Новорічний ремікс (новорічна інсценівка для 8-11 класів)

Пригоди лісової нечисті

(Гумористична новорічна інсценівка

для 8-11 класів )

Баба Яга сидить під ялинкою. ВиходитьКощій.

- А-а, привіт Яга! Цілий рік тебе не зустрічав!

- Цить!

- Отак зустрічаєш безсмертного друга?! Я тебе усім безсмертним серцем вітаю, приторохтів до тебе всім своїм дряхлим тєлом, не дивлячись на артрит, артроз редикульоз, а вона мені рота затуляє!Невдячна!

- Не заважай, Кощію!

- А чим, чим я тобі завадив?! Хм!.. Сидиш собі між тлілими мухоморами, то й сиди! Я, може, теж ображатися почну! І все своє життя на тебе ображатимуся! Кожною безсмертною кісточкою! І то зважай, не одну тисячу літ!

- Я не сиджу! Я думу думаю!

- Он як! І про що?!

- Як правильно Новорічне свято відсвяткувати.

- Хе, а тобі чого про свято голова болить? Он, для цього ведучі є, Дід Мороз прийде і та його онука, Снігурка. А ондечки, за кулісами, Сніжинки дрижаки ловлять. От вони хай і думають!

- Ага-ага-ага… Хороводика покружляти, пісеньки співати, танцюльки потанцювати…. Не буде цього! Я сказала не буде!  Баба Яга проти!!!

- Ого, яка ж ти сердита, неприступна! А що ж буде?!

- Хе-е! Буде-е! Все буде! Я придумала!  Буде шабаш під новорічноїю ялинкою, тусняк року буде для силушки нечистої.

- Щось я ніяк не зрозумію, до чого клонить твоя нечесана макітра?

- Будуть канікули. Прямо зараз. З цієї годиночки, з цієї хвилиночки, з цієї секундочки…

- А ти краще учнів запитай, чи хочуть  вони канікул?

(Кощій до дітей)

- Ви канікули хочете?

(Отримує від глядачів прогнозовано ствердну відповідь)

Баба Яга. От бачиш! Хочуть! То хай зараз і йдуть! Так-так, усім до по-ба-че-ння… Двері ондечки… Приємно було познайомитися… (до Кощія) Проведи їх до гардеробу, аби на тих радостях одягнутися не забули та, бува, чужого не прихопили, бо, знаю я, як це в суматосі буває.

- Що, прямо зараз? Усім до гардеробу? Чити з глузду з’їхала?

- Я? З’їхала?! Приїхала! Чо сидите?! По-тихеньку, не створюйте зайвого галасу, і за двері, і за двері…всі… Канікули!

- А як же свято?

- А свято нікуди від нас не подінеться! Новий рік, знай, сидить уже на моєму кривому носі.

- Ага! Сидить. І ноги звісив! Пудрою напудрився, дико лоном напахтився! Жде не діждеться як з такою рухляддю, як ти, краще Новий рік зустріти,  а його всі чекають, додому не йдуть!..

- Дочекаються вони його і вдома.  Думай, Кощію, думай… Дід Мороз на свято прийде?

- Ну-у… Прийде.

-Він же з пустими руками не ходить?

- Ну-у-у…Ні.

- А нікого на святі нема. А всі на канікулах. І тоді все дідове багайство нам. Ти , Кощеич, вчись мислити неординарно, так сказать,  інноваційно. Бо інакше залишимося ми  без подарунків, як Лісовик без листя.

 (ВиходитьЛісовик)

Б.Я. – А ти де взявся?

Л. – Сиджу я пень-пеньком у лісі, в коріння мерзну, білку в дуплі колишу, вай-фай дрімучим вухом ловлю і чую  – мене згадують! Я трохи з радості не зацвів зеленим листочком, аби ж не люта зима…  А носом чую – тусняк лісової братії намічається, да ще  де – у храмі науки, де проростає тільки добре та мудре.

Б.Я. Телепень ти неграмотний, то сіється добре і мудре, проростає всяке. От і ми тут вже як свої, а колись же нас боялися, цуралися, брататься з нами не хотіли, видєлувалися. Пам’ятаєш, що Водяник співав?

Звучить пісня ( Я Водяной, Я Водяной). З’являється Водяник.

Вод. Ну й туги ж нагнали.  А душа стремилась до прекрасного , до благородного. Хотілось скинути з себе жабуриння, костюмчик підкупить, так сказать, брендовий, диколончиком оморіфлеймовським приглушить, так сказать, природні запахи, і дєвок нових  у русалки закадрить. Так нічогож не вийде, бояться мене всі.

Б.Я. – Тебе? Та хто тебе боїться? Хіба вовки виють та ворони каркають, коли ти із своєї драговини вилазиш. Доречі, як же ти, вибрався із тієї багнюки, вона ж замерзла?

Водяник. Хоч і косиш ти, Ягуня, під моду, а відстала ти од жизні. Добрі люди помогли, приютили, обібрали, обігріли. Чи обігріли, а потім обібрали - не пам’ятаю. Одним словом, винесли всю мою болотяну нєдвіжимость: рибулічки в мене були, каміннячко ценноє водилося, а русалоньки яку прибиль давали. Бувало, сядуть у сезон на бережку, бровами грають, талії гнуться, коси на сонці переливаються, ну такі принадливі, що й сам би на їхні чари повівся. А на березі рибачки, та на крутих тачках, да при дєньгі  великій. Роти порозкривали , забули геть сітки на рибу поставити, попливли мріями до моїх русалоньок. А ті сидять на сонечку, воркують, і так ті рибачки до них тягнуться, так тягнуться…хоп, і в сєті до мене попали. А з сєтєй вже задарма не виплутаються. По-перше підводна зйомка – компромат для дружин; по-друге – браконьєрка – криміналом попахує, стаття в кримінальному кодексі є; по-третє – репутація на роботі пошатнеться. Але ж ми – нечисть 21 століття, і ніщо чєловєческе нам не чуждо. Товарно-дєнєжні отношенія рішають всі проблеми. А я ж купався як кіт у маслі. І все б було нічого, якби не збунтувались мої русалки. А без них болото висохло, діло заглохло, отож я тут, з вами, моїми подільниками.

Б.Я. Та ти що?! Бунт?! Непокора?! Так це ж може до перевороту у нашому дрімучому лісі привести. Чого твоїм русалкам треба, що вони вимагають?

Водяник. А ось послухай. Он вони безстрокову акцію протесту влаштували.

( Танок русалок)

Кощій. Ягулько, треба якось нам спуститися до проблем простої нечисті, так сказать, возз’єднатися з простим людом.

Яга. Дівоньки-рибулі,

Лісові красулі,

Талії тоненькі,

Личка чепурненькі.

Що тривожить вам серця?

Смуток вам не до лиця.

Русалка1. Ти, бабуля, нам зуби не заговорюй. Справедливості вимагаємо, чесної оплати праці. Ми – творчі натури, а животіємо в цій драговині.

Досить !

Русалка 2. Вимагаємо підписати трудовий договір про послуги щодо лоскотання й обкрадання хлопців - 50% відсотків від прибутків!

Русалка 1. Вимагаємо  звільнити нас від цих дрімучих хвостів. Вони тільки заважають нам працювати, сковують, так сказать, нашу свободу. А свобода – понад усе!

Русалка 2. Вимагаємо покращення соціальних умов! Вимагаємо доплати за шкідливі умови праці. Ми працюємо в сирості, а це шкодить суглобам. Тому щомісячні послуги масажиста – це не забаганка, це виробнича необхідність.

Русалка 1. Вимагаємо щоденно забезпечити послуги перукаря, стиліста, візажиста. Справа зваблювання і залоскочування – тонка і делікатна. Обалдєнний прикид лоскотальниці – запорука успіху.

Русалка 2. А ще треба додати манікюр – лоскотати прикольніше, і результату досягнеш швидше.

Русалка 1. Немаловажне питання – жилплощадь. От, приміром, ти, Кощей, де живеш?

К.Б. У тридев’ятім царстві.

Русалка 2. От! Царство – у 21 столітті,  яке займає сотні гектарів безцінної земельки, коли проста нечисть тулиться у болотяній комуналці!

Русалка 1. Ти, Яга, чого притихла? За які такі заслуги ти мешкаєш в елітному будиночку та ще й на курячих ніжках?

Яга. Будинок не мій – мого кота, я в нього угол знімаю, комуналку плачу плюс щомісячна плата. А пенсія в мене  яка? Тільки на ліки й вистачає.

Русалка 2. Брехня!  Кота ти давно в притулок здала та ждеш, коли сконає, сердешний!

( З̕являється Мавка).

Мавка. Яка мила компанія зібралася. Весь дрімучий бомонд зі своєю челяддю тут, а про мене ніхто й словом не обмовився, наче я не тутешня, наче не дбаю я про лісовий добробут, наче й не працювала я рік? Значить, як хлопців у лісі одурманювати, так ти, Мавко, а як новорічний прибуток ділити – так ти, Мавко, іди спати до весни. Так? Ні, мою пильність вам не приспати, не приколихати мене у дуплі. Недавно на вербі сороки пліткували, що лісова опозиція на страйк збирається проти правлячої нечисті. А я так собі подумала: мені теж є що сказати, у мене теж багато наболілого, я теж потерпаю від несправедливості.

К.Б. Що за дива відбуваються у нашому дрімучому государстві? Мавки серед зими по лісі блукають, прямо як підсніжники у новорічну ніч проростають. Може, чого доброго ще й 12 місяців прийдуть? Переворотом попахує. Лісовику, це ж твоя підлегла, що вона тут робить. Це ж нарушеніє всіх дрімучих інструкцій. Ти що, не контролюєш свій персонал? Пора, пора мені робити кадрові перестановки.

Лісовик. Винуватий, виправлюсь! (До Мавки).Ти що ж мене перед начальством позориш? Тобі чого не вистачає? Ходиш по лісі, де тільки захочеш, водишся, з ким душа забажає. З вітром гралася?

Мавка. Ну, гралася!

Лісовик. З перелесником жартувала?

Мавка. А що, мені, молодій та вродливій, вже й пожартувати не можна?

Лісовик. А Той, що греблі рве, до тебе залицявся? Думаєш я не знаю?

Мавка. А це уставом не заборонено.

Лісовик. А скількох сільських хлопців з ума-з розуму звела? Думаєш,ніхто не бачив? Он по лісі вовкулаками виють.

Мавка. А отут вже хвилиночку. Це вже не розваги – це мої посадові обов̕язки, тож не треба мені дорікати сільськими хлопцями. Так я захищаю наш ліс від непроханих гостей, дерева від зрубу бережу. А от, ти, Лісовику, на слизьку доріжку став. Чула я недавно, як верби перешіптувалися, що ти, мовляв, нелегальний бізнес по торгівлі новорічними ялинками з сільськими хлопцями налагодив, бачу, новенькі самохідні сани у тебе з̕явилися. За які такі кошти, га? Ти ж у лісі, так би мовити, на державній службі. А Кощеич - скупердяй відомий – свій апарат утримує  на мізерній зарплаті.

Лісовик. Поговори мені ще тут, правдолюбка! Ну чого, чого тобі треба?

Мавка. Я, звичайно, не така вередлива, як русалки, але теж хочу новеньку квартиру.

Лісовик. І ця туди ж! У тебе ж окреме житло в лісі є. Ну ти ж і норовлива.

Мавка. Дупло у старої верби – це ти називаєш житлом? Верба вже  напівтрухла, та ще й скрипить від кожного поруху. Того й гляди  - завалиться. А поверхом вище білки живуть, бенкети щодня справляють, все  бігають і бігають: туди-сюди, сюди-туди. Ніякого відпочинку.

Яга. Оце так посвяткували, оце так потусувалися. (До Кощія). Кощеич, треба їх на бенкет запросити, пригостити, приласкати, так сказать, кинуть кістку з барського столу, вони й угомоняться.

Кощій. Дівоньки-русалоньки, мавоньки-красавоньки, не кіпішуйте. Всі вимоги виконаємо, всі побажання врахуємо. Ми ж не знали, подчіньонна нечисть, так сказать, не доложила. Ну не будемо ж сваритися під Новий рік.

Лісовик до Водяника. Треба терміново викликати з дрімучого лісу, з холодного бору темну потвору  - лісове Страховидло, що білого світу за ним не видно, так сказать, силову структуру. Аби сюди завітало та всіх перелякало.

Голос Страховидла (як варіант - в залі згасне світло, можна додавати відповідні звукові ефекти завивання  і т.д., а можна придумати й танок Страховидла): 

- Я вже йду, я всіх лякаю, від мого голосу дерева дрижать, ворони хрипнуть, вовки виють…

(Вмикається світло – на сцені нікого нема. З-за ялинки виповзає переляканий Кощій, із-за куліс висовується Б.Я. та Л.)

К. – Ух… Що то було?

Б.Я. – Страховидло…

Л. – Стра-а-а-шно…

Б.Я. – А русалки не повтікали?

К. – Сидять!..

Б.Я.  – Що-о? Невже? Ляк їх не схопив, дрижаками не сколотив?

К. -  Брехати – не набрехали, налякати – не налякали… Ну що за життя отаке безсмертне, га?

Л. – Доведеться Кікімору болотну гукати, може хоч вона настрій підніме.

Кікімора. – (вибігає з-за ялинки) Я тут!  Сиджу собі за ялинкою в болотній трясовині, куняю, бульки пускаю, з жабами в піжмурки граю, коли – оп! І чарівні слова про демократію в нашій дрімучості влетіли у праве вухо! А я – оп! І ліве вухо й затулила.

Б.Я. – А навіщо?

Кікімора. – Аби протягами мєчту не видуло!.

Л. – Яку ще мєчту?

Кікімора. Хочу у Кощеича лічний транспортний засіб вибить. У Яги Ступа, електровіник, у Водяника - човник підводний незадекларований, Лісовик на санях самохідних по лісу розсікає на шаленій швидкості. От на днях в ялинку в̕їхав - ДТП в лісі, і ніхто його не карає. А чому? Не озвучуєм, але на вус мотаєм. А я чим гірша? Хочу кілоцикл - я в інтернеті бачила по нормальних цінах. Кощеич, підтримай матеріально.

К. Оббирайте, оббирайте пенсіонера, витрушуйте останнє, нелюди. Бідний я, злидень я!

Кік. Кощеич, не прибідняйся. Твоя декларація дозволить мені не тільки кікоцикл, а й кікоракету на Марс купити.

Яга. Ну от, здрастє-приїхали. Зібралися на бенкет, згадать найприємніші наші пакості –бякості, так би мовити, підитожити наші здобутки , розкрутить Діда Мороза на подарунки і закріпити все це дружніми обіймами, а тут сварка.

Кощей. Та ще й на очах у глядачів.

Лісовик. А вони не пішли?

Русалка. Ні, бачили хто тут і чого.

Яга. Стидоба повна. І подарунки мідним тазом накрилися.  Що робити? Треба якось цей конфуз загладити. А краще станцювати, як колись. Новий рік же сидить на моєму кривому носі!

(Заключний танок)