Рептилії. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування, різноманітність, роль у природі та значення в житті людини

                                           Урок № 25

Тема: Рептилії. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування, різноманітність, роль у природі та значення в житті людини

 

Мета: розкрити особливості організації та процесів життєдіяльності рептилій, як справжніх наземних тварин; показати складність будови плазунів у порівнянні з земноводними; продовжити формувати вміння роботи з текстам та малюнками підручника; розвивати увагу та уяву учнів; виховувати екологічне мислення, любов до природи, інтерес до вивчення біорізноманіття нашої планети.

 

Обладнання і матеріали: таблиці «Зовнішня будова плазунів», «Внутрішня будова ящірки», зображення рептилій.

Базові поняття і терміни: рептилії, линяння, аутотомія, вторинноводні тварини, карапакс, пластрон, черепахи, крокодили, лускаті.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

Називає:

- середовища існування тварин;

- визначальні ознаки будови, які відрізняють тварин зазначених груп серед інших;

- рідкісні види України та свого краю;

Наводить приклади:

- тварин, які належать до зазначених груп;

- видів тварин, поширених в Україні та своїй місцевості;

Розпізнає:

- тварин на зображеннях, у колекціях;

Характеризує:

- визначальні особливості способу життя, розмноження і розвитку тварин зазначених груп;

- різноманітність тварин;

- пристосування тварин до життя у воді;

- особливості будови тварин, зумовлені пристосуванням до життя на суходолі;

- роль тварин у екосистемах та значення в житті людини;

Визначає:

- риси пристосованості тварин до середовища існування;

Робить висновок:

- особливості будови організму тварин – результат пристосування до умов середовища існування.

 

Тип уроку: комбінований

 

Хід уроку

 

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

Робота з картками

1. Виберіть одну або кілька правильних відповідей

Скелет хребта окремих представників земноводних має відділи:

 а) шийний і тулубовий;

б) тулубовий і хвостовий;

в) шийний, тулубовий, хвостовий;

г) шийний, тулубовий, крижовий, хвостовий.

Земноводні мають спільну з рибами будову:

 а) скелета;

 б) мускулатури;

 в) травної системи;

 г) нервової системи.

Пуголовок, як і риба, має:

 а) органи бічної лінії;

 б) спинний плавець;

 в) легені;

 г) двокамерне серце і одне коло кровообігу.

2. Визначте правильні твердження.

 а) Дорослі земноводні часто живуть на суходолі, але їхнє розмноження і розвиток їх відбувається у воді.

 б) Земноводні – холоднокровні тварини.

 в) Відсутнє середнє вухо.

 г) Кінцівки мають п’ять відділів, тому називаються п’ятипалими.

 д) Дихають зябрами.

 е) Серце земноводних трикамерне, два кола кровообігу.

 є) Добре розвинений мозочок.

 ж) Розвиток з перетворенням.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне запитання:

Якими властивостями повинні володіти тварини, щоб вони могли жити й розмножуватися на суші?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Зовнішня будова і рух рептилій

Робота з підручником: Прочитавши текст підручника дати відповіді на такі питання:

1. Яку форму тіла має ящірка?

2. Назвати відділи тіла ящірки.

3. Який відділ тіла у порівнянні із земноводними вперше з’явився у плазунів?

4. Яку будову мають кінцівки ящірки, як вони розташовані?

5. Чим вкрите тіло плазунів?

6. Чим пояснити відмінність в покривах жаби та плазунів?

7. Як відбувається ріст плазунів?

8. Які особливості плазунів дозволяють їм вести наземний спосіб життя?

2.Внутрішня  будова плазунів

У травній системі плазунів краще, ніж у земноводних, виражене диференціювання відділів. Їжа  змочується слиною, що полегшує її заковтування. Час перетравлювання їжі залежить від температури тіла плазунів.

Органи дихання — легені. Шкірне дихання відсутнє.

Мал.1. Внутрішня будова ящірки.

Серце у плазунів трикамерне, однак повного змішування артеріальної й венозної крові не відбувається через наявність у ньому неповної поздовжньої перегородки. Три судини, що відходять від різних частин шлуночка — легенева артерія, ліва й права дуги аорти — несуть венозну кров до легенів, артеріальну — до голови й передніх кінцівок, а до інших частин — змішану з перевагою артеріальної.

Низька здатність до терморегуляції приводить до того, що температура тіла ящірки залежить від температурних умов навколишнього середовища.

Органи чуття більшою мірою відповідають наземному способу життя. Очі захищені рухливими повіками (верхньою й нижньою) і мигальною перетинкою. Деякі денні види мають кольоровий зір. У ящірок добре розвинене тім’яне око — світлочутливий орган, розташований на тім’ї.

Орган слуху складається із середнього й внутрішнього вуха. Нюх у порівнянні із земноводними розвинений краще.

 3. Сезонні явища в житті плазунів

Правильна сезонна або добова зміна періодів спокою й активності має у плазунів трохи інший характер, ніж у земноводних. Циклічність рептилій — це біологічне пристосування до несприятливих умов температури й кількості корму в місцях існування. З умовою вологості в такій мірі, як у земноводних, вона не пов’язана. Добова циклічність пов’язана з температурою.

Плазуни активні за оптимальних для кожного виду температур. Оптимум же у всіх рептилій лежить в області оптимальних температур і коливається у різних видів у межах 20—40°С.

Будучи біологічним пристосуванням, добовий цикл активності плазунів змінюється в різні сезони залежно від умов температури. Так, навесні плазуни активні тільки в середині дня — у найбільш теплі години доби. У середині літа активність рептилій багатьох видів припадає, навпаки, тільки на ранкові й вечірні години.

Сезонна циклічність, так як і у земноводних, служить пристосуванням, що дозволяє жити в зонах, придатних для існування лише в теплий період року. У рептилій тропіків немає правильної сезонної зміни періодів активності й спокою. Вона слабко виражена в субтропіках і з’являється лише в помірних широтах, де плазуючі впадають у зимову сплячку.

Характер укриття, де зимують плазуни, досить різний. Більшість зимує в норах гризунів, тріщинах ґрунту, у порожнечах, що утворилися на місці згнилого коріння тощо. У деяких плазунів спостерігається літня сплячка, однак вона визначається не вологістю, як у земноводних, а відсутністю повноцінного корму. Важливими сезонними явищами в житті рептилій є процеси розмноження

4. Різноманітність плазунів

Сучасні плазуни являють собою лише невеличкі залишки багатого й різноманітного світу тварин, що населяли в мезозойську еру не тільки всю сушу, але й всі моря планети. Розквітові давніх плазунів у мезозойську еру сприяли теплий клімат, достатня кількість їжі як на суші, так і у воді, а також відсутність конкурентів. Вони заселили наземне середовище, де панували гігантські динозаври, що досягали довжини 30 м. Серед них були як травоїдні тварини, так і хижаки. У водному середовищі панували рибоподібні ящери — іхтіозаври (8—12 м). Своєрідну групу становили ящери-птерозаври, які могли літати завдяки великим шкірястим перетинкам, натягнутим між передніми й задніми кінцівками.

Вимирання древніх плазунів пов’язують із похолоданням клімату наприкінці мезозою й нездатністю їх підтримувати постійну температуру тіла. Зниження процесів життєдіяльності, яке відбулося у плазунів, призвело до послаблення їхньої конкурентної боротьби із ссавцями, що з’явилися й швидко прогресували.

Мал.2. Вимерлі рептилії.

 

У наш час до класу Плазуни належать майже 6,3 тисяч видів, об’єднаних у кілька рядів, серед яких найбільш численними є Лускаті, Крокодили й Черепахи.

 5. Основні ряди плазунів

Ряд Черепахи. Панцир, що служить засобом пасивного захисту, дозволяє безпомилково відрізняти черепах від інших тварин. Він складається зі спинного щита — карапакса, і черевного — пластрона. Карапакс складений з кісткових пластинок шкірного походження, з якими зростаються ребра й відростки хребців. Пластинки пластрона утворилися із ключиць і черевних ребер. Обидва щити або з’єднані рухливо сухожильною зв’язкою, або міцно зрощені кістковою перемичкою. Зверху у більшості черепах панцир покритий симетричними роговими щитками. Шви між пластинками й щитками не збігаються, що надає панциру особливої міцності. Спереду й позаду панцир черепахи має отвори, через які тварина висуває свої кінцівки.

Щелепи черепах позбавлені зубів і мають гострі рогові краї. Голова розташована на довгій рухливій шиї й зазвичай може втягуватися під панцир.

Головний мозок черепах розвинений дуже слабко й становить менше однієї тисячної частки ваги тіла.

Сухопутні черепи живляться зеленою рослинністю, плодами, зрідка дрібним тваринами. Прісноводні черепахи, навпаки, здебільшого живляться дрібними молюсками, членистоногими, рибами, а рослинність поїдають у невеличких кількостях. Серед морських черепах переважають травоїдні форми, але деякі з них віддають перевагу тваринній їжі.

Ряд Крокодили. Крокодили посідають особливе місце серед сучасних плазунів, будучи більш близькими родичами вимерлих динозаврів, яких пережили майже на 60 млн. років, і сучасних птахів, ніж інших рептилій нашого часу.

Ряд особливостей організації крокодилів, і в першу чергу досконалість нервової, кровоносної й дихальної систем, дозволяє вважати їх найбільш високоорганізованими із усіх нині живучих плазунів. Еволюція крокодилів, починаючи з появи цієї групи близько 150 млн. років тому, йшла в напрямку все більшого пристосування до водного способу життя й хижацтва. Те, що крокодили збереглися до нашого часу, нерідко пояснюють їхнім життям у різних прісних водоймах тропічного й субтропічного поясів, тобто в місцях, умови яких мало змінилися із часу появи крокодилів.

Загальна форма тіла крокодила ящіркоподібна. Для них характерний довгий, стиснутий з боків, високий хвіст, перетинки між пальцями задніх кінцівок, довга морда й сплющена в спинно-черевному напрямку голова. На передніх кінцівках по п’ять пальців, на задніх — по чотири (немає мізинця). Ніздрі знаходяться на передньому кінці морди, очі підняті й розташовані на верхньому боці голови, що дозволяє крокодилам триматися у воді на її поверхні, виставивши на повітря лише очі й ніздрі.

Мал.3. Широкомордий кайман.

У головному мозку крокодилів сильно розвинений мозочок, що говорить про високий ступінь координації рухів. Органи чуття досить досконалі.

У ротовій порожнині немає слинних залоз. Шлунок має товсті м’язові стінки, і в ньому майже завжди у дорослих крокодилів перебуває більш менш значна кількість каменів. Вага каменів у шлунку нільських крокодилів досягає 5 кг (1 % ваги тіла). Роль цих каменів не цілком зрозуміла; припускають, що вони збільшують питому вагу крокодила або, що більш імовірно, переміщають центр ваги тварини вперед і вниз, надаючи більшу стійкість при плаванні.

Сучасні крокодили населяють різні прісні водойми. Відносно небагато видів терпимо ставиться до солонуватої води — африканський вузькорилий крокодил, нільський крокодил, американський гострорилий крокодил. Лише гребенястий крокодил запливає далеко у відкрите море й був помічений на відстані 600 км від найближчого берега. Більшу частину доби крокодили проводять у воді. На суші крокодили часто лежать із широко відкритою пащею, що, певне, пов’язане з терморегуляцією: деяка тепловіддача відбувається при випаровуванні води зі слизових оболонок ротової порожнини.

Полюють крокодили вночі. Обов’язковим компонентом у дієті всіх крокодилів є риба, але крокодили пожирають будь-яку здобич, з якою можуть упоратися.

 

 

Мал.4. Гребінчастий крокодил.

Тому набір кормів змінюється з віком: їжею молодим служать різні безхребетні — комахи, ракоподібні, молюски, черви; більші тварини полюють за рибами, земноводними, плазунами й водними птахами. Дорослі крокодили здатні впоратися з великими ссавцями.

Рухаються крокодили у воді за допомогою хвоста. На суші крокодили повільні й незграбні, але роблять іноді значні переходи, віддаляючись на кілька кілометрів від водойм. При швидкому русі крокодили ставлять ноги під тулуб (зазвичай вони широко розставлені), що високо піднімається над землею. Молоді нільські крокодили можуть бігти галопом зі швидкістю близько 12 км на годину.

Відомі 22 види сучасних крокодилів (з підвидами число сучасних форм досягає 28), які групуються в 3 родини.

Ряд Лускаті. Ящірки — найбільш численна й широко розповсюджена група сучасних плазунів. Зовнішній вигляд ящірок надзвичайно різноманітний. їхні голова, тулуб, ноги й хвіст можуть бути тією чи іншою мірою видозмінені й значно відхиляються від звичайного типу, добре знайомого кожному. В одних видів тіло помітно стиснуте з боків, у інших — валикоподібне або сплющене зверху донизу, у третіх — циліндрично вкорочене або ж витягнуте в довжину, як у змій, від яких деякі ящірки зовні майже не відрізняються. Більшість видів має дві пари розвинених п’ятипалих кінцівок, однак у ряді випадків зберігається тільки передня або задня пара ніг, причому число пальців може скорочуватися до чотирьох, трьох, двох і одного, або ж вони відсутні зовсім.

 

Мал.5. Ящірка прудка

У всіх видів верхній роговий шар луски скидається при періодичному линянні й заміняється новим.

Багато ящірок мають здатність до самокаліцтва (автотомії) — обламування хвоста в результаті різкого скорочення мускулів. Розлам відбувається на особливому не скостенілому прошарку поперек одного із хребців, а не між ними, де з’єднання міцніше. Відкинутий хвіст відскакує убік і конвульсивно смикається, зберігаючи рухливість іноді до півдоби. Незабаром хвіст відростає заново, але хребці не відновлюються, а заміняються хрящовим стрижнем, через що новий відрив можливий лише вище попереднього.

Найбільш дрібні з відомих ящірок (деякі гекони) досягають у довжину всього 3,5—4 см, тоді як найбільші — варани — виростають принаймні до 3 м при вазі 150 кг.

 

 

Мал.6. Комодський варан

Максимальна кількість різноманітних видів ящірок живе в тропічній і субтропічній зонах земної кулі, у країнах з помірним кліматом їх менше, і чим далі на північ і південь, тим більша їх кількість скорочується. До Північного полярного кола доходить, наприклад, лише один вид — живородна ящірка.

Більшість ящірок — хижаки, що харчуються всілякими тваринами, яких вони спроможні схопити й подужати. Основну їжу дрібних й середньої величини видів становлять комахи, павуки, черви, молюски й інші безхребетні. Більші ящірки поїдають невеличких хребетних — гризунів, птахів і їхні яйця, жаб, змій, інших ящірок, а також падаль. Менша кількість ящірок травоїдна. їхню їжу складають плоди, насіння й соковиті частини рослин. Однак навіть у травоїдних молоді особини, як правило, попервах харчуються комахами й лише пізніше починають годуватися рослинами, втрачаючи хижацькі інстинкти. Багато ящірок однаково охоче їдять як рослинну, так і тваринну їжу.

Єдині отруйні й тому небезпечні для хижаків ящірки — північноамериканські ядозуби при небезпеці не ховаються й не тікають, а демонстративно залишаються на місці, покладаючись на своє яскраве попереджуюче забарвлення, що складається із поєднання рожевого, жовтого й чорного кольорів.

 

V. Узагальнення і систематизація знань

Заповнити таблицю

Ускладнення організації рептилій порівняно з амфібіями

Ознаки	Амфібії	Рептилії
Запліднення
Середовище розвитку яєць
Тип розвитку
Будова яйця
Покриви
Опорно-рухова система
Органи дихання
Кровоносна система
Нервова система

 

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф підручника