Пейзаж у поезіях Максима Рильського "Дощ" та "Осінь-маляр із палітрою пишною..."

Тема: Максим Рильський. Основні відомості про поета. Краса рідної природи й відтворення її засобами поетичної мови у поезії «Дощ» ( «Благодатний, довгожданий…»)Немає, мабуть, такої людини, яку б не хвилювали яскраві та неповторні картини природи, яку б не зворушували й не дивували віршовані рядки, присвячені їй. Дощ – таке явище природи, яке нікого не залишає байдужим. Для одних він – надокучлива перешкода прогулянкам та іграм або якійсь роботі на вулиці, для інших – благодатна, довгоочікувана небесна волога, на котру чекає кожна квіточка, травинка, деревце. Коли довго не було дощу й міг постраждати врожай, виходили в поле з хресним ходом і молебнями, просили в Бога життєдайної небесної води. Про дощ складено багато художніх творів. Неперевершеним майстром у змалюванні природи в нашій літературі вважається Максим Тадейович Рильський. М. Рильський майстерно відтворював усі її порухи, тонко розумів суть і красу, власні спостереження вплітав у надзвичайно яскраві поетичні рядки, з якими ми сьогодні познайомимося.

«Лицар краси і добра» Максим Тадейович Рильський – поет, перекладач, талановитий педагог і фольклорист.

“Дощ” Благодатний, довгожданий,Дивним сяйвом осіянний,Золотий вечірній гість. Впав бадьоро, свіжо, дзвінко. На закурені будинки. Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди,Мати земле! Дощ остудить,Оживить і запліднить,—І пшеницею й ячменем. Буйним повівом зеленим. Білі села звеселить.1925 p.

Вправа «Третє зайве»Бадьоро, свіжо, грізно; жито, пшеницю, ячмінь; благодатний, свіжий, довгожданий.

“Осінь-маляр із палітрою пишною…” Осінь-маляр із палітрою пишноютихо в небі кружляє,осипає красою розкішною. Там розсипа вона роси сріблисті,Там тумани розливає,Ліс одягає у шати барвисті. Ліс обливає кольорами дивними,Ніжно сміється до вітру,Грає цілунками з ним переливними. Фарби рожеві, злотисті, червоні,Срібно-блакитне повітря... Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

Люби природу не як символ... Максим Рильський. Люби природу не як символ. Душі своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї. Вона — не тільки тема вірша. Або картини,—В ній є висоти незміриміЙ святі глибини. У неї є душа могуча,Порив є в неї,Що більший над усі пориви. Душі твоєї. Вона — це мати. Будь же сином,А не естетом,І станеш ти не папіряним —Живим поетом! 1911—1918