Притча мотивує,  навчає,  виховує

Розвиток емоційного інтелекту школярів

 Чи замислювались ви над тим як розвивати емоційний інтелект школярів?

На мою думку, те, що є в понятті «емоційний інтелект- здатність розуміти, усвідомлювати і управляти власними емоціями, своєю мотивацією, думками і поведінкою, регулювати свій емоційний стан, а також це вміння управляти емоційними станами інших людей, помічати їхні актуальні потреби, співпереживати і розвивати їхні сильні сторони» є у притчах. Крім того, у притчах закладений потужний помічник у вихованні дітей. Я працюю з дітьми з порушеннями зору. Для них важливо для сприймання будь-якої інформації поєднання слова та образу. Тому притчі ми і слухаємо, і переглядаємо відео, і обов’язково обговорюємо. А за потреби згадуємо і повертаємось до них. Девіз нашої класної родини: «Стався до людей так. Як хочеш, щоб ставились до тебе»

 

ПРИТЧА

Все в твоїх руках

https://www.youtube.com/watch?v=SAkjfYUi5qY

 

Мета. Розвивати здатність розуміти і управляти власними емоціями, своєю мотивацією, думками і поведінкою. Сприяти усвідомленню  того,  що успіх залежить від дій самої дитини.

 

Давним-давно в старовинному місті жив Майстер, оточений учнями. Самий розумний з них одного разу задумався: «А чи є питання, на який наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплялася лапками за його руки, і учневі було лоскотно.

Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

- Скажіть, метелик у мене в руках: живий чи мертвий? Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Він вирішив обманути Майстра. Як вчитель скаже що метелик живий, він одразу стисне долоню і метелик помре, а як майстер скаже що метелик мертвий то він не буде стискати долоню.

 Проте майстер був дуже мудрим і не дивлячись на руки учня, він відповів:

- Все в твоїх руках!

Ось так і в житті  все залежить від тебе, все в твоїх руках!

Питання для обговорення:

1.Що задумав самий розумний учень?

2.Чому мудрець так відповів?

3.Чи чули ви раніше такий вислів?

4.Що у ваших руках?

5.Від кого залежить ваш успіх у житті?

 

 

Притча про двох жаб, які потрапили в банку зі сметаною

 

 Мета. Продовжувати розвивати здатність розуміти і управляти власними емоціями, своєю мотивацією, думками і поведінкою. Сприяти усвідомленню  того,  що успіх залежить від дій самої дитини.

Існує притча про двох жаб, що потрапили в банку зі сметаною . Одна з них змирилася зі своєю долею, припинила опір і загинула. Інша ж продовжувала стрибати, хоча її стрибки і здавалися безглуздими. Під ударами жаб'ячих лапок сметана поступово загусла, перетворилася на грудку твердого масла. Жаба знайшла в ньому опору і вистрибнула з банки.

Питання для обговорення:

1.Займи позицію. Яка жабка тобі більше до вподоби? Обгрунтуй.

2.Завдяки чому врятувалась друга жабка?

3.Яка притча подібна до цієї? («Все в твоїх руках»)

 

 

«Речі не такі, якими здаються»

Притча про двох янголів із «Сльози зірок» Л. Рівера

https://www.youtube.com/watch?v=F9nYewdqAek

 

Мета. Навчити критично мислити і не сприймати світ з песимізмом, вміння управляти емоційними станами інших людей, помічати їхні актуальні потреби, співпереживати і розвивати їхні сильні сторони.

 

Одного разу два янголи прийняли вигляд людей і спустилися на землю. Їм хотілося подивитися ближче на життя людей. Один янгол був зовсім молодим і недосвідченим, і старший янгол вирішив заразом дечому повчити свого молодого друга. У першу ж ніч свого перебування на землі янголи зупинилися на нічліг у будинку багатої сім'ї. Сім'я була негостинною, як і багато інших багатіїв. Хазяї не хотіли залишати гостей у вітальні. Замість того їм надали нічліг у холодному підвалі. Коли вони розстеляли ліжко, старший янгол побачив діру в стіні й закрив її. Янголові зробити таку річ неважко. Коли молодий янгол побачив це, то запитав старшого про те, наві­що він зробив це. Старший загадково відповів: «Речі не такі, якими здаються». Вранці вони залишили негостинний будинок і продовжи­ли свій шлях. Вони йшли цілий день і до вечора заблукали в село. Знову настав час шукати нічліг. Янголи вирішили зупинитися в будинку дуже бідної, але гостинної людини. Хазяїн і його дружина радо зустріли гостей. Люди посадили янголів за стіл, виставивши на нього всю їжу, що була в домі. Після вечері хазяї поклали гостей спати у свої ліжка, а самі лягли на підлозі. А вранці, коли янголи прокинулися, вони побачили хазяїв, котрі плакали. Їхня корова, чиє молоко було єдиним доходом сім'ї, лежала мертва у хліві. Ридаючи, хазяїн сказав янголам, що тепер не знає, на що він буде жити. Всі надії померли разом із коровою. Янголи поспівчували безутішному подружжю і продовжили свій шлях. Коли вони йшли курною дорогою, молодший янгол не витримав і запитав старшого: «Чому все так вийшло? Жадібним багатіям, які змусили нас спати у холодному підвалі, ти допоміг. Бідняки були готові поділитися усім, а ти до­зволив, щоб у них померла єдина корова. Чому?».

«Речі не такі, якими здаються,— відповів старший ангел.— Там, у підвалі багатія, у стіні був скарб із золотом. Його хазяїн був грубий і не хотів зробити добро, і я закрив діру в стіні, щоб скарб не був знайдений. Коли ми ночували в бідняків, прийшов янгол смерті за його дружиною. Я домовився з ним, і він погодився взяти замість дружини корову. Речі не такі, якими здаються. Ми ніколи не знаємо всіх деталей. Тому не слід судити про те, що відбулося. Ти можеш легко влучити пальцем у небо».

Нехай у всьому, що відбувається навколо, ви завжди бачите справжній, часом прихований зміст, і не сприймайте речі таки­ми, якими вони тільки здаються вам.

Питання для обговорення:

1.Чому янголи прийняли вигляд людей і спустилися на землю?

2.Якого вони були віку?

3.Де вони ночували у першу ніч?

4.Хто їх прихистив другої ночі?

5.Де янголів зустріли привітніше?

6.Яке горе сталося у сім’ї бідняків?

7.Чи зрозумів молодший янгол вислів старшого янгола «Речі не такі, якими здаються» першого разу? А потім?

8.В чому суть притчі?

9.Чого вас навчив старший янгол?

 

Притча про цвяхи

https://www.youtube.com/watch?v=S5_xh2eXK5Y

 

Мета. Формувати здатність розуміти, усвідомлювати і управляти власними емоціями, думками і поведінкою, думати перед тим як хочеш щось сказати, зробити, регулювати свій емоційний стан, бути толерантними.

 

В одного чоловіка був дуже емоційний, неврівноважений син, який приносив багато прикростей своїй сім’ї через свою нестриманість. Одного разу батько підвів сина до паркана, дав йому мішечок з цвяхами й запропонував щоразу,  коли він не зможе стримати свої емоції й образить когось – вбивати цвях в паркан. Через місяць щасливий син повідомив батькові про те, що його завдання виконане.

Замислився батько та повідомив сину, що наступне завдання буде важчим і вимагатиме від нього стриманості.

Тепер кожного разу, коли ти зможеш проконтролювати себе, стриматись й не образити людину – будеш виймати цвях з паркану.

         На виконання цього завдання син потратив три місяці. І коли знову батько із сином зустрілись біля паркану – щасливий син повідомив йому новину.

         Подивився батько на виконану роботу та щасливе обличчя сина і сказав: «Я радий, що ти навчився контролювати свої емоції, але зверни увагу на паркан. Чи залишився він таким, яким був раніше? Як бачиш, у ньому залишились дірки. Ось такі ж рани залишаються і на серці тих людей, яких ти незаслужено образив. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться.»

     Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні не залишайте на своєму шляху дірок!            

     Не забивайте цвяхів во­рожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей!  Будьте  толерантними­, стриманими!

Питання для обговорення:

1.               Який син був у чоловіка?
2.               Чому він приносив багато прикростей своїй сім’ї?
3.               Чи можна назвати сина толерантним?
4.               Що батько порадив сину?
5.               Яке завдання син виконав за три місяці?
6.               На що батько звернув увагу сина?
7.               Яка мудрість у цій притчі?

 

 

ПРИТЧА

«Як стати найосвіченішою й найрозумнішою людиною»

 

Мета. Сприяти розвитку у дітей бажання навчатись, розуміти, усвідомлювати і управляти своєю мотивацією, думками і поведінкою, регулювати свій емоційний стан.

Жив на світі учень який поставив перед собою мету – навчитися всього. У навчанні йому не було рівних. Одного разу він зрозумів, що знає більше ніж вчитель тому він вирішив попрощатися , але попросив порекомендувати йому ще кращого. І йому відповіли, що немає рівних учителю Вонгу. Учень довгі роки шукав зустрічі із цим мудрецем і через 20 років добрався учень до Гори Мудрості, де жив Вонг, але побачив його уже на смертельному ложі. Єдине , що встиг запитати Учень: «Як стати найосвіченішою й найрозумнішою людиною». І Вонг йому відповів: «Знай, нещасний, що нікого й нічого навчити неможливо».

Учень довго сидів на Горі Мудрості, міркуючи над останніми словами вчителя. Минуло ще багато років і сивочолий Учень, бавлячись на лавочці зі своїми правнуками, спостерігав, як діти грають у шахи. І звернувся із запитанням до наймолодшого : « Хто тебе навчив цієї гри?» І хлопчик весело відповів : «Хто мене може навчити ? Я сам захотів і навчився.» У ту ж саму мить Учень збагнув найбільшу таємницю, відповідь на яку він шукав усе своє життя.

Питання до обговорення:

1.Яку мету поставив перед собою Учень?

2.Про що встиг запитати Учень у Вонга?

3.Де сидів Учень і про що міркував?

4.Коли Учень збагнув найбільшу таємницю?

5.Хто сказав: «Я сам захотів і навчився!»

6.Чи можете ви так сказати про себе?

 

ПРИТЧА

Будь налаштований позитивно!

Мета: позитивно налаштувати дітей на досягнення успіху в будь-якій справі, не боятись труднощів, завжди вірити в свої сили, не чути тих, хто не вірить в успіх.

Жили-були собі маленькі жабенята, які організували

змагання з бігу. Їхньою ціллю було забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змаган­ня і посміятися над їхніми учасниками. Змагання розпочалися.

Правда, те, що ніхто із глядачів не вірив, що жабенята змо­жуть забратися на вершину вежі. Чутні були такі репліки: «Це занадто складно!», «Вони ніколи не заберуться на вершину!» або «Немає шансів! Вежа занадто висока!». Маленькі жабенята почали падати. Одне за другим... за винятком тих, у яких від­крилося друге дихання, вони стрибали усе вище і вище... Юрба все одно кричала «Занадто важко!!! Жоден не зможе це зробити!». Ще більше жабенят утомилися й падали... Тільки одне піднімалося усе вище й вище... Той єдиний не піддався!!! Зрештою, усі піддалися. За винятком того одного жабеняти, яке, доклавши всіх зусиль, забралося на вершину!

Тоді всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, що добрався до вершини, вдалося знайти у собі сили? Виявляється переможець був глухим і не чув, що йому говорили глядачі, а вірив у себе і в свої сили.

Питання для обговорення:

1.               Яка була ціль у жабенят?
2.               Чи вірили в них глядачі?
3.               Чому маленькі жабенятка почали падати?
4.               Хто піднявся на вершину?
5.               Як йому це вдалося?
6.               Яке речення, на вашу  думку, виражає головну думку?
7.               Чого вас навчила ця притча?

 

 

Притча про здійснення бажань

 Навчіться правильно хотіти

 

Мета. Вчити учнів   правильно досягати поставленої мети.

Сприяти усвідомленню  того,  що успіх залежить від бажання та

здатності розуміти, усвідомлювати і управляти своєю мотивацією, розвивати сильні сторони.

Жив собі чоловік. Була в нього одна цікава особливість: йому яблука завжди падали прямо в руки. Він проходив повз яблуні, протягував руку – і обов’язково ловив одне яблуко. Те, яке він хотів, і прямо в руку!

Усі дивувалися. І, звісно ж, хотіли дізнатися – як так виходить. А чоловік пояснював: “Я вмію хотіти. Я хочу, щоб яблуко впало, і воно падає”.

Люди теж хотіли, але їм яблука в руки не падали.

– Ви не вмієте правильно хотіти, – відповідав їм чоловік.
Люди не розуміли, витріщали очі, хотіли, але, мабуть, якось не так як треба. Усі почали дратуватися: ніхто не міг повторити подвиг цього дивака. Почали називати його чаклуном і навіть подумували спопелити своєю заздрістю.

Тоді чоловік вирішив навчити цих невігласів правильно хотіти.

– Попереджаю зразу, мій урок не полегшить вам життя. Скажіть мені, як ви вмієте хотіти?
– Ну…ми думаємо: добре було б, якби яблуко впало нам в руки. Думаємо дуже завзято, молимось Богу… Не грішимо, робим хороші справи. Загалом, робимо так, як нас вчили, – майже хором мовили люди.

– І все? А ось як хочу я, – сказав чоловік, дістаючи паралельно шнурки, пружини, цвяхи та шурупи.

– Я хочу, щоб яблуко впало, і роблю для цього все.

“Чаклун” почав пояснювати про пристрій, який треба кріпити до яблука і проходити повз у точно зазначений час; натискати на прожину і ловити яблуко.

– Це нечесно, – сказали люди.

– Чому ж? Я хочу і моє бажання здійснюється!

Джерело: elims.org.u

Питання для обговорення:

1.Яка особливість була у чоловіка?

2.Про що його запитали люди?

3.Чи зрозуміли люди відповідь чоловіка?

4.Як люди вміли хотіти?

5.Що «чаклун» відповів людям після звинувачення про нечесність?

6.Займіть позицію. Хто на вашу думку чесний: чоловік чи люди? Обгрунтуйте.

ПРИТЧА

Два вовки

https://www.youtube.com/watch?v=44cNMyhh5BM

 

Мета. Виховувати позитивні моральні якості.

Притча для виховання дітей. Що таке добре а що погано. Колись давно дідусь відкрив своєму онукові одну життєву істину:

 - В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехня.

Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність.

 Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав:

 - А який вовк в кінці перемагає?

Дідусь усміхнувся і відповів:

 - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

 

Дай собі чесну відповідь на запитання «А якого вовка годуєш ти ?»