Презентація "Життєвий і творчий шлях О. Довженка"

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА Довженка. Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка (Чарлі Чаплін). І це міг народ, якого душили поміщики і царі, такого могутнього народити! І це міг вічно замріяний лісостеп такого пружного до звершення дій найтрудніших завжди поспішаючого, гарячого появити! (П. Г. Тичина). Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю... (О. Довженко)

Олександр Довженко

Кінорежисер За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів. Його кінострічки "Арсенал", "Звенигора«, "Земля" стали безсмертними шедеврами. Його новаторство в монтажі і робота з кадром вплинули на весь світовий кінематограф. Сміливість сценарних рішень здивувала тогочасних метрів кіно.

Фільмографія. Повнометражні художні:1927 « Сумка дипкур'єра (режисер, переробка сценарію, актор)192 9 « Арсенал» (режисер, сценарист)1930 « Земля» (режисер, сценарист)1932 « Іван» (режисер, сценарист)1935 « Аероград» (режисер, сценарист)1939 « Щорс» (режисер, сценарист)1948 « Мічурін »(режисер, сценарист)1951  «Прощавай, Америко!» (режисер, незакінчений, змонтовано лише 6 частин)Короткометражні художні:1926  «Вася-реформатор »(співрежисер разом з  «Фавстом Лопатинським», сценарист, фільм втрачено)[1926 « Ягідка кохання» (режисер, сценарист)Повнометражні документальні:1940  «Визволення» (режисер)1943  «Битва за нашу Радянську Україну »(режисер, у співавторстві з Ю. Солнцевою та Я. Авдєєнко)1944  «Перемога на Правобережній Україні (режисер, у співавторстві з Ю. Солнцевою)“

Сценарист. Письменник. публіцист Написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва, зокрема кінодраматургії, живопису, архітектури. Його оповідання і новели “Ніч перед боєм”, “Відступник”. “Мати”. “На колючому дроті”, “Тризна”, “Незабутнє”, п’єси “Потомки запорожців” і “Життя в цвіту” по праву стоять в ряду кращих творів нашої багатонаціональної літератури.

Карикатурист. Творчу кар’єру Олександр Петрович починав як художник, причому – як художник-карикатурист. Ще з Берліна він надсилав свої малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США ”Молот”. Потім, після повернення в Харків, у 1923-1926-у роках масово малював політичні карикатури для місцевої преси. Вони були пропагандистсько-тенденційними і “спливли” вже після смерті режисера. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників.

Нереалізовані сценарії1926—1929 “ Цар”,” Батьківщина”, “Загублений Чаплін”, “Згода (Повстання мертвих)”1934 “Загублений і віднайдений рай”1941 “Тарас Бульба” (у Національній бібліотеці Вернадського є п'ять версій цього сценарію)1943 “Україна в огні”1951” Відкриття Антарктиди”1954 “У глибинах космосу”

Лише сильним дано право на безсмертя. Трагічна доля Довженка – досить сказати лише, що йому забороняли жити в Україні, яку він любив усім серцем – є прикладом того, як в СРСР ставилися до талановитих українців. Олександр Петрович більшу частину життя був нещасним і помер у злиднях. Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян.

Навчання Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.

Довженко як громадянин і політик. Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували. У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодом був виключений. У 1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон). У 1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ

Довженко в ОдесіРішучий поворот у долі Довженка відбувся влітку 1926 року. «Я просидів ніч у своїй майстерні, – згадував згодом режисер, – підбив підсумки свого невлаштованого тридцятидвохрічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався. Я виїхав в Одесу і влаштувався на роботу на кінофабрику як режисер. Таким чином, на тридцять третьому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому…». В Одесі Довженко захопився новим для себе мистецтвом. Перші його комедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання» не мали глядацького успіху.«В Одесі відбувся переворот у моєму житті: там я став кінематографістом, там я знайшов своє покликання, там я зустрів Солнцеву, яка стала моєю дружиною», – писав О. Довженко у своїй біографії.

Кохання у житті довженка У режисера було дві дружини. Перша – Варвара Крилова, з якою він познайомився в 1914-у році, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасу Шевченку. Вона була на шість років його молодше; у 1917-у пара зв’язала себе узами цивільного шлюбу. Але у 1917-у році Варвару спокусив білогвардійський офіцер, з яким вона навіть поїхала за кордон, де захворіла на туберкульоз кісток. Коханець кинув її, Варвара повернулася в Україну; Довженка усе ще любить її та у 1923-у році взяв собі за дружину. Але, почавши знімати свої перші фільми, захопився молодою акторкою Юлією Солнцевою, і Варвара сама вирішила піти з життя Олександра Петровича (у 1926-у році), аби не бути тягарем. Життя вона прожила одноногою калікою.

Визнання Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора» В Києві режисер зніме свою найкращу стрічку «Земля», яку визнано класикою світового кіно. В 1958 році, на Всесвітній виставці в Брюсселі, цей фільм увійшов до числа дванадцяти картин, визнаних «найкращими фільмами всіх часів і народів».

Період кінематографічного виживання. Москва. Відчуваючи подих у спину ідеологів майбутніх репресій, Довженко шукає порятунку. У 1934 році він опиняється у Москві. На замовлення Сталіна Довженко знімає у 1935 році стрічку «Аероград» про нове місто, яке виростає серед тундри. За «Аероградом» йде «Щорс», що був знятий на вимогу Сталіна Знімає лише один повнометражний художній фільм «Мічурін» за власною п’єсою «Життя в цвіту», та й той на замовлення Сталіна. Багаторічна туга за рідною землею позначилась на моральному стані Довженка, він рветься до України, але марно, туди він має право їздити у відрядження, а ось жити має у Москві.

У роки війни. З початком війни Довженко був евакуйований до Ашхабада. Призначений полковником інтендантської служби, він не витримував бездіяльності і просив, щоб його відправили на фронт, де він став кореспондентом газети «Красная звезда» і свідком звільнення від окупації, після чого надрукував у «Известиях» 31 березня 1942 року статтю «Україна в огні». Однойменна назва належить і сценарію фільму, що його писав Довженко в 1941—1943 роках.30 січня 1944 року його викликали до Сталіна, від якого він дізнався про заборону свого фільму під приводом «антиленінізму, пораженства, ревізування національної політики й заохочення українського замість радянського патріотизму»Усім органам цензури було надіслано директиву «не публікувати в цивільній і військовій пресі твори О. Довженка без особливого на те дозволу в кожному окремому випадку».

Недоспівана пісня…25 листопада 1956 року помирає на дачі під Москвою. Похований Довженко на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві. Довженко весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».

В нашій пам’яті житиме вічноз 1957 року Київська кіностудія носить ім'я Довженка; у 1972 році було затверджено Золоту медаль ім. Довженка «За найкращий військово-патріотичний фільм»;у 1960 році створено музей Довженка в батьківській хаті, попри те, що в Україні Довженко був персона нон ґрата; 10 вересня — день народження Олександра Довженка — святкується в Україні як День кіно. У цей же день з 1994 року за указом Президента України вручається державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка. У 1994 році було створено «Національний центр Олександра Довженка»;З 5 липня 2004 року Національний банк України ввів у обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену 110-річчю від дня народження Довженка. До 120-річчя від дня народження Довженка, 22 серпня 2014 року, була введена в обіг срібна ювілейна монета номіналом 20 гривень.