«Професія вчителя дається від Бога, а всі інші – від учителя»

«Професія вчителя дається від Бога, а всі інші – від учителя»

             Ця професія – моя дитяча мрія. Зробити такий вибір мене наштовхнула перша вчителька. Вона настільки цікаво проводила заняття, що я вже тоді вирішила стати вчителем початкових класів. Тож практикувалася у цій професії змалечку: вела шкільний журнал, де записувала оцінки своїм «учням» – лялькам. Мені подобається працювати із школярами початкових класів: діти у такому віці по-справжньому щирі, з чистими і відкритими душами, з ними цікаво вести бесіди, а їхні допитливі оченята постійно хочуть дізнаватися про щось нове.                                                                                                          

            Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо працюю уже п’ятий рік  вчителем початкових класів -  це невеликий досвід роботи, але в іншій галузі я себе не уявляю. Я серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, не бути  байдужими, плекати в душі добро й людяність.  Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. Постійно відчуваю підтримку й взаєморозуміння від своєї родини, хоч  вони не є  педагогами, але розуміють мої вчительські проблеми. А це так важливо!

          Робота вчителя початкових класів, на відміну від інших, є різноманітною, а тому – надзвичайно цікавою. Педагог викладає кілька предметів: математику, природознавство, основи здоров’я й інші, отже, його завданням є не лише навчати дітей певним наукам, а й сприяти їхньому загальному розвитку. Але, чесно кажучи, найбільше у своїй професії люблю моменти, коли говоримо з дітьми про життя загалом.

           Утім, учні не завжди виносять на загал особисті негаразди і труднощі. Вони із задоволенням діляться радісними враженнями від пережитих щасливих подій чи захоплюючих мандрівок, а от поганим настроєм – дуже рідко. Тому потрібно підібрати «ключик» до кожної дитини, щоб уміти їй допомогти і порадити. Таким чином, вчителю доводиться застосовувати на уроках  і в позакласній роботі не лише свої знання і досвід, а й вкладати у свою роботу всю душу.

         Звісно, найлегше контакт з дітьми встановлюється під час спільного проведення дозвілля у позаурочний час, коли виявляються спільні інтереси та вподобання.   

                      «Вчителько моя, зоре світова…».  Як прекрасно і як влучно названо в цій поезії вчителя. Дійсно, як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і педагог дарує дітям щоденну радість пізнання світу, майстерно «ліпить» з них справжнюМ Людину.