Презентація з біології для 10 класу на тему: "Історія Трансплантології"

Історія трансплантології

Ранні трансплантаціїПерші документації про трансплантації з’явилися задовго до наукового розуміння, як вони працюють. Більшість повідомлень перемішувались з міфами: у давнині, один китайський лікар П’єн Чіао нібито трансплантував сердце між людиною слабого духу та сильної волі, й людини сильного духу й слабкої волі, щоб досягти рівноваги. У ІІ столітті до н.е. у індії хірург Сушрута виконав трансплантацію шкіри для ринопластики носа. Є повідомлення, що у ІІІ столітті гангренозну (або ракову, точно невідомо) ногу імператора Візантійської Імперії – Юстиніана замінили ногою нещодавно померлого ефіопа. У 16 столітті італійських хірург Гаспаро Тальякоцці зазнав велику кількість невдач під час трансплантації шкіри – в основному через відторгнення. У своїх наукових працях він обґрунтував цей процес «силою та міцністю індивідуальності».

Перші вдалі трансплантаціїПерша успішна трансплантація у сучасному розумінні була виконана швейцарським хірургом – Теодором Кохером, у 1883 році. Десятиліття до цієї трансплантації він лікував зоб видаленням щитоподібної залози, але хірург помітив, що через відсутність цієї залози з’являвся цілий комплекс симптомів (який зараз пов’язують з нестачею гормонів). Саме тому він вирішив трансплантувати здорову щитоподібну залозу людині, якій цю залозу було видалено. За відкриття функції щитоподібної залози у 1909 році він отримав Нобелівську премію. Почалася здійснюватися велика кількість трансплантацій хірургами по всьому світу. У 1912 році відбувалася трансплантація вен та артерій, хоча на заваді подальших операцій стало відторгнення. Німецький хірург Георг Шоне відкрив поняття «Трансплантаційного імунітету», через що після Першої світової війни ця наука була «відкинута».

Трансплантації 20-го століття (1 частина)У 1930-х роках українським хірургом Юрієм Вороним була зроблена перша спроба трансплантації від померлого донора до живої людини, але критична ішемія завадила досягти позитивного результату. У 1950-х англійській біолог Пітер Медавар припустив, що для компенсації відторгнення можна використовувати імуносупресивні препарати. У 1954 році була виконана перша успішна трансплантація органу – нирку. Вона відбулася між двома однояйцевими близнюками, тому імуносупресія була непотрібна. Реципієнт прожив 8 років після трансплантації (хоча раніше вони не проживали й місяця). Перше успішне трансплантування від померлого донора до живого пацієнта відбулася в 1963 році. Пацієнт хворів на рак легень, через 18 днів після операції помер від ниркової недостатності.

Трансплантації 20-го століття (2 частина)У 1967 році було здійснено успішну спробу пересадити печінку, її здійснив Томас Старцл (хоча до цього він здійснив невдалі спроби). У 1964 році Кейт Ремтсма разом зі своїми колегами здійснили трансплантацію нирок шимпанзе до 13 різних пацієнтів. 12 з них померло через 1-2 місяці. Але одна жінка прожила 9 місяців і навіть працювала вчителькою, хоча потім раптом впала і померла. При розтині нирки не були відторгнені, і жодна інша причина смерті не була знайдена. Відбувалася велика кількість трансплантацій серця (які здійснювалися Джеймсом Харді й Крістіаном Барнардом), але всі пацієнти вмирали впродовж 60 днів, крім одного, який прожив 19 місяців. З 1972 року винайшли циклоспорин – потужний імуносупресор, і вже до 1984 року дві третини пацієнтів з пересадженим серцем прожили більш ніж 5 років після операції

Сучасна трансплантологіяІз розвитком імуносупресії та інших технологій трансплантації стають все більш поширені, через що потреба в донорах постійно зростає, і кількість пацієнтів значно перевищує кількість донорів. Розвиваються ксенотрансплантації: пересадка органів тварин людині. Дослідники шукають способи зменшення необхідності в імуносупресії, бо вона послаблює захист організму від інфекцій та хвороб. Також наука намагається використовувати стовбурові клітини для відновлення органів у лабораторії. Трансплантологія – молода галузь медицини, але вона може змінити світ.