РЕКЛАМА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

РЕКЛАМА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

Надія Денисенко,

вчитель англійської мови

 гімназії міжнародних відносин №323

Дарницького району

 з поглибленим вивченням англійської мови

 м.Києва

Свідома громадськість і педагоги серйозно занепокоєні надмірним зусиллям зовнішньої реклами, реклами на телеекранах, агресивної реклами у Інтернеті, яка так чи інакше впливає на формування особистості молодого покоління українців. Крім нав’язування товарів сумнівної якості, вона керує споживацькими смаками дітей та підлітків, формує залежності від брендів, прищеплює шкідливі для здоров’я звички, нав’язує стилі та моделі поведінки, які руйнують національну систему моральних і духовних цінностей нашого народу, пропагує безпринципність, аморальність, розбещеність та показує агресивні методи боротьби заради досягнення намічених цілей. Тобто ми можемо констатувати, що реклама сприяє не тільки просуванню товарів, послуг чи політичних ідей, а й відіграє важливу роль у формуванні культурних, естетичних та моральних цінностей  молоді.

Про небезпечний вплив реклами на молоде покоління свідчать наукові дослідження психологів (Б.Ф.Ломов, О.Лебедєв-Любимов, Л.І.Божович), соціологів (Ф.Котлер, Р.Харріс, Дж.Гебнер, В.Зазикін), педагогів (Ю.І. Божков, Ю.М. Усов,  О.В.Шаріков, О.Федоров, О.М.Лобок ) та інших вчених.                    

Зазначимо, що в  умовах загострення боротьби за перерозподіл світу, за сфери впливу, за кожну конкретну людину особливого значення набувають інформаційні технології за допомогою яких відбувається не тільки навчання, формування свідомості а й управління групами людей. Українські науковці І.Г. Єрмаков і Д.О. Пузіков наголошують: «В умовах посилення негативного інформаційного та соціально-психологічного впливу на особистість, появи нових технологічних, інформаційних та соціальних ризиків, проблема життєстійкості набуває особливої значущості» (3, 24). Ризик визначають як можливості настання негативних наслідків діяльності, яка спрямована на реалізацію вибору через подолання невизначеності та небезпек. У цьому контексті потрібно зазначити, що педагогіка отримала зовсім нову проблему у зв’язку з новітніми інформаційними викликами (ризиками): захист молоді внаслідок провокаційного інтернаціонального наповнення програм телебачення руйнівними для виховання передачами у яких рекламуються аморальні та агресивні моделі поведінки як норма (наприклад, «реаліті-телебачення») і захист від  нових медіальних моделей бізнесу, спрямованого на дітей та юнацтво як нову дохідну цільову групу.

Мета  даної статті полягає в тому, щоб проаналізувати  методи і прийоми  реклами, за допомогою яких вона негативно впливає на формування особистості дітей та підлітків.

Спробуємо дослідити, що ж таке реклама. Різні словники дають приблизно однакове тлумачення цього поняття: «Реклама – сповіщення  різними засобами для створення загальної відомості, залучення споживачів, глядачів» (10,674). «Торгівельна реклама - це «популяризація товарів з метою їхнього продажу, створення попиту на них, ознайомлення споживача з якістю, особливостями й місцем продажу товарів, роз'яснення способів їхнього споживання» (4). Трактування реклами, подане  Ф.Котлером, ближче до істини: «Реклама являє собою неособисті форми комунікації, здійснювані за посередництвом платних засобів поширення інформації з чітко зазначеним джерелом фінансування»(5). Із цього визначення зняли «кальку» російські дослідники Й. А. Гольман і Н. С. Добробабенко, які уточнюють: «Реклама – це будь-яка форма неособистого подання й просування комерційних ідей, товарів і послуг, оплачена чітко зазначеним рекламодавцем»(1,69).

Як свідчить історія, в античності й середньовіччі  реклама була переважно усною: торговці, бродячі ремісники навперебій розхвалювали товар, пропонували різні послуги, наповнюючи своїм лементом вулиці міст. Звідси й назва: reclamare (з латинської – «викрикувати»). У наш час сприяючи реалізації товару, управляючи попитом, реклама поширюється  різними каналами: у пресі, у кіно, на телебаченні, на радіо, у транспорті (на бортах автобусів, тролейбусів, трамваїв), у місцях продажу товару (вітрини магазинів, вивіски в торгівельних залах, упаковка), через  Інтернет. Є й зовнішня реклама (щити на вулицях, плакати в метро, «рядок, що біжить»), і сувенірна (календарі, папки, блокноти, значки, сумки, авторучки й т.п.). Фірми виготовляють для  потенційних покупців власні друковані рекламні видання, такі, як проспект, буклет, каталог, плакат, листівка. 

Дослідник реклами М.А. Мануйлов ще у 1925 році писав: «Мета реклами – вплинути на думки інших, виявити їх інтерес і спонукати до купівлі товару...» (9, 7). Психологи стверджують, що однією з основних потреб людини, яка безпосередньо впливає на формування особистості та індивідуальності, є потреба у самоповазі, почутті власної гідності, у так званому «образі Я». Цю потребу умовно прийнято називати потребою у престижі, тому що зазвичай людина прагне соціального визнання і підтримки своїх вчинків і себе як особистості. Тобто, споживач  завжди потребує товарів, які позитивно оцінюються значущими для нього людьми, викликають захват, а інколи і заздрість. Це означає, що ефективна  реклама майже завжди базується на честолюбстві.

Добре відомо, що найбільш вразливими щодо реакції оточуючих на їх особистість є підлітки, для яких  дуже важливо довести своє право на «особисту думку», оригінальність, неповторність, привернути до себе увагу та одержати високу соціальну оцінку у  колі знайомих, підтримавши таким чином свій імідж і значущість. Бажання виділитися із загальної маси, змагання в оригінальності, незвичайній зовнішності  та одязі, виключне честолюбство  підлітків добре відоме рекламістам. Вони ретельно вивчають різноманітні молодіжні субкультури - хіпі, емо, панків, готів, рейверів, реперів та ін. і пов’язану з цим демонстративну поведінку молоді, що має за мету єдине бажання – привернути до себе увагу і довести всьому світові, що вони не такі, як всі. Далі діє відпрацьований механізм: у спеціальних журналах для підлітків і молоді, телепередачах, музичних програмах та різноманітних шоу, які орієнтовані на дану соціальну категорію, нав’язливо і агресивно навіюється думка про ті товари і послуги, без яких, здається, неможливим «відповідати» певному статусу, та і загалом  соромно і непристойно жити. Російський вчений професор О.Лебедєв-Любимов дотримується концепції, з огляду на яку кожна людина є не тільки об'єктом впливу реклами, але й  «рекламістом», рекламуючи придбані товари, або  себе  в спілкуванні з іншими(6, 53). На думку вченого, кожен з нас, на протязі всього життя, бажаючи сподобатись, постійно свідомо або підсвідомо займається саморекламою, «добровільною самопрезентацією», подає себе у вигідному світлі, перебільшує свої переваги й можливості, намагаючись виділитися і одночасно прагнучи відповідати рівню тих, кого вважає вище себе за статусом. За допомогою зовнішніх атрибутів людина прагне розповісти оточуючим про свій внутрішній світ або, навпаки, приховати свої недоліки.

Засновник Ін­ституту психології Російської академії наук, професор Б.Ф. Ломов та його співробітники вивчали психічні процеси з точки зору соціальної психології(8), що дало можливість досліджувати галузь психології рекламної діяльності як системи комунікацій. Системний підхід допоміг знайти структурно-функціональні зв’язки між різними, на перший погляд, явищами. Наприклад, явище соціальної моди є класичним системним явищем, тому що йому притаманні як диференціальні, так і інтегральні ознаки: те що модне у одних груп людей, не модне у інших. Товари і послуги як об’єкти престижу абсолютно різні у споживачів, що відносяться до різних систем:  різним культурам, соціальним прошаркам, національностям, віковим групам. Виходячи з цього можна стверджувати, що рекламотворці успішно використовують  надбання психології у своїй діяльності: спочатку визначається цільова група, на яку розраховується та чи інша рекламна агресія.

Доведено, що діти  легко сприймають будь-яку інформацію, їхня ще несформована психіка, найбільше піддається інформаційному впливу. Педагог-дослідник, доктор філософських наук О.М.Лобок (7) захищає ідею,  згідно з якою дитина має особливу властивість «впихувати» в себе інформацію без об'єктивної причини. Він вважає, що основу дитячого мислення становить  споконвічна  здатність фантазувати, дитяча «міфотворчість». На думку вченого, дитяче мислення «алогічне» і «апросторове», у грі дитини немає простору і часу в традиційному для дорослої людини значенні. У цьому контексті стає зрозумілим особлива небезпека від перегляду дітьми нескінченної телевізійної реклами, зокрема, сцен агресії й насильства, які малюки легко можуть перенести у свої ігри, у свою «міфотворчість». Слід зазначити, що сцени насильства й агресії в сучасній телевізійній рекламі  частіше всього подаються як гумористичні, мають умовний, жартівливий,  ігровий характер. При цьому вони залишаються агресивними і, що головне, при багаторазовому перегляді у глядачів, особливо у дітей та підлітків, контроль свідомості на сприйняття агресії у рекламі знижується і може привести до сліпого наслідування. Такі сцени можуть викликати інтерес, збудження. Вчені наголошують, що у такому випадку відбувається сліпе наслідування, яке на відміну від осмисленого (усвідомленого) небезпечніше. Вітчизняні дослідники  В.І. Ролінський та Т.Є.Федорченко попереджають: «Дитина легко засвоює побачені цінності, манери і норми поведінки, оскільки процеси осмислення, оцінки і розмежування реальності і фантазій розвинуті ще недостатньо. Побачену агресію вона може переносити у своє повсякденне життя з власними цілями. Крім того, зростає толерантність, ступінь сприйнятливості до насильства»( 11,30).

До речі, слід розмежувати такі визначення, як «агресивна реклама» і             «агресивність та насильство у рекламі», тому що останнім часом у пресі зустрічається плутанина у вживанні цих понять.

«Агресивна реклама» - поняття достатньо умовне і залежить від суб’єктивного  сприйняття його споживачем. Вважається, що агресивна реклама нав’язує покупцеві непотрібний товар, маніпулює ним, впливає на його цінністні орієнтири та культурні вподобання. Для цього рекламодавці застосовують різноманітні методи і прийоми соціального впливу, психологічного впливу та маніпулювання. До методів можна віднести елементи гіпнозу, нав’язування (сугестії), наслідування, зараження, переконання, соціально-психологічних установок; до прийомів – використання психологічних стереотипів, ідентифікації, міфів, іміджу, механізмів «ореолу», нейро-лінгвістичне програмування, технології «25-го кадру» та рекламного шоу. При цьому широко використовуються можливості звуку, кольору, міміки, жестів, кадру, технічного оснащення та інш. Через надмірну настирливість рекламної подачі навіть реклама непоганого і якісного товару може виглядати як агресивна. Як правило, жертвами агресивної реклами становляться насамперед самі незахищені, саме ті, які не мають адекватної моделі відношення до реклами: діти, підлітки та люди похилого віку. Психіка цих категорій у суспільстві  через вікові особливості нестійка. Діти сприймають рекламу буквально, тобто, якщо подавець говорить, що це – найкращий товар у світі, дитина не сумнівається у цьому. Якщо реклама постійно стверджує підлітку, що пити пиво – це «круто», «кльово», «прикольно» і «престижно», то підліток буде його купувати і пити, навіть у тому випадку, коли смак пива буде йому неприємним і викликатиме огиду. У людей похилого віку на фоні атеросклерозу виникає порушення  психічних процесів, пам’яті, знижується критична оцінка, тому вони підпадають під вплив агресивної реклами, становляться залежними від рекламованих товарів та послуг. Результати досліджень показали (2), що ступінь агресивності рекламного тексту залежить також від формально-динамічної характеристики, такої як звернення до споживача на «ти» або «ви», використання наказового способу (наказу) чи прямої нав’язливої рекомендації. «Лобова атака» агресивної реклами провокує споживача на дію без роздумів, дає цільову команду, що досить часто викликає у респондентів підсвідоме роздратування та агресивний настрій. Під дію реклами підпадають практично всі люди, які її бачать, а не тільки ті, кого рекламодавці відносять до так званих цільових груп. А це означає, що не тільки об’єктивна інформація про товар, а й рекламні сюжети, образи, кольори, шрифти, форма  звернення до покупця стають модними, спонукають мільйони людей відтворювати їх у повсякденному житті, закріплюються у поведінці, соціальних нормах, культурі (2). Таким чином, реклама може  впливати на настрій людей, викликати у них  агресивні оцінки і відповідні реакції.

Агресивність у рекламі – це використання агресивних образів або агресивних елементів та форм подачі рекламних повідомлень, елементів насильства і жорстокості, що можуть спричиняти значний непрямий вплив на глядачів та провокувати до подібних дій з метою досягнення намічених цілей. Це досить брутальні з точки зору моралі художні прийоми, пропаганда агресії у якості стилю поведінки. Реклама не має права вміщувати в собі інформацію, яка порушує загальноприйняті норми поведінки, гуманності і моралі шляхом використання образливих образів; не має права спонукати до насилля чи агресії, небезпечним діям, які можуть спричинити шкоду здоров’ю фізичних осіб чи загрожувати їх безпеці. Прикладів реклами, що показує моделі агресивності, на жаль, чимало. Наприклад, дівчата, які деруться перед  кастингом на фотосесію (реклама однієї з моделей телефону Samsung), у якій реалістично показана сцена  бійки, що моделює стиль поведінки для досягнення мети, допускає використання вкрай жорстоких і агресивних засобів в міжособистісних відношеннях. Наступний приклад -  скандальнозвісні рекламні плакати дизайнерів  Дольче та Габбана: агресивні  дівчата у металізованому вбранні, затягнуті широкими поясами-корсетами, в шкіряних напульсниках зі шнурівкою гордовито стоять над голими чоловіками, які не сміють підвестися з колін після того, як вільні «амазонки» їх побили. Та справжній жах викликає реклама  комп’ютерних ігор:  «Відчуйте запах нутрощів, які димляться, коли нова мікрохвильова пушка Дюка піджарює і підриває цих ублюдків-прибульців» (реклама-анотація до гри Duke Nukern). Доведено, що спостерігаючи агресивні дії, дитина, яка стала свідком насильства, відкриває у собі нові грані агресивної поведінки, які раніше їй не були притаманні.

Як вже згадувалося вище, рекламотворці використовують різноманітні методи і прийоми. Якщо в пресі реклама будується на аргументації й переконанні, то на телебаченні, за ствердженням багатьох науковців, ми спостерігаємо ефект вселення або сугестії. Це процес впливу на психіку людини, пов'язаний зі зниженням свідомості та критичності при сприйнятті змісту, який  не потребує ні розгорнутого логічного аналізу, ні оцінки. Сила впливу залежить від наочності, доступності, образності та лаконічності інформації. Ефект зростає, якщо те, що вселяється, відповідає потребам і інтересам телеглядачів. Арсенал сугестії досить великий. Музика, яка з перших кадрів привертає увагу глядача, добирається досить прискіпливо, відповідно до задуму, як за стилем, так і за часом епохи, відтвореній у сюжеті. Досить часто телереклама будується в  жанрі  мюзиклу: рекламні персонажі співають пісню про товар і танцюють. Широко використовуються можливості комп'ютерної техніки й анімації (мультиплікації), різні трюки. Не менш важливим є використання голосу: тембр, багатство інтонаційних характеристик, паузи, темп мовлення. Міміка й жести, працюють на те, щоб викликати довіру, позитивне ставлення до рекламованої продукції. У телерекламі досить важливу роль відіграє й колір, його сприйняття залежить від емоційного стану людини. Кожен колір характеризується певною довжиною світлової хвилі. Скажімо, найдовшу, що сприймається оком, дає червоний колір, а найкоротшій відповідає фіолетовий. Відомо, що червоний – збуджує; синій, зелений і сірий кольори діють заспокійливо,  чорний, навпаки, пригнічує, а жовтий створює гарний настрій. Блакитний – гальмує, а рожевий –допомагає швидше вийти зі стану пригніченості. Колір народжує асоціації: зелений – літо, овочі, фрукти; жовтий – осінь, хліб, тепло; блакитний і білий – зима, холод, крига.

У рекламі, як методі впливу на індивідуальну й масову  свідомість, застосовують різні психологічні ефекти, стимули, що запускають механізми формування умовного рефлексу. Останнім часом все більше інформації ми маємо і про таке явище, як НЛП. Нейролінгвістичне програмування (НЛП) –– це комплексна наукоємка технологія, яка дозволяє формувати нові потреби, створювати нові стереотипи мислення і поведінки споживачів, впливати на зміни у їх «способі життя». Слід наголосити, що НЛП постійно занурюється у  глибини спеціальних знань, які самі по собі є досить неоднозначними і небезпечними. У процесі НЛП застосовуються  два основних інструменти – слово та образ.

Убивчий парадокс теперішнього життя полягає в тому, що сучасні стандарти споживчого суспільства потребують підтримки всіляких видів залежностей, що здійснюється  за допомогою всюдисущої реклами. Саме стійкі залежності від певного виду послуг і товарів підтримують товарне виробництво й торгівлю. У кожному будинку телевізор є каналом рекламної агресії, що провокує види залежностей, починаючи від реклами алкогольних напоїв і закінчуючи підтримкою досить сумнівних медичних препаратів.

Наприкінці наведу декілька прикладів, що доводять небезпечність і шкідливість рекламного впливу на формування залежностей у молодого покоління.

Нині однією з найгостріших проблем є психічне здоров'я дітей і підлітків. Встановлено, що 80% молоді до 18 років вживають алкогольні вироби (зокрема пиво). Дівчата, майбутні матері, не відстають від юнаків. Проблема підліткового паління вивчалася  медичною та соціологічною науками: 25% підлітків спробували першу сигарету до 10 років, 80% підлітків до 18 років курять.

Сьогодні реклама алкогольних, тютюнових виробів і пива посідає не останнє місце в формуванні у молоді помилкової програми на споживання рекламованих виробів. Така реклама навіює дітям і підліткам, що лише у такий спосіб, вживаючи дану продукцію, можна досягти добробуту, поваги в суспільстві, стати успішним.

Основною причиною психічних захворювань дітей і підлітків є порушення їхнього інформаційного поля. Наприклад, у дорослого населення викликає роздратування нав'язлива реклама  алкоголю, тютюну і пива, тому що вони знають згубність подібної інформації. На дітей же така  реклама діє на підсвідомому рівні. Діти, на жаль, беззахисні, і навмисна дезінформація за допомогою реклами завдає шкоди їх психічному здоров'ю, моральному й духовному розвитку. Нас намагаються переконати, що реклама алкогольних і тютюнових виробів - це дохідна частина в бюджеті країни. Але якщо ці податки обертаються падінням моральності й наносять шкоду психічному здоров’ю дітей, провокують деградацію суспільства, помножують нещасливі родини, то  ця політика антинародна. Демографічна криза в країні буде тривати, якщо пляшка горілки коштує стільки ж, скільки кілограм фруктів, молоко дорожче від пива, а пачка цигарок дешевша від буханця хліба.

Особливо гостро і агресивно методи рекламного впливу проявляються під час проведення масових заходів, зокрема серед молоді, що збирається у клубах і на дискотеках. Для посилення особливого стимулюючого емоційного фону тут використовується специфічна музика і світлові ефекти – стробоскопи. Стробоскоп (від грец. strobos – кружіння і skopeo - дивлюся) – прилад, який дозволяє бачити об’єкт, що рухається, нерухомим; має в собі імпульсне джерело світла з регульованою частотою спалахів і оптичний затвор. Інакше кажучи, прилад, який виробляє швидко повторювані яскраві світлові імпульси, в результаті чого настає стробоскопічний ефект - сприйняття в умовах переривчастого спостерігання рухливих об’єктів нерухомими; сприйняття швидкої зміни зображення окремих моментів руху тіла як безперервного його руху. Такий вплив разом зі значним фізичним навантаженням збільшує кількість рідини, що споживається: тонізуючих напоїв, пива, різноманітних слабоалкогольних напоїв. Відбувається загальне «психічне зараження» – молодь у цьому випадку часом робить покупку тому, що відчуває спрагу, яку відчувають всі оточуючі. У таких місцях  також продають сувеніри, одяг, інші атрибути «тусовки», які за законами реклами обов’язково розкуповуються, що дає чималі прибутки організаторам подібних дійств. Небезпечно і те, що іноді для посилення «психічного зараження» на дискотеках кримінальним шляхом розповсюджуються наркотичні засоби, наприклад, популярний наркотик «екстазі», який не тільки активізує фізичні можливості танцюючих та підвищує потреби у споживанні рідини, а й підсилює ефект «психічного зараження», спонукає робити те, що роблять інші і тим самим подобатись оточуючим.

Наступний приклад стосується різноманітних енергетичних напоїв, які з таким розмахом рекламуються на телебаченні і у зовнішній рекламі.

Медики попереджають: змішані з алкоголем енергетичні напої небезпечні  для здоров'я. Вони можуть призвести до порушень ритму серця, судомних нападів, захворювань нирок. Фахівці радять не змішувати енергетичні напої з алкоголем, а також відмовитися від їхнього вживання дітям і вагітним жінкам. Українські ж підлітки кожного вечора мандрують вулицями міст, потягуючи з бляшанок таке небезпечне, але таке модне «REVO»(склад: alco, energy, vitamin C, B-5, B-6, B-g, vitamin PP, caffeine,  guarana, damiana).

Ще одне цікаве відкриття зробили британські вчені. Вони провели  дослідження, у яких взяло участь 60 дітей різної статі  віком від 9 до 11 років. Спочатку дослідники перевірили, які шкідливі для здоров’я продукти (чіпси, колу, різні солодощі й інше) і в якій кількості споживають зазвичай ці діти. Після цього дітлахам показували популярні телепередачі, де блоками йшли звичайні рекламні ролики. Після наступного опитування та підрахунків виявилося, що діти почали споживати шкідливої їжі на 134% більше. Цікаво, що ті дітки, що не потерпають від надмірної ваги, після перегляду роликів стали їсти на 84% більше, а «товстуни» збільшили свій раціон на 101%.У чому ж справа? Психологи пояснюють, що у роликах діти-актори завжди красиві, розумні, сильні та щасливі. Вони користуються шаленим успіхом серед друзів. А що відчувають у реальному житті дітки з надмірною вагою? З них всі глузують, дають образливі прізвиська, нехтують їх товариством. Інтенсивно споживати продукти з реклами, діти створюють для себе ілюзію схожості з героями рекламних роликів. Їм, на жаль, здається, що коли вони їдять те, що телегерої, то автоматично переймають риси і якості, їм притаманні: красу, здоровий вигляд, впевненість у собі, успішність. Найбільше впливають на дітей  ті рекламні ролики, які побудовані у вигляді мультиплікаційних фільмів, у яких дійові особи або такі ж, як вони діти, або зворушливі звірята, ляльки. Із цікавістю сприймають дітки і різноманітні фантастичні створіння. Про все це добре знають творці рекламного бізнесу і безсоромно використовують заради наживи та особистого процвітання.

Враховуючи вищезгадані факти, ми можемо зробити висновок: реклама впливає на формування культурних, естетичних, поведінкових, споживацьких  та інших уподобань нашої молоді; для досягнення успіху творці реклами використовують потужний арсенал знань з психіатрії, психології, соціології, комунікавістики, інших наук і новітніх технологій, різноманітні форми, методи і прийоми соціального впливу, психологічного впливу та маніпулювання  спрямованого на дітей та юнацтво як нову дохідну цільову групу.      

Суспільство повинне уважно ставитися до рекламної діяльності, регулювати й удосконалювати її за допомогою ефективних законів, суспільної думки, що вільно висловлюється. Педагогам та батькам слід мати більш ґрунтовні  уявлення і знання про здобутки у галузі сучасної соціальної психології, зокрема психології реклами. До речі, у Японії створено Інститут людини. Його співробітники переконані, що все, що в суспільстві стосується комунікацій, повинне вивчатися з урахуванням феномену реклами. У цьому Інституті проводяться  дослідження з метою вивчення психології масової свідомості й підсвідомості людини, впливу  на неї кольору, звуку, навколишнього середовища, символів, інтер'єрів і багатьох інших факторів.

Література

1. Гольман И.А., Добробабенко Н.С. Практика рекламы. Десять уроков для советского бизнесмена. Новосибирск: Интербук, 1991 г. С. 68-81.

2. Гордякова О. В. Влияние агрессивности личности на оценку наружной рекламы с различными формально-динамическими характеристиками // Проблемы экономической психологии. Т. 2 / Отв. ред. А.Л. Журавлев, А.Б. Купрейченко. - М.: Изд-во "Институт психологии РАН", 2005. - С. 344-366.

3 Єрмаков І.Г., ПузіковД.О. Проектні обриси становлення життєстійкої і життєздатної особистості: Практико зорієнтований посібник – Запоріжжя: Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр, 2006. – 152с.

4. Ильинский Сергей. Реклама. Маркетинг. Нейролингвистическое программирование. Оперативный словарь – справочник. 700 терминов. 2002г сайт http://frank.deutschesprache.ru/

5. Котлер Ф. – Основы маркетинга. / Пер. с англ. — М.: Бизнес-книга, ИМА — Кросс. Плюс, 1995. - С.511.

6. Лебедев-Любимов А. ЛЗЗ Психология рекламы. — СПб.: Питер, 2002г. — 368 с: ил. — (Серия «Мастера психологии»)

7. Лобок А. М. Миф как основание детского мышления // Мир психологии. 1998. № 3 (15). — Москва-Воронеж: Изд-во московский психолого-социальный ин­ститут НПО МОДЭК, 1998.

8. Ломов Б. Ф. Психические процессы и общение // Методологические проблемы социальной психологии. — М.: Наука, 1975.

9. Мануйлов М. А. Психология рекламы. — М.: ГТИ, 1925. – 26 с.

10.Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70 000 слов/ Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 23-е узд., испр. – М.:  Рус.  Яз., 1990. – 917 с.

11. Ролінський В.І., Федорченко Т.Є. Агресія та насильство: проблеми дітей і молоді: Навчально-методичний посібник / АПНУ. Ін-т проблем виховання; Під заг. ред. д. пед. н., проф. Оржеховської В.М. – Ізмаїл: СМИЛ, 2006. – 269с.