способом.

Поміж клітин ектодерми найбільше шкірно-мускульних клітин, які формують зовнішній покрив організму. Ці клітини мають циліндричну форму і містять видовжений м’язовий відросток, що забезпечує їх рухливість.

Між шкірно-мускульними клітинами тіла розташовані проміжні клітини. Під час пошкодження тіла вони швидко діляться і перетворюються на будь-які інші види клітин. Цей процес називається регенерацією. Він відповідає за відновлення втрачених або пошкоджених частин тіла, а також може сприяти відтворенню цілого організму з його вцілілої частини

В ектодермі також знаходяться жалкі клітини, найбільша кількість яких — на щупальцях. Жалка клітина містить капсулу, заповнену отруйною рідиною, у якій знаходиться спірально закручена жалка нитка. На поверхні жалкої клітини також розміщений чутливий відросток. У разі дотику до чутливого відростка жалка нитка стрімко вивертається назовні та встромляється в тіло жертви. Вона впорскує отруту, що паралізує або вбиває жертву.

Плоскі черви мають двобічну симетрію тіла. Воно має головний і хвостовий кінці, спинний і черевний бік. Тіло сплющене у спинночеревному напрямку. Під час ембріонального розвитку закладаються три зародкові листки: ектодерма, мезодерма та ентодерма. Надалі з      цих зародкових     листків     утворюються тканини чотирьох типів, а також формуються органи та системи органів.

Розмноження в цих тварин статеве. Є жіночі та чоловічі статеві органи. Більшість плоских червів гермафродити. Запліднення внутрішнє. Вільноживучі мають прямий розвиток. Паразити — непрямий зі стадією личинки. Для життєвих циклів багатьох паразитичних видів необхідною є зміна хазяїв — одного чи двох проміжних та остаточного. Проміжні хазяї — організми, у тілі яких паразит розвивається та часто розмножується нестатево. Остаточні хазяї — організми, у тілі яких паразит розмножується статевим способом (іл. 164).

Молюски мешкають у морях, океанах, прісних водоймах, а також на суходолі. Поміж них є паразитичні форми. Більшість тварин повільно повзає.

Молюски — це вториннопорожнинні тварини із залишковим целомом, представленим у більшості тварин навколосерцевою сумкою і порожниною статевих залоз. Проміжки між органами заповнені паренхімою.

Кровоносна система незамкнена. Кров рухається не лише судинами, а й у проміжках між органами. З’являється серце. Через це виділяють артерії та вени. Крізь серце рухається багата на кисень артеріальна кров. Від органів до легень або зябер рухається венозна кров, яка містить багато вуглекислого газу. Там вона перетворюється на артеріальну й надходить до серця. У крові багатьох молюсків

є дихальний пігмент гемоціанін, який визначає її синій колір.Органи                       дихання     містяться     в     мантійній     порожнині.     Вони

представлені зябрами й легенями. Зябра мають мешканці водойм, легені — наземні молюски.

Членистоногі мають зовнішній твердий покрив, відомий як екзоскелет або хітиновий покрив. Одним зі складників цього покриву є хітин. Цей захисний панцир не лише відіграє роль захисту від фізичних пошкоджень, але й допомагає запобігати втраті вологи. Хітиновий покрив слугує точкою прикріплення для потужних посмугованих м’ язів, функціонуючи на зразок важелів, що забезпечує велику силу й диференційованість рухів. Однією з характерних особливостей членистоногих є наявність членистих кінцівок, що утворюються кількома рухомо з’єднаними члениками.

Пристосування до різних умов існування та способів харчування сприяло диференціації кінцівок. Вони можуть слугувати для ходіння, плавання, риття ґрунту, захоплення харчових об’єктів тощо. Видозмінені кінцівки відіграють роль у формуванні ротового апарату. Крім основних функцій, деякі кінцівки можуть виконувати й унікальні задачі. Зокрема в павуків наявні спеціалізовані кінцівки, які допомагають їм створювати павутиння.

Будову ракоподібних варто розглянути на прикладі рака річкового, який мешкає, зокрема, у водоймах України. Довжина тіла цього рака може сягати 20 см і має зеленувато-буре забарвлення. Тіло сегментоване й складається з трьох частин: голови, грудей та черевця. Голова та груди зростаються в єдину структуру, яку називають головогруди. На голові рака розташована пара складних (фасеткових) очей, які закріплені на стебельцях, що дозволяють їм обертатися в різні сторони.

Фасеткові очі містять велику кількість окремих вічок.

Травна система ракоподібних наскрізна.                       рак річковий

Мають незамкнену кровоносну систему. Серце розташоване на спинному боці.

Нервова система вузлового ланцюжкового типу.

Більшість ракоподібних — роздільностатеві тварини. Статеві залози в самиць представлені яєчниками, а в самців — сім’яниками. Запліднення внутрішнє

рак кам'яний

Мокриці

Зовнішню будову павукоподібних варто розглянути на прикладі павука-хрестовика, який поширений на території України. Його тіло розділене на дві частини: головогруди та черевце. На відміну від інших представників членистоногих павуки не мають вусиків. Головогруди містять чотири пари простих очей, дві пари кінцівок, хеліцери та педіпальпи, а також чотири пари ходильних кінцівок. Хеліцери є характерною особливістю павукоподібних: вони нагадують маленькі ніжки, але їхні кінці оснащені гострими кігтями з отруйними протоками. Вони використовуються для лову та обробки їжі. Педіпальпи слугують органами дотику

Більшість павукоподібних, зокрема павуки, є хижаками. Вони         мають      ротовий апарат     сисного   типу.         Під   час полювання павук уводить у тіло своєї жертви отруйну речовину. Ця речовина не лише вбиває здобич, але й розчиняє. Далі павук залишає свою здобич  на певний час. Повернувшись, він висмоктує напівперетравлений  рідкий вміст здобичі. Цей процес є прикладом зовнішнього травлення, який відбувається поза тілом тварини

                             каракурт                                  тарантул    Скорпіон імператорський

Кліщі

Тіло комах, як і в інших членистоногих, поділене на сегменти. Їхній зовнішній покрив формується за допомогою хітинової кутикули. Одним із пристосувань до життя в наземно-повітряному середовищі є восковий шар, який покриває кутикулу та перешкоджає втраті вологи через випаровування. Поверхня тіла комах укрита волосками або лусочками, які дозволяють їм відчувати дотик, звук або запах.

Будову комах варто розглянути на прикладі хруща травневого (іл. 188). Тіло складається з трьох відділів: голова, груди та черевце. Така будова сприяє спеціалізації органів. На голові розташовані органи чуття та ротовий апарат. Груди — це відділ, де зосереджені органи руху, зокрема три пари ходильних кінцівок і крила. Черевце відіграє роль у розмноженні.

На голові хруща знаходиться пара складних очей. Вони мають подібну будову до очей рака річкового. Частина комах уміє розрізняти кольори та сприймати ультрафіолетове випромінювання. Також на голові знаходиться пара вусиків (антен), які є органами чуття, такими як нюх і дотик. Ці вусики можуть мати різні форми залежно від виду комахи (іл.

189).

Травна система складається з ротової порожнини, у яку впадають протоки слинних залоз. Далі розташовані глотка, стравохід, шлунок, середня кишка, задня кишка та анальний отвір.

Дихальна система більшості комах представлена розгалуженими трахеями. Вони відкриваються назовні за допомогою дихалець. Трахеї забезпечують газообмін.

Кровоносна система незамкнена. Серце розташоване на спинному боці тіла. Воно має вигляд трубки. Гемолімфа потрапляє до серця і тече ним від заднього до переднього кінця тіла. Із серця вона надходить у порожнину тіла, омиває органи, передає їм поживні речовини та вбирає рідкі продукти розпаду.

Видільна система представлена мальпігієвими судинами — пучками сліпо замкнутих з боку порожнини тіла трубочок, які відкриваються в кишку.

Нервова система представлена надглотковим і підглотковим нервовим вузлом, а також черевним нервовим ланцюжком.

Органами зору є фасеткові очі та прості очка. На вусиках розташовані органи дотику, нюху й термочутливі органи. Органи смаку містяться на ротових органах (іл. 192).

DzȭȘȡȬȕȎȡȐȎȑȡ