Природні ресурси Японії (презентація)

Природні ресурси Японії

Мінеральні ресурси У Японії відкрито понад 200 дрібних родовищ нафти і газу, а також 10 на шельфі. Понад 150 родовищ розташовані на північному заході острова Хонсю і акваторії Японського моря в басейні Уецу, приуроченому до неоген-четвертинного прогину, заповненого вулканогенно-осадовими комплексами потужністю до 6 км. Нафтогазоносні середньоверхньоміоценові і нижньопліоценові, газоносні пліоцен-четвертинні відклади залягають на глибині 0,02 — 3,0 км. Найбільші родовища басейну — Аґі-Окі та Кубікі, початкові добувні запаси яких до 10 мільйонів т вуглеводнів. У Ісікарі-Західно-Сахалінському басейні, приуроченому до крайового кайнозойського прогину острова Хоккайдо, де відкрито понад 10 родовищ, є нафтогазоносні утворення нижнього та середнього міоцену, глинисті товщі олігоцену і нижнього міоцену. У басейні Абукума, розташованому на східному краї Японської острівної дуги, відомо понад 40 родовищ — нафтогазоносні відклади нижнього і середнього міоцену, газоносні олігоценові і пліоцен-четвертинні гірські породи.

Вугілля Запаси вугілля в Японії відносно невеликі. Найбільший вугільний басейн – Ісікарі. Тут вугленосність пов'язана з палеогеновими г.п. Вугілля від суббітумінозного до коксівного. У басейні Кусіро на сх. узбережжі о. Хоккайдо вугленосність приурочена до відкладів еоцен-олігоцену. Тут вугільні пласти частково залягають під мор. дном. Друге місце за запасами займають вугільні басейни о. Кюсю (Чікухо, Фукуока, Міїке, Сакіто-Мацусіма, Такасіма, Сасебо).

Уран Родовища уранових руд розташовані на о. Хонсю – в районі Тоно 4 родоищ із запасами урану 5 тис.т, рудна мінералізація пов'язана з конґломератами і пісковиками міоцену. Район Нінгьо-Того в префектурі Тотторі включає 5 родов. із запасами 2,1 тис. т. Тут уранова мінералізація в аркозових пісковиках міоцену представлена нінгіоїтом, уранінітом, кофінітом, а в зоні окиснення – отенітом. Виявлені також більш дрібні гідротермальні жильні родовища (Курайосі та ін.).

Залізо Близько 20% загальних запасів залізняку країни укладено в корінних родовищах, серед яких найбільше промислове значення мають метасоматичні родов. на о. Хонсю, Камаїсі (префектура Івате) і Акатані (префектура Ніїгата). На родов. Камаїсі магнетитові руди, пов'язані зі скарнами, розвинені в палеозойських відкладах, прорваних крейдовими гранітоїдами. Відомо понад 15 рудних тіл. Є вулканогенні родов. мінеральних джерел – Куттян на о. Хоккайдо, Гумма і Уракава (префектура Гумма) на о. Хонсю. Руди складені лімонітом і ґьотитом. Прибережно-морські розсипи залізистих пісків четвертинного віку широко розвинені в районах Сендай, Саппоро, Токіо, Фукуока. Пром. значення мають також підводні розсипи залізистих пісків з високим вмістом Fe і ТіО2, розвинені в прибережних частинах моря на глиб. 25 м.

Марганець Численні дрібні родовища марганцевих руд є на о-вах Хоккайдо, Хонсю і Сікоку. Осн. промислове значення мають гідротермальні родов. о. Хоккайдо (Інакураісі, Якумо, Охе, Дзекоку), представлені родохрозитовими жилами в міоценових туфах, андезитах і ріолітах. Менше значення мають родовища карбонатних руд, що залягають в палеозойських і мезозойських метаосадових породах – Хамайокогава (префектура Нагано) та Іно (префектура Коті). На півд-зах. о-ва Хоккайдо відомі також осадові родов. (Піріка, Менну).

Будівельні матеріали Японія має унікально різноманітні види глин: каолін, бентоніт, “гером", “розекі", “тозекі", “кібуші" та ін. Гідротермальні родов. каоліну залягають г.ч. серед третинних андезитів, ріолітів і туфів. Найбільше родов. Ітая в префектурі Ямагата. Серед родов. вивітрювання, утворених за рахунок кварцових порфірів, пегматитів та ін. полевошпатових порід, в префектурах Гіфу, Нагоя, Сімане, Хіросіма, найбільше промислове значення мають родовища району Нагоя (Сето, Фудзіока, Таямі, Токі, Ямаока). Тут ниж. горизонти глинистих товщ складені глинами “кібуші" (каолініт, кварц, слюда, монтморилоніт), верхні – каоліном. Родов. бентоніту та ін. кислих глин розташовані в префектурах Аоморі, Ніїгата, Ямагата, Сімане та ін. Запаси бентоніту складають бл. 1 млн т. Запаси вогнетривких глин перевищують 70 млн т і зосереджені в префектурах Івате, Гіфу, Кобе, Хіросіма. Осн. запаси глин “кібуші" (теж вогнетривких) зосереджені в префектурі Гіфу. Найбільш значні запаси глин “розекі" (воскоподібна глина з високим вмістом пірофіліту) розвідані в районі Міцуїсі, на захід м. Кобе. В Японії є великі запаси діатоміту. Родов. неогену мор. походження відоме в префектурах Ісікава (Ното), Акіта (Таканосу), Міягі (Енда) і Сімане (Окі); вони представлені покладами потужністю понад 10 м. Родов. озерного генезису розвинені в префектурах Окаяма (Яцука) і Міягі (Онікобе). Осн. родов. кварцових пісків локалізуються на тер. префектур Тотігі, Фукусіма, Міе, Гіфу, Фукуока. Запаси кварцу високої чистоти (SiO2 94-96%), пов'язані з пегматитами (префектура Фукусіма), а також із зонами окварцювання андезитів (префектура Сідзуокі, родов. Ідзу), складають понад 460 млн т. Найбільші родовища діаспору розташовані в префектурі Нагасакі на о. Кюсю. Осн. родов. польового шпату, пов'язані з гранітними пегматитами і аплітами, виявлені в префектурах Фукусіма, Ніїгата, Нара, Хіросіма, Сімане. Гол. родов. пірофіліту, розташовані на о. Хонсю (преф. Хіого, Окаяма, Хіросіма, Ямагуті) і на о. Кюсю (преф. Нагасакі), локалізовані в ріолітах і штоках кварцових порфірів третинного і крейдового віку. Запаси тальку складають бл. 700 тис. т. Родов. дрібні і приурочені до серпентинітів (преф. Ібаракі, Гумма, Хіого). Основна частина родов. флюориту зосереджена на о. Хонсю, де відомі жильні родов. Хотару в преф. Фукусіма і Хіраїва в преф. Гіфу. Родов. метасоматичних руд: Ігасіма в преф. Ніїгата, Дзімму і Міхара в преф. Хіросіма. Пром. поклади цеолітів відомі на о. Хонсю, в районах розвитку вулканічних і вулканокластичних порід.

Водні ресурси Японії

Підземні води Підземні води гірського складчастого обрамлення западин ультрапрісні (мінералізація бл. 0,1 г/л). Палеогенові і міоценові відклади артезіанських басейнів характеризуються слабкою проникністю і водоносністю. Пліоценові піски і пісковики більш водоносні. Дебіти свердловин досягають 12 л/с. Для всього розрізу неогену характерне поширення мінералізованих (3-35 г/л), термальних підземних вод. Осн. ресурси прісних підземних вод у западинах пов'язані з четвертинними відкладами потужністю до 250-300 м

Озера Район П’яти озер Озеро Кавагуті

Озеро Яманакі

Озеро Сай Озеро Седзі Мотосу

Озеро Асі

Озеро Хаконе

Земельні ресурси Пасовищні землі становлять, усього лише 1.6% всієї площі, хоча причиною настільки малих розмірів пасовищ не є поганий клімат країни. Наявні невеликі пасовищні ділянки поступово виходять із обороту в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної й молочної продукції. У містах занедбані ріллі заростають лісом. Ці дикі ліси усе більше розростаються, тому що власна деревообробна індустрія програє в конкуренції з імпортом дешевої деревини. Структура сільськогосподарського комплексу країни за останні десятиліття змінилася. І хоча перевага віддається вирощуванню рису - “японського хліба” якому віддане близько 50% оброблюваних земель, нарівні із цим одержали розвиток скотарство, огородничество, і садівництво

До японського с/г відносяться також рибальство морський і лісовий промисли. У Японії розвинене рибальство, яке є традиційним заняттям японців. По вилову риби Японія посідає перше місце у світі (12 млн. тон). Основну частину його забезпечують морське й океанське рибальство, але досить значну роль грають аквакультуры - понад 1 млн. т. До другої світової війни японці практично не вживали в їжу м'ясо, так що єдиним джерелом тваринних білків була риба, а вуглеводів - рис. З екзотичних промислів можна відзначити видобуток перлів на південному узбережжі Хонсю, щорічно тут добувають більше 500 млн. перлинних раковин.

Ґрунтові ресурси Японії досить обмежені: більше ніж одна третя усіх ґрунтів у Японії вважаться бідними. Тим не менш загальна площа оброблюваних ґрунтів складає 16 % всієї території. Японія одна з небагатьох країн, що повністю освоїла свої земельні ресурси. Цілинні ділянки землі залишилися лише на острові Хокайдо, на решті островів японці розширюють території місті при місцевих господарств, осушуючи заболочені береги і засипаючи лагуни і мілководні ділянки морів. Так, наприклад, було побудовано міжнародний токійський аеропорт. Взагалі, природні умови Японії, у своїй більшості, сприятливі для ведення сільського господарства.

Грунти Для Японії характерні ґрунти підзолистого і червоноземного типів; на рівнинах — змінені багатовіковою культурою алювіальні ґрунти. Дуже родючі ґрунти, поширені на корі вивітрювання андезитів і базальтів.

Лісові ресурси Япо́нія — країна зі значною лісистістю; її гори на півдні вкриті субтропічними, в центральній частині — мішаними, на півночі — хвойними лісами. Більше 2/3[1] території Японії займають ліси і гори, чагарники, непридатні для сільського господарства, промисловості чи проживання через часті тайфуни, зсуви і землетруси[2]; значна частина лісів, більш ніж 1/3 — штучні насадження .[3]. Природна рослинність добре збереглася навіть в густонаселених районах. Приблизно третина лісів належить державі. Японія — імпортер деревини[4]. Японія забезпечує власні потреби в деревині лише на 20 %[5]. Країна імпортує сьогодні близько 50 % деревини, що споживається, в основному з Канади[6]. При цьому частка імпорту Японії у світовому імпорті становить 14 %[7]

Широколисті ліси

Субтропічні ліси

Бамбуковий ліс

Тропічні ліси