Різноманітність ссавців (Яйцекладні, Сумчасті, Комахоїдні, Рукокрилі).

Різноманітність ссавців:яйцекладні, сумчасті, комахоїдні, рукокрилі

 Яйцекладні ссавці належать до особливої групи - першозвірів. Це невелика група ссавців, поширених в Австралії та на розташованих поблизу неї островах (Тасманія, Нова Гвінея). 

Подібно до плазунів першозвірі розмножуються, відкладаючи яйця. У них немає плаценти. Численні дрібні протоки молочних залоз відкриваються прямо на поверхню тіла тварини. Дитинчата злизують молоко, що виступає на шкірі. До першозвірів належать єхидни та качкодзьоб.

Єхидни- наземні рийні тварини, що живуть у норах. Зовні вони нагадують їжаків, оскільки їхнє тіло вкрите жорсткими голками -видозміненими волосками. Під голками росте шерсть. Передня частина морди видовжена у своєрідний хоботок. Живляться безхребетними, яких добувають за допомогою довгого клейкого язика з товщі ґрунту, під камінням, у мурашниках тощо. Самка єхидни відкладає одне яйце, яке виношує в шкірній сумці на черевному боці.

Качкодзьоб веде напівводний спосіб життя. Поширений в Австралії та в Тасманії. Його тіло вкрите густим, жорстким хутром, яке майже не намокає у воді. Качкодзьоб має сплющений хвіст. Пальці кінцівок з’єднані плавальною перетинкою, завдяки цьому тварина добре плаває. На щелепах розташовані рогові чохли, що нагадують дзьоб гусеподібних. Качкодзьоб живиться безхребетними тваринами, яких добуває з дна водойм, проціджуючи воду дзьобом, подібно до качок. Качкодзьоб відкладає та висиджує здебільшого два яйця.

Качкодзьоб – це дивна тварина, яка має дуже багато особливостей. В 1797 році кілька британських учених уперше побачили шкіру качкодзьоба, прислану їм з Австралії, і не змогли повірити, що таке звірятко дійсно існує на світі. Вони навіть подумали, що це просто жарт, що хтось додумався пришити дзьоб до шкіри бобра. Але через деякий час англійський біолог Джордж Шоу все-таки довів існування раніше невідомого науці тварини.

Ці істоти вкриті густою темно-коричневою шерстю, Довжина тіла становить сорок сантиметрів, а хвіст – 15 сантиметрів. Очевидно, що качкодзьобові допомагає орієнтуватися його дивний дзьоб, на шкірі якого розташовано надзвичайно багато нервових закінчень. Завдяки чудо-дзьобу тварина вловлює навіть самі слабкі електричні поля, саме тому качкодзьоб так легко знаходить здобич. Хвіст, як у бобра злегка плоский і покритий шерстю. Цікаво, що саме у хвості зберігаються основні жирові запаси, які допомагають вижити, у період, коли кількість їжі обмежена. А ще по хвосту можна приблизно визначити вік качкодзьоба, якщо шерсть стала значно рідшою, виходить, це вже доросла особина, яка прожила багато років.

Качкодзьоби населяють береги прісноводних рік і водойм у Східній Австралії. У якості притулку, тварина будує пряму нору (10 метрів довжиною) із двома входами, один з яких підводний, а інший перебуває на суші, замаскований у заростях або під коріннями дерев. Уночі качкодзьоби виходять на полювання й дуже багато часу проводять у воді. Для комфортного існування вага їжі, що з’їдається, за добу повинна бути не менш як чверть ваги самої тварини. Їдять качкодзьоби в основному:ракоподібних;равликів;комах;жаб;маленьких рибок.

Ссавців, які народжують живих малят, відносять до справжніх звірів. Але серед них є такі, у яких плацента або відсутня, або нерозвинена. Це сумчасті ссавці. ЯКІ ССАВЦІ НАЛЕЖАТЬ ДО СУМЧАСТИХ? Самки сумчастих ссавців зазвичай мають шкірну сумку на череві (звідки й походить назва групи), куди відкриваються протоки молочних залоз. Переважна більшість сумчастих поширена в Австралії та Новій Гвінеї. Певні види сумчастих живуть у Південній Америці й лише один вид (північноамериканський опосум) трапляється в Північній Америці. Багато сумчастих є наземними тваринами (наприклад, кенгуру, сумчасті тушканчики) або живуть на деревах (сумчастий ведмідь, або коала, сумчаста летяга тощо), деякі пов’язані з водоймами (водяний опосум) або живуть під землею (наприклад, сумчастий кріт). Серед сумчастих є комахоїдні, хижі чи рослиноїдні види.

Американські опосуми - мешканці лісів. Мають довгий цупкий хвіст, який використовують під час лазіння по деревах. Живляться гризунами, дрібними птахами та їхніми яйцями, комахами, рештками тварин, грибами, рослинами. Активні переважно вночі. Люди споживають у їжу м’ясо опосумів, а також використовують їхнє хутро.

Кенгуру - травоїдні тварини, здатні пересуватися стрибками до 1,5 м завдовжки. їхні передні кінцівки короткі, проте задні кінцівки та хвіст розвинені добре. Кенгуру здатні розвивати швидкість до 50 км за годину. Від ворогів захищаються, спираючись на хвіст і завдаючи сильних ударів задніми кінцівками.

Коала, або сумчастий ведмідь , мешкає у Південній Австралії і зовні нагадує іграшкового плюшевого ведмедика. Ці тварини активні вночі, живляться листками та молодими пагонами певних видів евкаліпту. На початку минулого сторіччя цей вид перебував на межі зникнення, і лише завдяки енергійним заходам уряду та громадськості Австралії його вдалося врятувати.

Коали вміють плакати. Якщо їм боляче або поруч небезпека вони починають голосно плакати, як діти, з схлипуваннями. Трясуться, надриваючись від гучних криків. З 1971 року коала є національним символом австралійського штату Квінсленд.Єдине що їдять коали це евкаліптове листя. Коали харчуються тільки 120 видами евкаліптів з 800, що зростають в Австралії.

Вагітність у самок коал триває 30-35 днів, потім малюк перебирається в сумку, де живе ще 6 місяців. Вага дорослої коали становить 5-16 кг. Зріст коали досягає 60-82 см. Спить коала 18 годин в день.

ЯКІ ССАВЦІ НАЛЕЖАТЬ ДО КОМАХОЇДНИХ? Це їжаки, кроти, землерийки та багато інших. їхні зуби майже подібні за будовою, оскільки здобич (переважно різні безхребетні тварини, звідки й походить назва цієї групи) вони заковтують ціляком. Комахоїдні заселили різні середовища життя: наземне, ґрунтове, водне.

їжаки вкриті голками - видозміненими волосками. У разі небезпеки вони згортаються в колючий клубок завдяки добре розвиненим підшкірним м’язам. Звичайно їжаки активні вночі. Узимку впадають у сплячку. В Україні поширені два види їжаків, європейський та вухатий.

Довжина їжака в залежності від його виду становить від 10 до 44 см. Також вага їжака може бути від 300 грам до 1,5 кілограм. Є у цього звірка і хвіст, хвіст їжака виростає від 1 до 21 см в довжину. Голова їжака вельми велика, клиноподібної форми, а мордочка витягнута, її прикрашає рухливий і завжди вологий їжаковий ніс. Гострі колючки або голки їжака є його фірмовою особливістю, свого роду візитною карткою цієї тварини. Вони служать їм і для захисту від хижаків – під час небезпеки їжаки згортаються в клубок

В середньому кожен їжак має на собі до 10 тисяч голок. Забарвлення голок більшості видів їжаків темне з рідкісними світлими смужками. Забарвлення шерсті їжака в залежності від його виду може бути коричневого, пісочного, чорно-бурого або білого кольору. Будучи нічною твариною, їжак має слабкий зір, зате відмінно розвинений нюх і слух. Тривалість життя їжаків в природі в середньому становить 3-5 років. Що ж стосується їжаків, що живуть в домашніх умовах, то термін їх життя довший, вони доживають до 8-10 років.

Кроти - типові мешканці ґрунту, пристосовані до життя в норах. У зв’язку з риючим способом життя вони мають компактну форму тіла, копальні передні кінцівки у формі широких коротеньких лопаток, щільне хутро. Органи зору розвинені слабко, часто сховані під складками шкіри. Проте нюх і слух дуже тонкі. В Україні поширений кріт європейський.

Улюблена їжа кротів – дощові черв’яки. Нюх у цих тварин розвинений прекрасно. Їх чуйний ніс дозволяє їх відчути запах їжі навіть під землею. Найбільше в світі кротів мешкає в Європі, Азії та Північній Америці. Взимку кроти в сплячку не впадають, а шукають сплячих в землі комах і їх личинок. Але через те, що в холодну пору року добувати їжу в мерзлому ґрунті набагато важче, кроти завчасно роблять запаси їжі. Під землею кріт постійно працює, прокопуючи за один день тунель в десятки метрів. Таким чином, він здобуває собі харчування: черв’яків, равликів, жуків.

Кротам необхідно постійно їсти. Якщо позбавити цю тварину їжі, годин через 15-16 кріт, швидше за все, помре від голоду. В роті у крота зубів більше, ніж у людини – цілих сорок чотири. Вони не піддаються приручення, і не живуть в неволі. Їх намагалися розводити через їх шкіру, але нічого доброго з цього не вийшло.

Хохуля звичайна, - рідкісний звір, якого занесено до Червоної книги України та Міжнародної Червоної книги. В Україні хохуля зрідка трапляється на території Сумської та Луганської областей. Хохуля веде напівводний спосіб життя, має між пальцями плавальні перетинки.

ЯКІ ССАВЦІ ЗДАТНІ ДО ПОЛЬОТУ? Рукокрилі - єдина серед ссавців група, пристосована до активного польоту. У них від верхівки другого пальця передніх кінцівок до хвоста вздовж тулуба тягнеться складка шкіри, що слугує крилом. Пальці передньої кінцівки (крім вільного першого) значно видовжені. Подібно до птахів, у рукокрилих є кіль та добре розвинені грудні м’язи, які забезпечують рухи крил. Рукокрилі здебільшого ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений погано, проте слух дуже тонкий. Орієнтуються під час польоту та здобувають їжу рукокрилі зазвичай за допомогою ехолокації. Це здатність виробляти звукові сигнали високої частоти і сприймати звуки, відбиті від перешкод. Удень ці тварини ховаються на горищах, у дуплах і печерах.

Переважна кількість видів рукокрилих належить до кажанів. В Україні поширені підковоноси , вечірниці, нічниці, нетопирі, довгокрил звичайний тощо. Живляться вони комахами, тому є корисними для людини тваринами. Частина видів узимку впадає у сплячку, частина - мігрує. Підковоніс малий

Нічниця велика

нетопир лісовий

довгокрил звичайний

Ссавці, занесені до червоної книги україниЇжак вухатий Hemiechinus auritus (Gmelin, 1770)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Їжакові (Erinaceidae). Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Хохуля руська Desmana moschata (Linnaeus, 1758)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Кротові (Talpidae). Єдиний вид роду. Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Білозубка велика Crocidura leucodon (Hermann, 1780)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Землерийкові (Sorecidae). Один з приблизно 174-х видів роду, один з 2-х видів фауни України. Природоохоронний статус виду: Недостатньо відомий.

Кутора мала Neomys anomalus (Cabrera, 1907)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Землерийкові (Soricidae). Один з 3-х видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Підковоніс великий Rhinolophus ferrumequinum (Schreber, 1774)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Підковоносові (Rhinolophidae). Рід нараховує 77 видів. Один з 2-х видів роду та родини у фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Широковух європейський Barbastella barbastellus (Schreber, 1774)Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 2-х видів роду. Єдиний представник роду в Україні. Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Нетопир середземноморський Pipistrellus kuhlii Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). У роді 30 видів. Один з 4-х видів роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Кажан пізній Eptesicus serotinus (Schreber, 1774) Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 24-х видів роду, один з 2-х видів роду в фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий.