Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки. Поняття про онкоенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань

ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ КЛІТИННОГО ЦИКЛУПоняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань

G0-фа́за, або фа́за споко́ю — період клітинного циклу, протягом якого клітини знаходяться в стані спокою та не діляться. Деякі типи клітин, як, наприклад, клітини нервової системи або клітини серцевих м'язів, вступають в стадію спокою після дозрівання, тобто коли завершена їхня диференціація. В G0-фазі більшість клітин людського тіла виконують свої функції протягом всього часу існування організму.

Фаза G0 наступає одразу після фази G1 за певних умов. У вищих організмах G0-фаза є нормальною формою існування клітин, що вже завершили диференціацію та не мають далі ділитись. Для одноклітинних організмів фаза G0 настає за несприятливих зовнішніх умов. Деякі із клітин що знаходяться в G0-фазі можуть повернутись до активного ділення під впливом зовнішніх сигналів (перехід від G0 до G1). Клітинний цикл. Інтерфаза (G1, S, G2), мітоз (М фіолетова), G0 фаза. Зовнішнє коло зображає мейоз з гаметами.

Онкогенні фактори. Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні або біологічні фактори, дія яких стає причиною утворення в організмі доброякісних або злоякісних пухлин. Онкогенні фактори відрізняються високим різноманіттям. Онкогенні фактори{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Група факторів. Фактори Наслідки дії факторів. ФізичніІонизуюче та ультрафіолетове випромінення Ультрафіолетове випромінення збільшує ризик раку шкіри, а дія іонизуючого випромінення може уражати будь-який орган чи тканину ХімічніАроматичні вуглеводи (бензидин, бензпирен тощо), деякі сполуки Нітрогену, діоксин, спирти, речовини тютюнового диму тощо. Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини. Біологічні Деякі віруси, мобільні генетичні елементи, помилки систем репарації клітини, дія епігенетичних факторів. Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини

Онкологічні захворювання - це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених (трансформованих) соматичних клітин. Ці хвороби супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного характеру. Коли наша клітина починає неконтрольовано ділитися, вона стає пухлинною. Клітини безмежно і безконтрольно діляться, і так з’являються пухлини – добро- чи злоякісні. Доброякісна пухлина, як правило, росте в межах свого органу. Злоякісна проростає в інші органи, йде у кров, тому її значно важче лікувати.

Меланома шкіри

Доброякісні пухлини. ЗлоякісніМають незначні відхилення від материнської тканини. Виражений атипізм: тканинний і клітинний. Експансивний рістІнфільтративний ріст. Ростуть повільно. Ростуть швидко. Досягають великих розмірів. Рідко досягають великих розмірів. Рідко зазнають виразкування. Часто зазнають виразкування. Не дають метастаз. Дають метастази. Рецидивування не характерне. Часто рецидивують. Мало порушують загальний стан хворого. Мають значний вплив на весь організм. Основні диференціальні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин. Характеристика доброякісних і злоякісних пухлин 

Різноманітність та способи лікування злоякісних пухлин Способів лікування злоякісних клітин існує багато. І якщо захворювання виявлено на ранній стадії, шанси видужати в хворого дуже великі. А от якщо захворювання було виявлено на пізніх стадіях, ситуація значно ускладнюється. Хоча і в таких випадках людину часто вдається вилікувати. Тому в боротьбі з раком дуже важливою є рання діагностика і профілактика захворювання.

Основними способами лікування злоякісних пухлин є: • хірургічне видалення пухлини; • хіміотерапія (знищення клітин пухлини спеціальними препаратами); • радіотерапія (знищення клітин пухлини за допомогою радіаційного опромінення); • фотодинамічна терапія (руйнування клітин пухлини світлом з певною довжиною хвилі); • гормональна терапія (деякі типи пухлин є чутливими до дії гормонів); • імунотерапія (стимулювання імунної системи організму для підвищення її ефективності у боротьбі з пухлиною). Найчастіше для підвищення ефективності лікування застосовують комбіновану терапію, за якої одночасно використовується кілька методів знищення пухлини.

Профілактика онкологічних захворювань Онкологічні захворювання є дуже поширеними й небезпечними. Сучасна медицина розробила багато способів їх лікування, але досі найкращим способом боротьби вважається профілактика. Простіше не допустити, ніж лікувати. Профілактика цих захворювань спрямована на уникнення або ослаблення дії канцерогенних факторів. Це допомагає суттєво знизити ризик їхнього виникнення. Так, невживання канцерогенів у складі їжі суттєво зменшує ризик розвитку раку органів травної системи, матки і молочних залоз. Уникнення паління та регулярного перебування в приміщеннях, у яких палять, зменшує ризик захворювання раком легень, стравоходу, шлунка, сечового міхура тощо. Деякі вірусні інфекції, малорухомий спосіб життя, стреси й нервові перевантаження, потрапляння в зони з підвищеним рівнем радіації теж сприяють розвитку онкогенних захворювань. Тому запобігання дії цих факторів також є гарним профілактичним заходом. Дуже важливою також є рання діагностика онкологічних захворювань. Шанси вилікувати рак на ранніх стадіях становлять більше, ніж 90 %. Тому регулярне обстеження для виявлення ранніх стадій онкологічних захворювань також можна віднести до засобів профілактики важких форм раку