Презетація "Чорна тінь Чорнобиля"

Є межа в печалі, тривога не має межі.

Не можна про це не казати, Мовляв, це було вже давно. Перед очима батько-мати, І Україна, і Дніпро. Не можна ні про що мовчати, Горить тривогою чоло…

Чорнобиль — це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва.

Слово «Чорнобиль» походить від назви гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто.

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражен их землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

Що ж сталося весною 1986 року? Ту мирну весняну українську ніч на берегах річки Прип'ять люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтемнішою. І не віщувала біди. Люди мирно спали після робочого тижня. Це була ніч з п'ятниці на суботу, і більшість людей чекали вихідних, а ще більше - свята 1-го травня.

Першим, хто відчув на собі вихор катастрофи, було місто будівників станції Прип'ять. Це було наймолодше на той час місто України, а середній вік прип'ятчан був 16 років. Це було місто дітей і троянд.

26 квітня 1986 року у Чорнобильській АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Радіоактивному забрудненню піддалося багао країн світу.

Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що о значає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

А ось як пояснюють слово «радіація» в наукових виданнях: Від Сонця на Землю ідуть світлові і теплові промені, які ми відчуваємо і бачимо. Але Сонце посилає на Землю ще й невидимі й невідчутні промені. Це – радіаційні промені, або радіація.

На земну поверхню радіація також надходить з надр Землі. Така радіація є природною, вона є малою, а тому й нешкідливою для людини.

Шкідливою для всього живого є радіація, яка більша від природної. Запам’ятай! Радіація здатна проникати через скло, стіни. Потрапивши в тіло людини, вона спричиняє тяжкі хвороби.

Дозиметр. За допомогою цього приладу ми можемо почути «голос» радіації під час прогулянки, або в приміщенні.

Дозиметр. А хіба радіація має голос? Ні, не має. Однак, коли ці радіоактивні промені, рухаючись у просторі, потрапляють до приладу, тоді ми чуємо гучне поклацування.

Звідки ж береться шкідлива радіація? Найбільш небезпечною є радіація, яку випромінюють деякі речовини. Речовини, які випромінюють радіацію, використовують у медицині, на атомних електростанціях. Вони приводять у рух кораблі і підводні човни.

Радіацію випромінюють екрани телевізорів та комп’ютерів. Том у не можна дивитися телевізор на відстані менше двох метрів. Дивитись телевізор чи працювати з комп’ютером дітям дозволяється не більше однієї години на день.

Під час аварій на атомних електростанціях, підводних човнах радіація проникає у навколишнє середовище і виникає радіаційна небезпека. Така радіація є шкідливою, вона згубно діє на все живе.

Про радіаційну небезпеку попереджає знак «Радіаційна небезпека». Запам’ятай! Там, де виставлено такий знак, існує загроза твоєму здоров’ю.

Джерелом такої небезпеки і стала зруйнована Чорнобильська АЕС. 26 квітня 1986 року вибухнув один із 4 енергоблоків. Сам спалах нагадував величезну палаючу зірку, яка виділяла величезну кількість тепла і утворила багато радіоактивних частинок.

Перемішавшись з частками ґрунту, вони вітром піднялися в повітря, утворивши багатотонну радіоактивну пилову хмару, що нагадувала собою велетенський гриб.

Важкі часточки з цієї хмари падали на землю відразу після вибуху.

А легкі – рознеслися вітром на багато кілометрів навкруги.

Територія в радіусі 30 км від електростанції стала непридатною до життя: гинули птахи, дикі тварини, рослини ставали непридатними для їжі, вода в річках і озерах - отруйною, люди змушені були кидати свої домівки і переїжджати в більш безпечні місця.

Луг не тішить око зелен-рутою, В ліс і гай заходити не можна... Кожна квітка дихає отрутою, Отрутою налита травинка кожна.

В порожніх селах вітер квилить, Тополі гне і дуби хилить,

Стоять на сонці полини, Ростуть в городах бур’яни.

З річок веселки воду п’ють І страшно яблуні цвітуть.

Потужний вибух на ЧАЕС спричинив велику пожежу. І першими, хто зустрів це лихо, були пожежні.

Пожежники і ліквідатори наслідків аварі ї гасили полум’я і будували захисний саркофаг, щоб перекрити доступ радіації у навколишній простір.

Багато з них загинули після зустрічі з безжальним ворогом, ім’я якому – «радіація». В їхню честь встановлюють пам’ятники, називають вулиці. Таким чином люди вшановують пам’ять про загиблих, які врятували наші життя.

Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, відварювати і т. ін. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чис­тоту одягу.

Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей. Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато корисних речовин. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова каша.

Пам’ять не має строку давності. У наших серцях житимуть імена тих, хто собою захистив світ від атомного лиха. Хто передчасно пішов від нас, уражений Чорнобилем.