Реферат"Формування навичок читання і мовленнєвої діяльності на уроках польської мови"

Формування навичок читання і мовленнєвої діяльності на уроках польської мови

Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій у останні п'ять років наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини. Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій у телебаченні, поширення ігрових приставок, електронних іграшок і комп'ютерів дуже впливають на виховання дитини і його сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється й характер його улюбленої практичної діяльності - гри, змінюються і його улюблені герої й захоплення.

 Починаючи вчитися в школі, він може відчути певний дискомфорт. Не у всіх школах сьогодні ще є оснащені технологічні класи, що застаріли навчальні програми й методичні прийоми приводять до істотного зниження мотивації навчання школярів, змушуючи вдумливих педагогів шукати більш сучасні засоби й методи навчання.

 Основна функція читання польською  мовою – це все ж розширення словникового запасу учня. Незнайомі слова представлені в контексті, що в значній мірі покращує запам'ятовування їх значень, а заучування напам'ять уривків тексту навіть покладено в основу одного з методів вивчення польської  мови.

 В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний та змістовий, смисловий. Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться, врешті-решт, до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, автоматично співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями цих слів.

 Загальновідомо, що навчання читання рідною мовою починається тоді, коли у дитини вже сформувалися вміння усного мовлення. Читання, таким чином, перетворюється у процес впізнавання знайомих з усного мовлення слів, які закодовані графічними знаками, і початком формування навичок читання вважається той момент, коли дитина вперше усвідомила зв'язок голосної та приголосної літер і вимовила перший склад, знаючи конфігурацію літери та її звукову відповідність. Об'єднавши усі склади у слові, озвучивши їх та упізнавши значення озвученого слова, дитина раз і назавжди подолала головну перешкоду процесу читання, зробила для себе "відкриття" – як саме читати. У процесі навчання техніки читання іноземною мовою здійснюється перенос частини сформованих навичок читання рідною мовою у сферу іноземної мови. Це полегшує оволодіння іншомовною буквено-звуковою символікою та іншими навичками читання.

 На першому етапі основною формою читання є читання уголос, яке є важливим засобом навчання читання про себе/мовчки. Методисти умовно виділяють два періоди в навчанні читання уголос – дотекстовий і текстовий періоди. Мета дотекстового періоду – засвоєння первинної матерії, тобто графіки нової (іноземної) мови, оволодіння буквено-звуковими зв'язками, читанням окремих слів, словосполучень, простих речень. Важливим завданням цього періоду є розвиток навичок правильного озвучування слів та інтонаційного оформлення речень з точки зору їх логічного членування. Читання вголос допомагає зміцнити вимовний аспект, який є спільним для всіх видів мовленнєвої діяльності.

 На цьому етапі навчання техніки читання букви вводяться поступово – спочатку декілька приголосних та голосна, з якими можна скласти односкладові слова. Засвоївши зв'язок буква-звук,учні самостійно читають слова уголос, виконують вправи на звуко-буквений « буквено-звуковий аналіз, що сприяє зміцненню графемно-фонемних зв'язкїв при читанні. З метою кращого засвоєння особливостей графіки іноземної мови, що вивчається, дуже корисним є прийом "друкування" – написання букв та слів у друкованому варіанті.

 Дотекстовий період читання уголос триває доти, доки учні читають окремі елементи тексту: слова, словосполучення та речення, не об'єднані ситуативно. Читання простих, але зв'язних текстів відбувається в текстовий період. Його мета – навчити учнів одночасно сприймати і розуміти зміст тексту, не відволікаючи уваги на технічний бік читання. Цей рівень досягається в результаті систематичної тренувальної роботи з текстом, прослуховування аудіо записів.

 Тексти для читання уголос служать базою для навчання читання мовчки (про себе). Це головна форма читання, яка орієнтована на досягнення комунікативної мети – розуміння інформації

 Розглянемо вправи, які виконуються в дотекстовий період з метою навчання техніки читання уголос.

 Некомунікативпі вправи з навчання техніки читання уголос покликані і розв'язати такі завдання:

 1. Засвоєння учнями конфігурації букв іншомовного алфавіту в рецептивному та репродуктивному планах, а саме:

 а. зорове сприймання, розпізнавання та ідентифікація букв; (Використання різноманітних відео – мультиків для молодших школярів)

 б. називання усіх функціональних варіантів букви (великої, малої друкованої, рукописної);

 2. оволодіння буквено-звуковими та звуко-буквеними зв'язками;

 3. розвиток навичок автоматизовано здійснювати операції аналіз-синтез при сприйманні ізольованих слів, результатом яких має стати швидке і точне сприймання слова, його правильне озвучування та адекватне співвіднесення зі значенням;

 4. засвоєння основних правил читання голосних та приголосних, їх комбінації;

 5.  формування навичок читання слів, словосполучень та речень.[14,27]

 В сучасній практиці навчання техніки читання іноземною мовою використовується переважно фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичі метод, розроблений К.Д. Ушинським для навчання читання рідною мовою проте в деяких випадках застосовуються й інші відомі методи: за правилами читання, за ключовими словами, метод цілих слів.

 Отже, навчання читання відбувається протягом двох, умовно названих періодів: дотекстовий і текстовий. Кожен період, як було вище згадано, наслідує мету. В результаті чого ми отримуємо знання, а точніше вміння учнів, які сприймають і розуміють текст. Але цей рівень досягається в результаті систематичної тренувальної роботи з текстом: читати можна навчитися лише шляхом читання.

 Для формування адекватних умінь читання велике значення має характер текстів: їх зміст, інформативність, цікава фабула і т. і. Від якості текстового матеріалу залежить мотивація читацької діяльності учнів.

 Зміст текстів визначає відношення учнів до читання, а також можливості розв'язання тих освітніх і виховних завдань, які ставляться перед іноземною мовою як навчальним предметом. З іншого боку, структурно-смислові та мовні особливості текстів визначають характер самого процесу читання.

 До іншомовних текстів для читання пред'являються певні вимоги, а саме:

 1. Ідейно-виховна цінність текстів. Такі тексти повинні сприяти формуванню морально-етичних якостей читця.

 2. Пізнавальна цінність текстів, науковість їх змісту. Тексти мають будуватися на фактичному матеріалі про країну та її народ, мова якого вивчається, а також включати відомості з найрізноманітніших галузей людських знань (науково-популярні тексти).

 3. Відповідність змісту текстів віковим особливостям та інтересам учнів. Ці тексти повинні відповідати інтелектуальному рівню розвитку учнів, бути значущими для них, задовольняти їх емоційні та пізнавальні запити.

 Тексти для читання іноземною мовою виконують цілу низку функцій, які сприяють успішному оволодінню цією мовою. В методиці виділяють кілька головних функцій іншомовного тексту:

 1. Функція збагачення і розширення знань учнів, головним чином лексичних. У процесі читання учні отримують завдання знайти певні слова чи словосполучення і визначити їх значення; знайти і виписати слова чи структури за якоюсь конкретною ознакою; назвати слова, які були використані в певній ситуації, і т. ін.

 2. Функція тренування, мета якої полягає в тому, щоб засвоїти лексико- граматичний матеріал, з одного боку, а з другого – забезпечити учням вправляння в читанні і використанні певного мовного матеріалу відповідях на запитання вчителя, у процесі вільного переказу змісту чи в переказі, близькому до тексту.

 3. Функція розвитку усного мовлення учнів на основі прочитаного тексту: переказ тексту своїми словами, драматизація окремих епізодів, придумування продовження фабули тексту або іншого початку, бесіда за окремими проблемами, які розкриваються в тексті, тощо.

 4. Функція розвитку смислового сприйняття тексту – його розуміння. Завдання такого характеру спрямовані на перевірку розуміння окремих епізодів та всього тексту, знаходження різних смислових та формальних елементів, які полегшують процес розуміння, виконання вправ, котрі допомагають переборювати труднощі, що виникають на шляху розуміння тексту.

 Отже, ми виявили, що для формування адекватних умінь читання велике значення має характер текстів: їх зміст, інформативність, цікава фабула. А також текст повинен відповідати вимогам, а саме: ідейно-виховній, пізнавальній цінностям текстів, відповідність тексту віковим особливостям дітей. У іншомовних текстах повинні чітко прослідковуватись функції, а саме: на збагачення і розширення знань учнів, на тренування, на розвиток усного мовлення, розвиток смислового сприйняття тексту.

         На перших порах навчання читанню польською  мовою має проходити лише з наочною демонстрацією правильного варіанта цього процесу. Іншими словами, необхідно по можливості прослуховувати аудіозапис запропонованого тексту, створеного носієм мови. Необхідно звернути увагу на вимову, інтонацію, паузи, ритміку мови. За бажанням можна слухати цей уривок кілька разів. Як варіант підійде грамотне читання тексту вчителем в якості прикладу. Якщо це урок, можна послухати цілий клас цілком і визначити, хто краще справляється з поставленим завданням. І, звичайно, в процесі навчання читанню необхідно вислухати кожного учня, щоб проконтролювати його здібності до цього виду діяльності.

Формування навичок  мовленнєвої діяльності учнів на уроках іноземної  мови.

Згідно з комунікативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до навчання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Процес навчання іноземної мови супроводжується певними  труднощами, зумовленими особливостями навчального предмету (психологічний аспект переходу з однієї мови на іншу («мовний бар`єр»), міжмовна інтерференція («рідна мова – іноземна мова»).   

На шляху подолання цих труднощів та раціоналізації навчального процесу пошук та визначення найефективніших форм роботи і способів активізації мовленнєвої діяльності відповідно до вікових особливостей учнів є вирішальним.

Саме тому я приділяю велику увагу розвитку та удосконаленню мовленнєвих умінь та навичок, працюючи над формуванням та розвитком  комунікативної   компетенції  шляхом добору оптимальних форм роботи та способів актуалізації мовленнєвої діяльності учнів на уроках польської   мови. Адже чим краще учні  оволодіють  усним та писемним мовленням, тим  успішнішою буде їхня навчальна робота в школі  в цілому та з іноземної   мови  зокрема.

Додаток

Вправи на розвиток навичок ситуативного мовлення

OFICJALNIE.Jak pani (pan)ma na imię? Як Вас звати?

Jak się pani (pan) nazywa? Як Ваше прізвище?

Mam na imię Ania. Мене звати Аня.

Nazywam się Kowalska. Ania Kowalska. Моє прізвище Ковальська.Аня Ковальська.

3.Діалог.

-Cześć,mam na imię Jadwiga. Jak się nazywasz ?

-Miło mi. Nazywam się Paweł Sadowski.

-Bardzo mi miło.

NIEOFICJALNIE. Jak masz na imię ? Як тебе звати.

Jak się nazywasz? Яке твоє прізвище?

Фальшиві друзі перекладача

Grzeczny - не "грішний", а "ввічливий".

Wygodny - не "вигідний", а "зручний".

Pukac - не "пукати", а "стукати".

Kubek - не "кубок", а "чашка".

Lustro - не "люстра", а "дзеркало".

Zakaz - не "замовлення", а "заборона".

Żarówka - не "жаровня", а “лампочка”.

Miasto - не "місце", а "місто".

Pierogi - не "пироги", а "вареники”.

Spółka - не "з полки", а "компанія".

Uroda - не "потворна", а "краса".

Malarz - не "маляр", а "художник".

Kostka - не "кістка", а "шматок".

Dywan - не "диван", а "килим".

Smutny - не "смутний", а "сумний".

Chmury - не "похмурий", а "хмари".

Los - не "лось", а "доля".