Прощання з початковою школою "Потяг до 5 класу

Прощання з початковою школою

Потяг до 5 класу

    Ведучий Г.Б

Добрий день, шановні гості!

Раді вас вітати!

Всім бажаємо здоров’я

Й щастя повну хату!

    Ведуча К.А.

Шановні мами й тата,

Дідусі й бабусі!

Ви сьогодні знов зустрілись

У тісному крузі!

Хай сьогодні пісня лине!

Хай скрізь сміх лунає!

    Ведучий Г.Б

Скільки зустрічали свят ви разом

А такого свята ви іще не знали!

І сумне, й веселе свято нині сяє,

Початкова школа діток проводжає!

    Вчитель

Роки, роки!

Невпинні, невблаганні…

Вони пливуть рікою в небуття,

В безодні тихо тонуть і зникають…

На жаль, рокам немає вороття!

Та пам’ять, джерело життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років,

Те, що було найкраще, наймиліше,

Що не блукатиме в гущавині віків.

Учень: Х.Л.

Ми виступаємо у залі,

Де почалось шкільне життя.

Провчились ми чотири роки

Й вони не кануть  в небуття.

 

Учень: Ж.Б.

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в останній раз.

Щоб нам удачі побажали

І перевели в п’ятий клас.

 

Учень: П.М.

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Та перша сходинка до нього

Для всіх нас буде перший клас.

Учень: К.В.

В день весняний зустрічаєм

Дзвоника останні позивні,

І на серці терпко, як ніколи,

І тобі сьогодні, і мені.

Учень: К.А.

Тріпочуть листочки тополі,

Берізка ніжно шелестить.

Сьогодні свято: в початковій школі

Дзвінок останній продзвенить.

Учень: Ш.В.

Школа моя, рідна школо,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи

Учень: Т.А

Школа наша весела, чудова,

Поспішаєм до неї щодня!

І хоч зветься вона – початкова,

Та дає нам ґрунтовні знання.

 

(Лунають звуки перерви. На сцену вбігають хлопчики)

Ж.Б. 1 учень: Куди це ми забігли?

.К.В. 2 учень: Якийсь вокзал! Погляньте, який чудернацький потяг!

Ш.В. 3 учень: Та ще й швидкий!

П.М. 4 учень: І місця усім вистачить!

Г.Б. 5 учень: А я здогадався. Раз він опинився у нашій школі, отже, це казковий Потяг знань. Пам’ятаєте, як ми з вчителькою то на кораблях плавали, то на потягах мандрували?

0.А. 6 учень: Якщо казковий, то, можливо, він зможе виконати всі наші бажання.

Л.М.7 учень: Щоб таке загадати? Може, щоб батьки купили комп’ютер…

Н. Ж. 8 учень: А мені хочеться, щоб братик сидів за моєю партою у нашому класі…

Л. М. 9 учень: А я охоче поїхав би до 5-го класу. Хоча б одним оком поглянути, що там з нами буде!

Т.В. 10 учень: Точно! Швидше по вагонах – та гайда у середню школу!

(Хлопчики сідають на стільці. Заходять дівчатка)

Т. А. 1 учениця: От швидкі! Куди це вже ви зібралися без нас?

П. М. 11 учень: До 5-го класу!

В.АЛ. 2 учениця: І не соромно?

Л. А. 3 учениця: І це така дяка за списані контрольні?

В.А. 4 учениця: Отак і грай з ними у футбол!

С. А. 5 учениця: А пам’ятаєте, як просили: дай цукерочку, не кажи вчительці…

Ф.С. 6 учениця: Діждалися дяки…

Д.А. 12 учень: Та чого ви хвилюєтеся? Тут місця вистачить на весь клас.

Г.Б. 13 учень: Сідайте швидше та рушаймо!

 

(Дівчатка сідають поміж хлопчиків)

С.Д. 1 учень: А я перший раз потягом поїду! 7 учениця: Страшно мені, без батьків, без учителя…

К.А. 8 учениця: І я боюся! Мабуть, краще б у 1-й клас повернулася.

П.М. 9 учениця: Мені хотілося б повернутися назад, прожити ці роки знову зі своїми друзями, хвилюватися під час контрольної, писати шпаргалки, підказувати Тетянці, брати участь у концертах…

Ф.К. 10 учениця: Правда, у 1-му класі вже все знайоме буде. Натомість у п’ятий іти трішки боязно.

Б. Т.11 учениця: Так, без надійного провідника нам не обійтися.

О. К. 12 учениця: Нічого боятися. Є ідея!

Усі (разом): Наталіє Вікторівно поїдьте з нами, будь ласка!

 

(Класний керівник піднімається на сцену)

 

Класний керівник: Спасибі, мої хороші, що помітили мене на цьому людному вокзалі й запросили у подорож.

Ось і наше життя – вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють. І сьогодні ми – на вокзалі прощання, прощання  з початковою школою.

Як святковий подарунок я можу здійснити ваше бажання і повернути потяг до початкової точки у перший клас. Порядок небесних світил на небі дає змогу на перехресті часів зазирнути в портал минулого. Згадайте найкращі та найцікавіші хвилини. У вас є нагода сказати слова вдячності всім, хто розділив разом з вами щасливі та сумні моменти.

 

(Чути голос за сценою: «Увага! Увага! Швидкий потяг 04 «Учнівський експрес» прибув до першої станції «Точка відліку»»)

 

Є. Л. 13 учениця: Не треба нажимати на кран «Стоп»,

  Дивіться наших талантів калейдоскоп!

 

Класний керівник: Отже, перша станція – «Точка відліку».

 

(Звучить музика «Топ, топ, топает малиш»)

 

Х.Л. 12 учениця: Ми ще не ходили до школи. Батьки добре пам’ятають, яким було тоді життя.

 

 

Сценка

Батько дістає і читає газету. До нього підходить дочка.

Х.Л. Дочка: Тату, а чому іде дощ?

С.Д.Тато: Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка: Тату, а у Баби Яги є жабенята?

Тато: Звідки я можу знати?

Дочка:Тату, а навіщо коняці коси на плечах?

Тато: Запитай у коняки.

Дочка: Тату, а машина не любить цукерки?

Тато: Не знаю, я її не запитував.

Дочка: Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

Тато: Що ти, моя дитино? Як можна? Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше ти знатимеш.

 

Дочка повертається на своє місце.

 

Тато: Яке не посидюще! Хоч би швидше тебе до школи відправити.

 

Класний керівник: Настає 1 вересня 2013 року

 

(На екрані з’являються слайди «Перший раз – у перший клас» на їхньому фоні учні читають слова)

Л.А. 1 учениця: Ось перше вересня,

  Скликає дзвоник нас.

  Цей день ми не забудемо ніколи!

  Як рано, восени в свій перший клас

  Веселим ранком ми прийшли до школи.

Т.В. 2 учень: Було це наче вчора,
              Прийшли ми в перший клас!

В.А. 3 учень: Було нам всього шість років,
              Всі звали нас «малюки»,
              Робили ми перші кроки,
             Навчаючись залюбки.

К.В. 4 учень: Ми малі на лінійці стояли,
               А в очах і цікавість і страх!
               В ручках квітів букети тримали,
               І тремтіла тривога в очах.

С.А. 5 учень: Пам’ятаю і зараз, крізь роки,
              Перші труднощі, гарний наш клас,
              І веселі, цікаві уроки!
             Як же швидко пролинув той час!

Ф.С. 6 учень: І руки, що так ніжно пригортали,

               Й стежину, по якій вона вела

               Зростали ми, читали і писали,

               І з нами поруч вчителька була.

 

Класний керівник: Діти, ви прийшли до школи. Тут  потрібно поводитися тихо, якщо хочете щось запитати – підведіть руку.

 

Учень підводить руку

 Класний керівник: Віталику, ти хочеш щось запитати?

К. В. Учень: (встає). Ні, просто перевіряю, як працює ця система.

 

Т.А. 7 учень: Перший клас, наш перший клас!

      Скільки справ зустріло нас!

      Іграшки порахувати,

      По складах книжки читати.

Н.Ж. 8 учень: А письмо – це справжня мука:

  Від напруги ниють руки!

  Вам би, пальчики-билинки,

  В ляльки гратися, у машинки!

Та коли ж? Весь час веди

Знаки, літери, склади!..

 

В.А. 9 учень: В зошита задрались вуха,

  Ніби він уважно слуха.

  Потім крейдою писали –

  Форми білі-білі стали!

 

С.Д. 10 учень: Хтось під партою в кутку

  Робить справу нелегку:

  Все на пальцях полічили,

  Бо без них – немає сили.

 

К.Р. 11 учень: Так важкі, але цікаві були перші уроки.

Х.Л.12 учень: А як було батькам, коли ми стали першокласниками!

 

(Діти виконують пісню на мелодію гімну дитячого кіножурналу «Єралаш»)

 

 

Діти по черзі інсценують жарти.

 

Син прийшов і говорить мамі:

Д.А. Син: Сьогодні директор школи запитала, чи є у мене брати і сестри, а я сказав, що я – єдина дитина в сім’ї.

Т.А. Мама: І що ж вона відповіла?

Син: Вона сказала: «Слава Богу!»

 

К.Р. Син: Усе, більше я до школи не піду!

Т.А. Мама: Чому?

Син: Писати я не вмію! Читати теж не вмію! Та ще й розмовляти забороняють!

 

 

Автор: Учитель роздивляється роботу учня.

Л.А. Учитель: Здається, це почерк твого брата?

Б. Ж. Учень: Може бути, бо я писав його ручкою!

 

Л.А. Учитель: Ваш син чомусь завжди сонний на уроках.

С.Д. Тато: Може бути. Це у ньому дрімає талант до навчання.

Автор: Син засмучений, кидає портфель.

П.М. Мама: Синку, що сталося? Ти такий засмучений! Хто насмілився тобі зіпсувати свято першого вересня?!

Г.Б. Син: Свято?! Нічого собі – свято! Чого ж ви не попередили мене, що це не на день, а на 11 років?!

 

Л. М. 13 учень: А от саме одинадцятикласників ми боялися найбільше. Та вони виявилися справжніми старшими товаришами.

 

Лунають звуки перерви

 

Інсценізація «Зустріч зі старшокласником»

Одинадцятикласник: Ну, як справи, малий?

Б.Ж. Першокласник: Та як сказати?

          Вже поволі почав звикати!

          Директор строгий, спокійний.

          А завуч, певне, телепат!

          Бо звідкіля він знає,

          Що у кишенях в мене склад?

 

Одинадцятикласник: Він бризкалки забирає…

 

Першокласник: А справді в нього зошит є,

            Що ніби чорним зветься?

 

Одинадцятикласник: Є, друже! Бачу, місце в нім

    Для тебе теж знайдеться!

 

Першокласник: А як уроки? Де їх вчать?

   Із групою чи вдома?

 

Одинадцятикласник: Та на перервах, між дзвінками!

    Усім ця річ відома!

 

Першокласник: Одна учителька у нас,

   Чому ж у вас багато?

 

Одинадцятикласник: Усі вважають: старший клас

    Простіше й научати!

    У вас там азбука, буквар,

    А тут одна турбота –

    Диспут, гра чи семінар –

    От і вся робота!

 

Першокласник: Гратись буду досхочу!

   Не доженуь бо я втечу!

   То візьміть мене до вас:

   Хочу я у старший клас!

 

Одинадцятикласник: Друже, поспішаєш ти!

    Хоч трохи треба підрости!

 

(виходять)

 

Б.Т. 14 учень: Ну, а час вже не чекає!

        Швидко якось пролітає.

       Ось уже й весні кінець.

        Що ж, хто вчився – молодець!

 

Т.В. 15 учень: у 2014 році ми дружно перейшли до 2 класу.

 

(На екрані слайди «Другий рік навчання» на їхньому фоні учні читають слова)

 

К. А. Учень: Другий клас. Пішла таблиця

    І почала часто сниться.

    Ми її вчимо, вчимо,

   На уроках – «горимо».

 

П.М.Учениця: Різні дії як насіли –

        Розібрать немає сили!

        Додавання, віднімання –

        Жарти, мінімум старання,

        А от множити, ділити –

        Годі, браття, й говорити!

 

Ф.К. Учень: Стали в ряд частини мови.

    Як багато, чесне слово!

    Як би тут не розгубитись

    І хоча б чогось навчитись!

 

 

В.АЛ. Учениця: З 1 вересня 2015 року розпочалося цікаве життя нашого 3-го класу.

 

(На екрані слайди «Третій рік навчання» на їхньому фоні учні читають слова)

П.М. Учень: Третій рік уже ми в школі,
             Та сюрпризів ще доволі.
             Цифри вирівнялись строєм,
             Як солдати перед боєм.

Л.М. Учень: Дуже всі ми математику любили –

             Залюбки і множили, й ділили.

            Дружбу поспішали ще додати,

            Лиш не любили ми нічого віднімати.
Т.А. Учень: Грізно потяги гудуть,
            Пароплави десь пливуть . . .
            Треба хутко шлях обчислить,
            Звідкись взяти час і швидкість.
            Не задачі – просто мрія:
            Розбери тут яка дія!
Ф.С. Учень: Нелегкі завдання в мові:
            Скільки звуків, букв у слові,
            Підмет, присудок знайди,
            Речення зі слів склади,
            З дієсловом розберись,
            Ще й відмінювать навчись .. .

Н.Ж. Учень: Вчились ми у колективі жити,

    Вчились між собою ми дружити.

    Вчились конфліктів уникати,

   Та одне з одним гарно грати.

 

(Діти співають пісню на мотив «Голубий вагон»)

 

 

Л.М. Учень: Нарешті 1 вересня!

Х.Л. Учениця: Наш клас уже досить довго в дорозі. Цілих 4 роки!

П.М. Учень: 2016 рік – це рік, в якому ми перейшли до 4 класу. Дозвольте нам рапортувати!
Ф.К. Учениця: Учнями 4 класу  перечитано, недочитано, зачитано до дірок 320 художніх творів, книжок.
С.Д. Учень:Списано, недописано, переписано 1 820 зошитів (але не кожен з них був показаний батькам).
Ш.В. Учень:Загублено 50 ручок, 60 олівців, 20 гумок, 30 ґудзиків, багато копійок і багато поганих звичок.
Л. А. Учениця: Списано 3 кілограми крейди, 12 штанів, 22 руки і 3 щоки.

ПА. М. Учениця:Ми провели разом 2 448 уроків.
Г.Б. Учень:Ми провели 1 836 годин за партою, і це не беручи до уваги часу, витраченого на виконання домашнього завдання.

К.А. Учениця: Близько 3500 дзвінків почули ми протягом чотирьох років навчання.

Д.А. Учень: клас живе цікавим життям і не збирається зупинятися на досягнутому.

 

. К.Р. Учень: Ми й хвилинки не сумуємо!

Б.Т. Учень:    Тож заглянемо в останній вагон.

Д.А. Учень:     І читання далі мчить:

О.А. Учень:   Нелегкі завдання в мові:

Ш.В. Учень: У школі ти повинен зрозуміти,

Що сам ти долі власної творець,

Що лінощі лиш заважають жити,

Й хто їх поборе – справжній молодець.

 

(На сцену вибігає Лінь, ловить учня, потім іще одного, пригортає до себе. Один притулився до неї, а іншій хоче вирватися).

К.Н. Лінь. Ой, ти мій молодець! І ти йди до мене, мій давній друже. Як же я люблю таких діток, що багато обіцяють, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки – лінивчики - щасливчики. Я їх так люблю!

Г.Б. 1 хлопчик. Відчепися від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Геть! 

 

Д.А. 2 хлопчик. Та ну його! Ти мене краще пригорни, з тобою так тепленько! 

 Лінь. Ну, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти диви… Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною хоч хвилиночку…, а там і годиночку…, і деньочок…, і годочок…, і …завжди.

(Вбігає дівчинка)

 

С.А. Дівчинка.

Геть від нього відійди!

Іншого когось знайди!

Відпусти, погана Лінь,

Хлопця доброго покинь!

Мало ти дітей скосила,

Що піднятись їм не сила?

Йди від нас за небокрай,

Там лінивчиків шукай!

За слова такі прости,

Але хлопців – відпусти.

    Лінь.

А як ні? Що далі буде?

Мене ж люблять усі люди!

Не пущу, і не чекай,

І так грізно не гукай!

Я цих хлопців вподобала

Й назавжди собі придбала!

  

    Дівчинка.

Ах! Не хочеш відпускати?

Значить, будем воювати!

Друзів ми не покидаєм,

А з біди їх виручаєм!

Гей! Усі на допомогу!

Зошити й книжки беріть

Й Ліні разом доведіть,

Що навчання, дружба й труд

Лінь на порох розітруть!

 

(Вибігає хлопчик і дівчинка з книжками, зошитами, дають їх хлопчикам, яких зловила Лінь. Ті починають учити, і Лінь їх потихеньку відпускає).

Лінь

Ой, та нате вже, беріть,

Лиш від мене відійдіть!

Все ще буде в іншім часі,

Я знайду їх в п’ятім класі.

Ні, не буду я у збитку –

Ще навідаю їх влітку.

 

(Звертається до хлопчика, якому було приємно з нею).

 

І ти ж далеко не тікай,

І мене не забувай.

    Хлопчик.

Ну, не знаю, подивлюся,

Друзів трохи я боюся. 

    Дівчинка.

Лінь, іди, іди від нас,

Нам дорослішати час.

За книжки ми всі взялися

Й Ліні хитрої – збулися!

(Лінь неохоче йде зі сцени).

Працювати всі ми стали,

Лінь від нас тому й відстала.

Тож і влітку всі читайте,

Книжку й зошит не лишайте!

   

    Вчитель.

Дорогі діти! Упродовж всього навчання школа і батьки прищеплювали вам любов та шану до книги, до рідної мови, до України.

Вчитель: Погляньте діти на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині душі затаїлася тривога, адже попереду ще стільки випробувань! І вони  переживають у кілька разів більше за вас.

Тож подякуємо батькам, які разом з вами ходили до школи, жили вашими бідами і радощами, разом з вами переживали, раділи, вчилися, пізнавали світ, відкривали нові таємниці знань. Любіть своїх батьків, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами!

Б.Ж. Учень:

Наша школа казкова! І дитинство в нас чудове! Та хіба було б воно таким без наших батьків?! Ми хочемо привітати мам і тат, Що разом з нами початкову школу
Сьогодні закінчили, з днем оцим, Трохи сумним, але таким святковим

В. АЛ. Учень:

Ми до батьків сказати хочем слово.
І привітати хочем від душі.
Подарувати пісню вам чудову.
Найкращі прочитати вам вірші.
.
П.М. Учень:

Чотири роки нас водили вранці,
Несли портфелі наші й ранці,
Із вами ми уроки вчили,
І малювали. і лічили.

Б.Т. Учень:

Писали з нами твори вдома,
І як встигали, невідомо,
При цьому готувати їсти,
Білизну прати, місити тісто.

Т.В. Учень:

Ви нам для навчання умови створили,
Ремонт капітальний у класі зробили.
Завжди ви звертали велику увагу
На наші екскурсії , свята, розваги.
 

О.К. Учень:

Ми любим вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров′ячка багато,
Ми хочемо, щоб ви завжди раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.

К.В. Учень:

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!

В.А. Учень:

Татку, татусенько, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти –
Ти – мій порадник, заступник і друг!

М.Л. Учень:

Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я.

Ф.С. Учень:

Й до дідуся я іду по науку:
Діду,дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос струмочком сріблястим біжить.

Ш.В. Учень:

Ми любим бабцю, діда, маму й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.
 

Вчитель: Від першого до четвертого класу з нами завжди поруч були ваші батьки, яких ми сьогодні вітаємо і яким щиро дякуємо за підтримку, терпіння, віру і розуміння.

 (Звучить пісня у подарунок батькам _________________________).

 

Батьки вітають дітей

Пісня «Мій син»

 

Л.А. Ведуча: Таке воно  – шкільне життя!

Як же час пролітає прудко.

Ваші діти так швидко ростуть.

Білі плаття, як крила лебідки,

Нас у вальсі легкому несуть.

Хай же буде всім небо високе,

Ясне сонце і світлая путь.

Щастя, радість у світі широким.

Як же роки ці швидко ідуть!

(Діти співають «Під звуки вальсу»)

               

Учень: Сьогодні у нас най радісний і найсумніший день у цьому році. Найрадісніший, бо ми подорослішали, мріємо навчатися далі, працювати, творити і жити.

 

Учениця: І найсумніший, бо ми прощаємося з нашим затишним куточком, в якому ми раділи й сумували, плакали й сміялися, а також прощаємося з нашою першою вчителькою, яка віддала нам свою ласку і тепло.

Учень: Мене до школи мама привела,

Та вчительці, як скарб, передала.

Так гарно й радісно було в той день мені,

Бо з того дня матусь вже мав я дві.

 

Учениця: Перша вчителька!

Добра, терпляча,

Наче мама була нам малим.

І любов була щира, гаряча,

Зігрівала сердечка усім.

 

Учень: Учителько перша! Зібрались ми нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі.

За ласку, за мудрість,

Бо в кожній дитині

Ти частку душі залишила навік!

 

Учениця: Ми першу вчительку свою вітаємо,

Здоров’я   щиро вам бажаємо!

Ви перші на початку навчання

Подарували нам свої знання.

 

Учень: Пробачте за те, що колись хтось не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в строк…

А хтось одержував знов двійку,

Встрявав з товаришем у бійку,

Базікав часто безупинно…

 

Учениця: Пробачте ще за двійки й трійки,

Які отримували ми не раз.

Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно,

Щоб не підвести й не осоромить вас!

 

Пісня «Наша вчителька»

 

Класний керівник: Шановні батьки! За роки, що провели наші діти в початковій школі, вони виросли, навчилися читати, писати, рахувати. І сьогодні підійшов час підвести підсумки нашого чотирирічного навчання . Всі діти добре попрацювали і закінчили школу І ступеня. І кожен отримає перший свій документ - диплом про закінчення початкової школи.

Летять роки, і час нам не вблагати,
Але у серці кожного минулі ті роки,
Прийшла пора дипломи вже вручати,
Бо підросли вчорашні малюки
 

Ф.К. Учень: Наш директор схвильована дуже,

Бо до всіх вона не байдужа.

І протягом довгих років

Піклувалась про нас – школярів.

 

Слово для привітання та нагородження  надається директорові нашого ліцею Кухлєєвій  Катерині Володимирівні.

Виступ директора

Нагородження учнів дипломами

С.Д. Учень: Дякуємо Вам, шановний наш директоре! Ви постійно на перепоні та уважно спостерігаєте за нами. Ви мало сидите у кабінеті, тому й знаєте, хто, що, де й коли робить. Ви – наче міністр усіх шкільних транспортних засобів і усіх шляхів шкільного сполучення.

 

ПА.М. Учениця: У вас є прекрасні надійні помічники, провідники усіх школярів – ваші заступники. Ми знаємо, що сьогодні вони нас не лише проводжають, але й тепло зустрічають у 5 –му класі.

 

(Вручають квіти).

 

П.М. Учень: Я так боявся їхати у невідому даль! А тепер дуже спокійно стало. Скільки ж людей прийшло на перон нас  проводжати!

В.АЛ. Учениця: За 4 роки у нас у школі з’явилося багато друзів.

Н.Є. Учень: А попереду – знайомства з новими вчителями. Їх так багато! Як би не розгубитися, коли мандруватимемо з ними новими шляхами Країною знань.

 

 

О.А.

Яке воно завтра, що скоро прийде.

Чи кожен із нас, своє щастя знайде.

Збуваються мрії, збуваються сни

І треба чекати своєї весни.

В.А.

Летять безтурботно дитячі літа.

Найкраща у світі пора золота.

Матусина ласка і дому тепло –

Усе це на серце з любов’ю лягло.

 

 

Учень: Нам завтрашній день усміхнеться привітно,

Відкриє для нас найдорожчі світи.

О, мрія дитяча, така заповітна,

Зорею своєю нам завжди світи.

 

Вчитель: Увага випускників! Для оголошення клятви випускника початкової школи прошу усіх встати!

Г.Б. Вступаючи в ряди учнів середньої школи, перед обличчям своїх товаришів, батьків, вчителів урочисто клянемося:

Усі: Клянемося!

Ш.В. • Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання, навіть найбільш важкого і підступного.

Усі: Клянемося!

Ф.К. • Не доводити вчителів до температури кипіння — 100 градусів за Цельсієм.

Усі: Клянемося!

В.А.• Бути швидким. Але не підвищувати швидкості до 60 км/год при пересуванні шкільними коридорами.

Усі: Клянемося!

Б.Ж. • Витягувати із учителів не жили. Витискувати не піт, а міцні знання і навички.

Усі: Клянемося!

С.Д. • Плавати тільки на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнаючи самих глибин.

Усі: Клянемося!

К.В. • Бути гідними своєї першої вчительки.

Усі: Клянемося!

Т.В. • Прибігати до школи на перший урок з очима, що палають від допитливості.

Усі: Клянемося!

Л.А. • Із вовчим апетитом «поглинати» всі знання і «перетравлювати» їх до кінця, щоб не гальмувати.

Усі: Клянемося!

К.А. • Підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів та адміністрації.

Усі: Клянемося!

О.А. Із гідністю донести високе звання учня до 11 класу.

Всі: Клянемося! Клянемось! Клянемось!

Учень: Прийшов час закінчувати свято.

Ми вдячні всім, хто з нами тут.

Бажаєм щастя вам, здоров’я, радості багато,

Щоб вік ваш довгим і безжурним був

                                                                

Класний керівник: Подяка учням і батькам за теплі слова

Вчитель: Прямуй, дитино, в добру путь,
У світ, де вчаться і ростуть!
Розумна і щаслива будь!
А перші кроки не забудь!
             Хай щастить, у добрий час!
Успіхів в навчанні!
             Здійснюються кожен раз
Мрії і бажання!