Проєкт "Київ - столиця України"

Автори проекту:  Сидоренко Діана, Пухальський Дмитро, Рожна  Анастасія -учні 8-Б класу.

 Керівник проекту: Бандуріна Алла Миколаївна, вчитель географії, класний керівник

Мета  проекту:

• розширити знання   про географію та культуру міста Києва;
• активізувати та розвивати  пізнавальну активність;
• виховувати екологічне ставлення до природи, любов до Батьківщини;
• розвивати дослідницькі навички через екскурсію, спостережливість, активність, інтерес до історичного минулого нашого народу

Основні завдання:

• ознайомитися з історією виникнення Києва, Хрещатика, з найбільш відомими культурно-історичними пам’ятками Києва,
• формувати уявлення про столицю як головне місто країни.
• відвідати визначні, цікаві місця  Києва;
• виховання дбайливого ставлення до природи, культурних, історичних та архітектурних пам’яток столиці України

     Ми, учні 8-Б класу П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ступенів, дуже любимо подорожувати. За час навчання в школі ми вже побували в багатьох  цікавих місцях Дніпра та області. І, звичайно ж, мріяли відвідати славетне та старе місто – герой, столицю нашої Батьківщини – Київ. І ось нарешті настав довгоочікуваний день 30 березня 2017 року, коли ми сіли в автобус і поїхали до Києва. Це місто вразило мене своєю красою і величчю іще на під’їзді до нього. В столиці багато визначних місць, які варто побачити, але звичайно ж все за один день обійти неможливо. 

       Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому нас насамперед повезли до Києво-Печерської Лаври. Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували наші душі. Нам пощастило, ми були присутні на поминальній службі-молебні за загиблими під час голодомору в 1933 році. Там же ми побували у нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Кажуть, що тут похований Нестор-літописець. Здається, це місце пронизане давниною. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від бу денних проблем та знаходиш гармонію. 

       А ще на території Лаври є багато музеїв. В одному з них, музеї мініатюри Миколи Сядристого, ми побували. Тільки у цьому музеї можна побачити унікальні твори, що вражають талантом творця, точністю виконання й, звичайно ж, розмірами. Мікромініатюри, представлені в колекції музею, розширюють звичні уявлення про межі людських можливостей, захоплюють не тільки красою, величиною, але й генієм автора. Серед мікромініатюр, виставлених у музеї, практично кожна унікальна й неповторна. Наприклад, троянда у волосині, підкована блоха, найменший у світі діючий електромотор, караван верблюдів у вушку голки, портрет Юрія Гагаріна, вирізаний з тернової кісточки, балалайка в маковій росинці, найменша у світі скрипка та найменший напис, зроблений руками людини – автограф на торці волосини. Цей музей нікого не залишив байдужим і здивував не лише дітей, а й дорослих.    Відвідавши Києво-Печерську Лавру, ми вирушили в бік Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва.

 Не залишили байдужими нас скульптурні композиції "Форсування Дніпра", "Передача зброї" та чаша "Вогонь слави". Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги радянського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. З цікавістю розглядали ми фото, документи та інші музейні реліквії, розміщені в 16 залах загальною площею 5 тис. кв. метрів, що налічують понад 15 тисяч музейних експонатів. Важко передати епоху того часу і все, через що пройшли люди … 

Також відвідали виставку бойової техніки та озброєння, яка розташована на відкритих майданчиках, містить зразки військової техніки періоду Великої Вітчизняної війни та післявоєнних років.

       А ще Київ немислимий без Хрещатика та Майдану Незалежності – головної вулиці та площі міста. Тому наступним пунктом призначення була найвідоміша в Україні вулиця — Хрещатик.

Ніколи у житті ми не бачили такої кількості людей і магазинів, розташованих у чудових старовинних будинках. Ми насолодилися можливістю неспішно прогулятися Хрещатиком, відчути атмосферу міста.

 Прогулянка центральною частиною міста чудово поєдналася з невеличкими «посиденьками» в одній з багатьох кав'ярень Хрещатика. Після смачного обіду знайомство з Майданом Незалежності, фотографування на згадку. 

  Нам дуже сподобався Київський академічний театр ляльок. Це прекрасна архітектурна споруда, біля якої багато скульптур персонажів різних казок.

      А неподалік лялькового театру, майже в самому центрі Києва знайшов собі притулок Водно-інформаційний центр, більш знаний як, Музей води. Відвідання музею, починається зі спуску на десять метрів під землю. Саме тут розташовано експозиції, які розказують: яким чином річкова вода стає придатною до вживання; який шлях вона проходить перш ніж опиниться в крані; в який спосіб забезпечувався Київ водою в давнину; де пролягав перший київський водогін.

    Також ми оглянули різноманітні цікаві, навіть унікальні експонати: залишки древніх труб, макети систем водопостачання та каналізації. Не менш цікава розвага чекала нас в одному з залів – мильні бульбашки, настільки велетенські, що можна за бажанням опинитись всередині однієї з них, а також басейн із екзотичними японськими рибками. Якщо піднести долоню близько до води рибки виринають і торкаються її.

   Один із залів перетворено в грот, оглянувши який можна дізнатись про різні форми існування води в природі: побачити танення льодовика, виверження гейзера, і звичайно – дощ з грозою. Також цікавинкою музею є діюча модель артезіанської свердловини.  

Вечоріло. Ми спустилися до Арки Дружби народів, де нам пощастило побачити справжнє вогняне шоу. Зовсім не хотілося прощатися з Києвом, але наша подорож добігала кінця. І ось вже ми, стомлені, але щасливі, в автобусі,  який прямує до рідного міста.                                                                                                                         Ця подорож залишила приємний, незабутній слід у наших серцях, подарувала такі яскраві враження та позитивні емоції, які не зітруться із пам’яті і пронесуться нами через усе життя. 

Фото Бандуріної  А.М.