Різдвяне свято "Вечори на хуторі поблизу Диканьки"

Різдвяна композиція « У ніч святу, тиху ніч»

Пісня «Як у нас на Україні»

( на сцену виходять 2 ведучих)

Ведучий : У веселий новорічний та різдвяний час до нашого  села запрошуємо вас.

Ведуча : Хутір наш далеко знають, до Диканьки добрі люди завітають

Ведучий: Стоїть Диканька під горою в долині, у вишневому садочку, у калині.

Ведуча: Сьогодні до нас в гості завітайте. І разом з нами свято зустрічайте.

Ведучий: Розповім, якщо цікавить вас, які пригоди трапились у нас.

Ведуча: У зимовий тихий час темна ніч зійшла до нас. Тихий місяць пропливає та зірки яскраво сяють.

Ведучий: Ласкаво просимо до нас Різдво святкувати…

   (заходять колядники, колядують)

Автор ( за кулісами)

    Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти.

   Мороз брався дужче, зате кругом було так тихо, що за пів верстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся під вікнами, тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг.

   Аж ось в одній хаті з комина посунув дим і хмарою пішов по небі, а разом із димом верхи на мітлі вилетіла відьма…

 (Українська хата. Солоха накриває на стіл.)

Солоха: Ой, мете сніжок, бо святки,

                Будуть веселі колядки.

                Стіл накрию я багатий,

                  Бо чекала на це свято.

                  Тут чого тільки немає

                   Курочка ніжна, соковита

                 Ковбаски дуже смачненькі

                 Та пиріжечки пухкенькі

                А варенички, любо глянуть

                Аж купаються у сметані

 ( приходять колядники )

Колядники: Добрий вечір в вашій хаті. Ми прийшли вас привітати.

Солоха: І я вас радо зустрічаю. А колядки знаєте?

Колядники: Авжеж

Солоха: Колядуйте, дітки, щоб щастя та радість були в родині

( колядують Солоха їх пригощає, вони йдуть далі)

( Чорт тим часом підкрадається до місяця і намагається його вкрасти . За  третім  разом йому це вдається. Перекидаючи його з рук в руки, дмухає на пальці, потім похапцем сховав його за пазуху і побіг далі)

Сценка ( Чуб і Панас)

Чуб: То ти , куме, кажеш, що не був ще в дяковій новій хаті? Там буде нині гучне гуляння. Хоч би нам не запізнитися….

Що за чорт? Дивись, дивись, Панасе.

Панас: А що? (задер голову)

Чуб: Як то що? Місяця немає.

Панас: От лиха година! Таки й справді нема місяця.

Чуб: Тож і воно, що нема. А тобі, мабуть і за вухом не свербить

Панас: То, мабуть, залишимось удома?

Чуб: Ні, куме, ходімо. Так не годиться, треба йти.

 

Сценка: Оксана  і Вакула

Автор: Тепер погляньте, що робить красуня Оксана . Їй не минуло ще й 17, а вже по всьому світу тільки й мови, що про неї. Парубки одностайно проголосували, що кращої дівки й не було ще ніколи і не буде ніколи у селі.

Оксана: І чому то надумалося розпускати людям славу, нібито я гарна. Брешуть люди! Я зовсім не гарна.

• Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що подібних до них немає й на цілому світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі, і щоках, і в губах?
• Чи, може, гарні мої чорні коси? Ох , їх можна злякатись увечері. Вони, мов ті гадюки переплелись та обвились навколо голови.

Бачу тепер, що я зовсім негарна!

Ні, таки  гарна я! Ой, яка я гарна! Диво! Якою ж радістю  я буду  тому, чиєю стану жінкою! Як же милуватиметься з мене мій чоловік! Він нестямиться від радості, він зацілує мене на смерть!

Вакула ( прошепотів)

   Чарівна дівка! І вихваляється вона не дуже! З годину стоїть, видивляючись у люстерко, надивитись не може, ще й хвалить себе вголос!

Оксана: Еге ж, парубки, чим же я до пари вам? Ви погляньте  но на мене, як я поважно виступаю, у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Вам і довіку не бачити пишнішої позолоти. Цього всього накупив мені батько, щоб посватав мене найкращий молодець у світі.

(Посміхаючись, обернулась вона і раптом побачила коваля. Скрикнула і суворо постала перед ним)

Оксана: Чого прийшов сюди? Може, хочеться, щоб випровадила за поріг лопатою? О, я знаю вас. Що там, скриня моя готова?

Вакула: Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Якби ти знала, скільки попрацював я коло неї, 2 ночі не виходив з кузні: зате ніяка попівна не матиме такої скрині. Не гнівайся ж на мене, дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на тебе.

Оксана: Хто ж тобі боронить? Говори й дивись.( сідає на лавку і милується собою)

Вакула: Дозволь і мені сісти біля тебе

Оксана: Сідай

Вакула: Чудова, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе.

( пригортає її до себе)

Оксана( відштовхує Вакулу) Ще чого? Йому як мед, то ще й ложку! Геть від мене. В тебе руки твердіші за залізо. Та й сам ти пропах димом. Мабуть, геть мене забруднив своєю сажею.

Вакула: Не любить вона мене! Їй усе забавки. А я стою перед нею, як дурень, і очей від неї не можу відвести. І все стояв би перед нею і довіку не спускав би з неї очей! Чарівна дівчина! Усе віддав би, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки не має ні про кого. Вона милується сама з себе, мучить мене, безталанного, а я за журбою і світу не бачу. А я її так кохаю, як ніхто на світі не кохав.

Оксана: А чи правда, що твоя мати відьма?

Вакула: Що мені мати? Ти в мене і мати, і батько, і все, що тільки є найдорожчого в світі.

Оксана: Он ти який, тільки батько   мій сам не промахнеться, коли він не ожениться з твоєю матір’ю.

Щось довго дівчата не йдуть… Що воно за знак? Давно б час колядувати. Мені стає нудно.

Вакула: Бог з ними, моя красуне.

Оксана: З ними, напевне , прийдуть парубки. Ото будуть гулі! Уявляю, яких нарозказують смішних історій!

Вакула: То тобі весело з ними?

Оксана: Звісно ж веселіше, ніж з тобою. Ага, хтось наче стукнув. Певно, парубки з дівчатами.

Вакула: Чого мені вже сподіватися? Глузує вона з мене. Я не дорожчий їй за іржаву підкову.

( стукіт в двері « Відчиняй»)

Вакула: Стривай, я сам відчиню

( заходять дівчата та хлопці, колядують, щедрують)

Сценка 3 Чуб і Вакула

Чуб до кума: Стривай, куме. Ми, здається, не туди йдемо. Я не бачу жодної хати. Оце так завірюха! І понесла нечиста сила в таку хугу. Ач, яку купу снігу напустив у вічі сатана. (стукає у двері «Відчини»)

Вакула: Чого тобі треба?

Чуб: Е, ні. Це не моя хата, до моєї хати не забреде коваль. Але, як добре придивитись, то наче й не ковалева. Чия ж тоді це хата? От тобі й на, не впізнав. Це хата кривого Шевченка. Тільки в нього хата схожа на мою. Ото ж мені зразу стало трохи дивним, що я так швидко прийшов додому. Але Шевченко сидить тепер У Дяка, це я добре знаю.

Вакула: Хто ти такий і чому тупцюєш під дверима?

Чуб (про себе) Ні не скажу йому. Бо ще натовче, чого доброго, клятий виродок. ( змінив голос) Це я, добродію. Прийшов на втіху поколядувати трохи під вікнами.

Вакула: Іди до дідька зі своїми колядками. Чого ти стоїш? Чуєш? Забирайся геть.

Чуб: Чого це ти справді розрепетувався? Я хочу колядувати та й годі!

Вакула: Еге. Та тебе, бачу, словами не вгамуєш (б’є Чуба у плече)

Чуб: То ти, я бачу,починаєш уже й битися?

Вакула: Іди геть!

 

Чуб: (Міркує вголос) Ти бач, який хоробрий. Ач який! Ото велике цабе. Ти думаєш, я на тебе суду не знайду? Ні, голубе, я піду прямо до комісара. Ти в мене знатимеш! Я не подивлюсь, що ти коваль. Стривай же, бісів ковалю, щоб чорт побив і тебе, і твою кузню, ти в мене ще потанцюєш! Проте, його тепер нема вдома. Солоха ,мабуть, сидить сама. Воно й недалеко. Чи піти? Ач, як боляче побив, клятий коваль. ( чухає спину і йде)

Сценка 4: Дівчата вбігають до Оксани, хваляться гостинцями

Оксана: Ой, Одарко, в тебе нові черевики? Та які ж хороші! Добре тобі, Одарко, що тобі купили такі гарні черевики.

4 (Заходять колядники, колядують)

Вакула: Не тужи, моя люба Оксана, я тобі дістану такі черевики, які хіба панночка носить.

Оксана: де ж ти дістанеш такі черевики, які я могла б надіти на свою ногу? Хіба принесеш ті, що носить сама принцеса.

Дівчата: бачиш, яких захотіла?

Оксана: Будьте всі за свідків. Якщо коваль принесе мені ті черевики, які носить сама цариця, то я вийду за нього заміж.

( всі регочуть, хапають Оксану за руку і втікають колядувати)

Вакула: Смійся, смійся. Я й сам сміюся з себе! Думаю і не можу надумати, куди дівся мій розум? Вона мене не любить – ну і Бог з нею! Ніби тільки на всьому світі й є, що Оксана. Хвалити Бога, дівчат багато є хороших і без неї на селі. Та й що Оксана? З неї ніколи не буде гарної хазяйки, вона вміє тільки чепуритися.

5 ( на сцену виходять колядники, колядують)

Сцена 5 « У Солохи»

Чорт розійшовся у Солохи. Цілує їй руки, охкає і каже:

•          Коли ви, Солохо не погодитесь задовольнити мені жадобу, то я ладен на все: кинутись у воду, а душу послати прямо в пекло…

( стукіт у двері голови, Солоха побігла відчиняти, а чорт заховався)

Голова ( обтрусив сніг із свого капелюха)

          Я не пішов до дяка, бо почалася хурделиця, а, побачивши світло у вашій хаті, завітав до вас. Бо хочеться цей вечір провести у вас ( стукіт у двері, дяк)(шепоче)

     Сховай мене де – небудь. Не хотів  би я зустрітися з дяком

Дяк (потираючи руки, розказує) До мене ніхто не прийшов, тому я щиро радий нагоді погуляти трохи у вас, навіть хурделиці не злякався (підходить до Солохи)

•          А що це у вас, найпрекрасніша  Солохо ( відскакує назад)

Солоха: Як що, рука

Дяк: Гм! Рука! Хе – хе- хе! А це що у вас, дражайшая Солохо (торкається за шию)

Солоха: Наче не бачите, Йосипе Никифоровичу, шия, а на шиї намисто.

Дяк: А це що у вас, незрівнянна Солохо… (Чуб стукає в двері, Дяк переляканий бігає по хаті) Ой Господи, стороння особа! Що ж тепер буде, як застануть особу мого звання?

  Бога ради, доброчесна Солохо. Ой, сховайте мене куди – небудь! (Солоха ховає дяка )

Чуб: Добривечір, Солохо! Ти може й не сподівалась мене бачити. Може, ви кого – небудь і сховали?

Вакула: Відчини

Чуб: Стукає хтось…Це коваль( злякався, схопився за капелюха) Слухай, Солохо, ховай мене, я нізащо в світі не хочу зустрітися з цим виродком, бодай йому! (Солоха ховає Чуба до Дяка.

Вакула(Зайшов до хати, сів на лавку, побачивши мішки)

Чому це в хаті валяється всякий мотлох. Давно треба було прибрати все звідси.

Невже не виб’ється з голови ця негідна Оксана? Не хочу й думати про неї  (виносить мішки)

 (входять колядники. Колядують)

(Оксана зустрічає на вулиці Вакулу)

Оксана: О Вакуло,це ти? Здоров був. Ну що, багато наколядував? На нові черевики вистачить? Хочу, щоб були вони не прості, щоб підбори золоті.

Дівчата: Оксано, пішли колядувати

(Вакула залишається сам, до нього підкрадається чорт)

Вакула: Тьху, та щоб ти вже пропав! Як мене ти налякав!

Згинь з очей та пропади, чорте поганий! Хоча…

Ану вези мене в столицю до самої імператриці

Поїдемо до імператриці( Вакула підносить чорту під носа кулак)

Чорт: Та везу вже, везу, не лайся! Поїхали, за хвіст чіпляйся!

(Вакула сідає з чортом на мітлу і вони зникають за кулісами)

(Виходить цариця з придворною дамою)

Вакула: Вельмишановна пані, приїхав я з Диканьки

Цариця: Ви збожеволіли, куди вас чорт несе?

Придворна дама: До чого люди дійшли? До царського палацу ідуть і царям спокійно жити не дають

Цариця: Немає часу говорити мені з вами, займаюся державними я справами.

Вакула: Ой, шановна пані, така в мене справа.

Ваша світлосте, прошу, допоможіть

Моя дівчина кохана, звуть її Оксана

Ходить боса, їй нема чого носить

Придворна дама: Як прикро, як прикро

Допоможіть їй, бідолашній

Цариця: Добре, я допоможу,  Оксані черевички підберу

(дає Вакулі черевички)

Вакула: Повезу їх Оксані, дуже дякую вам, пані.

(Тим часом у Диканьці молодь колядувала – колядують)

( колядники до хати притягли мішки)

Дівчина: Ой! Які мішки! Дівчата, затягнемо їх у хату. Що там ворушиться?

(вилазять піп, голова)

Піп: Вже треба, мабуть, вилізати

   Бо ще з’їдять мене замість поросяти

Голова: Що ж ми тепер за козаки, як посідали у мішки?

     Це Солоха у тім винна, що запхала нас в торби

( виходить Солоха)

Солоха: Не журіться, бо сьогодні свято

          Краще підемо разом ми колядувати

7 (діти колядують)

( з- за куліс виходить Оксана, виїжджає на мітлі з чортом з черевиками в руках)

Вакула: А я чорта за хвіст піймав

         Щоб людей він не лякав

          Привіз Оксані черевики

         Щоб ходила на музики

Оксана: Не потрібні мені, Вакуло,царицині  черевики,

            Тільки ти мені потрібен!

( усі герої виходять на сцену)

Дівч: Нехай Новий рік у цьому році

        Принесе нам щастя й мир

       В кожній хаті буде радість

       Спокій і любові вир!

        В новорічну ніч чудову

       Забудьте все лихе і зле

Хлопець: І посміхніться знову й знову! І все погане хай мине!

Дівчина: Даруйте всім добро і ласку і весело хай буде всім!

Хлопець: Дай, Боже,вам любові і тепла! Добра в сім’ї і миру в Україні

Дівчина: Хай здійснює бажання Рік Новий! Хай вся родина наша процвітає!

Хлопець: З чудовим святом радості і мрій ми щиро і сердечно вас вітаєм!!!

Солоха: Щиро дякуємо вам за колядки. Дай, Боже, дочекатися миру і злагоди. Нехай у нашій Україні запанує спокій!

Колядник: Хочемо заколядувати для наших захисників та захисниць. Щиро дякуємо вам за мужність, відвагу та незламність. За те, що бороните нашу землю, наші домівки, наше майбутнє. Завдяки вам ми можемо святкувати Різдво, збиратися у теплому родинному колі.

Колядник:

Хай Господь оберігає вас у кожному бою, додає вам сил і здоров’я. Нехай у ваших серцях завжди буде віра у перемогу, а різдвяна зоря освітлює ваш шлях до перемоги. Ми молимось за вас і вдячні вам  до глибини душі.

Колядник: Колядуємо, щоб мир настав

І ніколи вогонь Різдвяної зірки не згасав

Миру незламній родині! Щастя моїй Україні!

Колядник: Переможну коляду співаємо – Рід наш , Україну прославляємо!

      Колядка:

У полі, у полі самітня стаєнка

Там Ісусик народився,  божая дитинка

Пастушки у полі ягняток стерегли

Як почули про Ісуса скоренько прибігли

Прибігли, прибігли, стали питати:

Чи дозволиш, Божа мати Ісуса вітати?

Ісусе маленький на пахучім сіні

Даруй літа щастя й долі нашій Україні!

 (на мелодію « Добрий вечір…»)

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Коляда! Миру й перемоги ЗСУ слава й Богу!

Тут живуть прекрасні працьовиті люди

Коляда. Миру й перемоги ЗСУ слава й Богу!

На Різдво зібралась вся наша родина! Коляда!

Миру й перемоги ЗСУ слава й Богу!

Композиція «Україна колядує» ( Федишин)