м. Харків1654 рік. Нам доля легенду дарує Про Xapків i назву його. По Дикому Полю гарцюєКозацький отаман Харко. Той гомін козацької славиІ герць пам' ятає Сумська,Як краяли небо заграви,Мов шабля Івана Cipкa. І містом ходив стоголосим. В задумi як тиха вода,Великий i мудрий фiлософ. Григорiй Сковорода.
м. Барвінкове1653 рік. Барвiнкове, рiдна моя сторона,Омитi росою пшеничнi поля. Про тебе, Барвiнкове рiдне, спiваю,Бо ти - самоцвiт Слобожанського краю. Барвiнкове - рiдна моя ти земля,Це люди чудовi, це - рання зоря,Це - радiсть i щастя, пiсенна жура,З тобою навiки, моя сторона. Барвiнкiвщино, рiдний край,Тут серце радiсно спiває. Барвiнкiвщино, рiдний край,3емлi прекраснiше немає!
Іван Барвінок. У давні часи, вже далекі,Жив мужній, і сильний козак. Забувши біди й безпеки,Він степом нашим поспішав. Не був героєм він всесвітнім,А звали Барвінком його. Та місто в степу стало вічнимІ славу йому принесло.І стало цвісти-процвітати,Зростало й мужніло воно. Було нам і батько, і мати,Дзвеніло, мов те джерело. Нехай завжди місто це квітне,Ми вдячні Барвінку на тім. Залишив він пам'ять нам світлу,Про себе й своїх козаків. Яртим Ірина
ІІ-Іванівський ліцей1964 рік. Рідна школо, світла і пречиста, Дай напитись з твого джерела, Зачерпнути там жаги і хисту, Доброти і щедрого тепла. Україна, і родина, й мова - Це ми ставимо в єдиний ряд. Поруч з ними два високих слова -Рідна школа, знань квітучий сад. Вирушають звідсіля в дорогу Навстріч долі ластівки малі -Зрілими вертають до порогу, Щоби їй вклонитись до землі. Дякують за чисті виднокола Й мудрості невичерпні плоди... II-Iванiвську ми славим школуІ її любитимем завжди!