Презентація з дисципліни «Політична економія» для студентів ІІ курсу на тему: «Проблема обмеженості ресурсів та вибору виробника»

Політична економія. Проблема обмеженості ресурсів та вибору виробника Тема 4

4.1. Виробничі ресурси, їх обмеженість4.2. Крива виробничих можливостей 4.3. Оптимум виробника. План:

матеріальні ресурси: Земля, сировинні ресурси і капітал 4.1. Виробничі ресурси, їх обмеженістьлюдські ресурси: Праця, підприємницькі здібності Виробничі ресурси – усі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які виготовляються для виробництва товарів і послуг

оптимізації процесу споживаннязбереження й охорони навколишнього середовищаздешевлення продукції і послугзабезпечення перспектив для розвитку виробництва і споживання 4.1. Виробничі ресурси, їх обмеженість. Проблема обмеженості ресурсів потребує:

вичерпні (невідтворювані): більша частина корисних копалинчастково відтворювані: наприклад, ґрунти відтворювані: рослинність, тваринний світ, окремі види корисних копалин невичерпні: космічні (сонячна радіація та енергія морських приливів-відливів і хвиль) і кліматичні (енергія вітру і земних надр) енергетичні ресурси 4.1. Виробничі ресурси, їх обмеженість. Види природних ресурсів:

Виробничі можливості визначаються наступним чином:кількістю і якістю наявних виробничих ресурсівстаном технології й організації виробництвараціональним розподілом ресурсівінституційними чинниками, тобто законами, звичаями, традиціями, ментальністю тощо, а також діяльністю установ, що контролюють і забезпечують дотримання встановлених правил у суспільстві 4.2. Крива виробничих можливостей. Виробничі можливості – це той максимальний обсяг благ, який можна отримати за певний період за умови повного й ефективного використання наявних ресурсів і технологій

Зростання кількості і якості ресурсів та технологічний прогрес дають змогу розширити межі виробничих можливостей і тоді крива виробничих можливостей зміщується на графіку вправо-вгору (Рисунок А). Її зміщення могло б бути паралельним, коли б приріст усіх ресурсів відбувався рівномірно, але в реальності такого майже не буває, через що зміщення набуває асиметричного вид (Рисунок Б) 4.2. Крива виробничих можливостей. Крива виробничих можливостей – містить багато точок, координати яких вказують на той чи інший варіант економічного вибору. Будь-яка з цих точок означає, що лише за такого розподілу ресурсів виробник отримує максимум продукції, тобто його виробничий процес стає ефективним. А) Рис.1 Криві виробничих можливостей Б)

використання ресурсів (факторів виробництва) для створення благобсяг одного й того ж випуску продукції можна забезпечити різним сполученням ресурсів;різні комбінації ресурсів дають різні витрати, мета виробника – мінімізація витрат;оптимум (рівновага) виробника – таке співвідношення ресурсів (праці і капіталу) при якому виробник не бажає змінювати технологію.4.3. Оптимум виробника. Сутність функціонування виробника:

Ізокванта – це крива рівного випуску продукції (крива байдужості для виробника). Всі точки цієї кривої показують різне поєднання факторів виробництва для випуску однакової кількості продукції4.3. Оптимум виробника. Рис.2 Ізокванта

Ізокоста:це конкретна лінія, яка відображає різні комбінації затрат капіталу і праці, при яких загальні затрати виробництва є незмінними.сукупні витрати (ТС) на виробництво продукції можна розрахувати як суму витрат на придбання кожного фактора, отримаємо  рівняння ізокости: TC = РL×L + РК×K, де L, К – затрати праці та капіталу;РL, РК – ціни на відповідні ресурси 4.3. Оптимум виробника. Рис.3 Ізокоста

4.3. Оптимум виробника. Оптимум (рівновага) виробника Умовою для визначення мінімальних витратах на заданий обсяг виробництва (як і максимальних обсягів виробництва при заданих витратах) є однаковий нахил ізокости, що має спільну точку з ізоквантою та найбільш віддалена від початку координат.   Оптимум виробника – стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використаних ресурсів для виробництва продукції, за якою величина витрат буде мінімальною. Рис.4 Оптимум виробника