади.
        І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
        Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
         "А я ще ввечері узяв дівча за руку
         Й тихенько так до серця притулив.
         Тоді не знав, що Бог уже розлуку
         Навіки на землі нам присудив.

         Під Крутами стояли ми стіною.
         В очах не страх, а злість до ворогів.
         Більшовики готовились до бою,
         Я йшов на смерть... а жити так хотів."
         "Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
          Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
           Не мав у серці й крапельки облуди,
           За те й убив мене проклятий поганин."
       ... Мені наснилось, що вони зустрілись.
           Убитий в Крутах й бородач Сергій.
            В саду едемськім на травичці всілись:
          "За Україну нас вбивають, брате мій."
 

 

 

2. Михайло Жизневський. Громадянин Білорусі,виїхав з Батьківщини через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації «УНА-УНСО». Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.

 

3. Юрій Вербицький викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького-Романа, при пізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнаною лікарями  - переохолодження.

 

4. Роман Сеник. 45 років. Помер в київській лікарні від важких поранень, після кількох перенесених операцій , не виходячи з коми.

 

5. Наймолодший герой Майдану Назар Войтович. Йому було 17, і у батьків він був єдиним. Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Ще 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного майдану. В останню хвилину чомусь вирішив, що й сам поїде туди. Це рішення коштувало йому життя. З друзями до Києва прибув пів восьмої ранку.  А за дві години на дзвінок від мами замість сина відповіла незнайома жінка із Михайлівського собору, яка повідомила, що Назара вбито пострілом у голову  з вогнепальної зброї.

 

         

Ведучий 1:  Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Із засобів оборони у мітингувальників були тільки дерев’яні щити, дерев’яні палиці, бруківка, яку розбирали прямо з-під ніг, «коктейлі Молотова», барикади, палаючі автомобільні шини і  їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ.

До нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна. Нерівною була вона. Влада, сила і гроші – проти гарячих сердець. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.

 

Ведучий 2:     

       Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями  спецпідрозділів міліції.   Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо Герої - не вмирають!

 

1-2 учень:

 

        1 уч.Майдан ридав, а сотня в небо йшла,

                Один за одним, наче янголята.

                Тут, на землі прощались матері,

                А в небі зустрічала Божа Мати.

     

       2 уч.Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

                Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

                Ридали всі: і рідні і чужі,

                І кров текла із серця, наче з рани.

       

      1 уч.Летіли тихо, хоч земля тряслась,

                Хоч небо поливало їх сльозами.

                Лиш ангел колискову їм співав

                На тій дорозі,що веде до Мами.

      

       2 уч.Летіли тихо, хоч майдан ридав,

                Як ті пташки летіли в небо раннє.

                Востаннє хтось дитину цілував,

                І сам не вірив, що це все востаннє.

       

        1уч. Боліли рани та вже не болять,

                Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.

                Один за одним шикувались в ряд,

                 Героїв Сотня в небо полетіла.

 

 Ведуча 1:   І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

              

            Перегляд  відео «А  сотню  вже  зустріли  небеса»

 

(З  двох боків син і   мати; мати   підходять до столу ставить запалену свічку і квіти)

 

 Мати: 

Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла!

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя!

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим!

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім!

 

 Син:  Мамо, не плач! Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач! Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає,
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить!
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив! I любив Україну!
Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ангел     (виходить із середини  залу і підходить до матері)

 Не плачте, мамо! Ваш син - у Небеснiй Сотнi! Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Не плачте, рідненька! Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими –  усі тi, хто нинi названний Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали,  – життя своє. За нас вiддали. Аби ми жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, мамо! Дозвольте поплакати свiтовi!

 

 Ведучий 1 :Небесний загін відлетів в небеса,

Їх душі вже світять зорею.

У відблиску сяйва ранкова роса

Нас живить вогнем Прометея.

 

Ведучий 2: Герої у вічності… Кожен їх крок

Торує шляхи без упину!

Герої ведуть нас до нових зірок

Во славу і честь України!                            

 

( Виходять  разом син із матір’ю, ставлять запалену свічку)

 

Син:    Як віднині з тим болем я житиму, мамо?

Як змиритися з тим, що у мене вже тата нема?

Він з  простріленим серцем упав на Майдані,

На устах запеклось : Україна в нас, синку, одна!

 

Мати:  Він пішов на Майдан і поліг за свободу.

Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.

Розридався Дніпро і бурлить тихі води,

І червоною кров’ю розплакався сніг.

 

 Син:  Де ви, нелюди, де заховались по ночі?

Як вас носить земля, де вам місце лишив Ахілес?

Батько йшов уперед, він дивився вам в очі,

І цей погляд навічно злетів до небес.

 

                     Перегляд  відео:Павло Дворський «Ангели  Майдану»

 

Ведучий 1:  Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані. Але не завершилася боротьба українського народу за свою незалежність. Для українців було приготовано  ще одне страшне випробування – війну!

 

Ведучий 2: Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у ІІ Світовій війні. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Ця війна збирає свій кривавий урожай.  І не одна Небесна сотня поповнила вже небесний легіон захисників України перед Богом.

                      Звучить пісня «А сотню вже зустріли небеса».                                              

 

Ведучий 2: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. 

 

Ведучий 1: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий 2: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

Ведучий 1: Хай палають свічки  пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні у наших серцях!  Героям Майдану, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

                               

                   («Плине кача». Хвилина мовчання)

 

 Ведучий 1:  

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

 Ведучий 2:  

Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!

 

Ведучий 1: Слава Героям!!

Всі: Героям Слава!   

 

         Перегляд  відеоролика «»Господи ,помилуй  нас!»