РОДИНА ВОЛОНТЕРІВ З ХЕРСОНА

година спілкування на тему "Родина волонтерів з Херсону"Автор: Зімниця Оксана Юріївна, Херсонський ліцей 27

Родина волонтерів з Херсона. ЦЯ ІСТОРІЯ РОЗПОВІДАЄ ПРО РОДИНУ МИКОЛАЯ ТА КАТЕРИНИ ЦИМБАЛЮК З МІСТА ХЕРСОНА, ДЕ ВОНИ ОДРУЖИЛИСЬ ТА ПРАЦЮЮТЬ У МІСТІ ПО СЬОГОДНІ. КАТЕРИНА НАРОДИЛАСЯ Й ВИРОСЛА У ХЕРСОНІ В РОДИНІ ВИХОВАТЕЛЬКИ ТА СЛЮСАРЯ. САМА ТЕЖ ОТРИМАЛА ОСВІТУ ВИХОВАТЕЛЬКИ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ, НАВІТЬ ПРАЦЮВАЛА ЗА ФАХОМ В САДОЧКАХ МІСТА. ДОВГИЙ ЧАС ПРАЦЮВАЛА НА РАДІО, А ЗАРАЗ ДОПОМАГАЄ РОЗБУДОВУВАТИ МОВЛЕННЯ НА ПЕРШІЙ ХВИЛІ ВІЛЬНОГО ХЕРСОНА - РАДІО "X. ON". ТРЕНЕРКА З ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА. МИКОЛА НАРОДИВСЯ В КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСКОМУ РАЙОНІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, АЛЕ ВИРІС У БЕРИСЛАВІ, ДЕ ВОНИ І ПОЗНАЙОМИЛИСЬ. ЗАЙМАЄТЬСЯ ВИГОТОВЛЕННЯМ МЕБЛІВ. ВОНИ РАЗОМ ВЖЕ 32 РОКИ, І ЯК СКАЗАЛА КАТЕРИНА ПРО ЧОЛОВІКА: «МІЙ НАПАРНИК, ДРУГ, ОПОРА ТА ЛЮБОВ))))».

Життя під час окупаціїВсією родиною пережили окупацію в Херсоні, приймали участь у мітингах в Херсоні в 2022 році. На останньому мітингу потрапили під обстріл світлошумовими та газовими гранатами. Раділи в день звільнення херсона, всі ридали від щастя, тому що закінчились страждання. І вони не знали, що саме з деокупації почнеться їхній шлях волонтерства…

З чого почалось волонтерство? Яка подія, думка тощо вплинула на рішення почати займатися волонтерством, допомогати іншим? Волонтерство для нас із чоловіком було важливим етапом. ми були Натхненні дописом у Фейсбуці нашої приятельки - волонтерки Юлії Кисельової, яка шукала, хто б міг допомогти розшукувати родичів тих, хто виїхав з міста. Бо на той час у місті, одразу після деокупації не було ані води, ані світла, ані зв'язку. У когось не було українських СІМ-карт. Тож, ми сіли в машину - і почався наш шлях волонтерів.

Як ви допомогали людям?ми шукали по місту зв'язок, отримували повідомленні із замовленнями, шукали людей. а згодом зрозуміли, що можемо не тільки допомагати сім'ям та друзям знаходити одне одного, а й робити списки покупок. То були продукти, ліки, необхідні речі, оформлення банківських карток, тощо

Наші Мандри по Херсонській області

До вас зверталося багато людей?Так. для багатьох ми стали руками та ногами: стояли в чергах на пошті, аби отримувати пакунки; розшукували крісла колісні; заправляли газові балони; заповнювали замовлення на дрова; возили в банки та влаштовували в лікарні людей, допомагали розбиратися із телефонними застосунками та купували все необхідне за донати, які отримували від небайдужих людей...

Як З вами зв’язувалися?Так або писали на фейсбук. Наша робота була адресною - ми напряму отримували заявку і звітували теж тез посередників. Нам стали допомагати друзі - надсилали посилки з речами, в яких був одяг, ковдри, побутова хімія. Працювали ми одразу ж після деокупації. І тривало це майже рік, доки нормально не запрацювали магазини, пошта, соціальні служби.

Катерина та Микола знали: «Нас чекали…»

Новий рік 2023 У мене зберігся блокнот, куди ми з чоловіком записували імена, адреси, потреби, ступінь виконання... І, що цікаво, я вже не пам'ятаю деяких імен, бо їх було десь 80. А пам'ятаю адреси. Деякі з них стали постійними на певний час, бо ми приїздили до когось кілька разів на тиждень, а до когось - щотижня. До прикладу, на вулиці Сумській ми навіть допомагали наряджати новорічну ялинку)))) А на Східному, у нас, крім людей, було сім підопічних котів і півень))) Іноді ми виїжджали за місто: Садове, Берислав, дачі на Інгульці, Антонівка, Комишани... А коли вивозили одну бабусю на евакуацію до Миколаївської області, у багажнику курка знесла яйце)))

Що надихало тебе і чоловіка на таке служіння людям?Кожна адреса - доля. Найтяжче - це емоції. Сльози, обійми... До цього слід ставитися легко - не плакати постійно поряд, а давати людям посмішки, жарти, світло в очах. Навіть, коли ми потрапляли під обстріли, то розуміли мотивацію: нас чекають. Ми нагодуємо. Принесемо води. Скажемо важливі слова. Якось отримали замовлення на Перекопську: бабусю виписали з лікарні, а вона два дні не їла. Якимось дивом про неї дізналися й написали на гарячу лінію. Ми того вечора порушили комендантську годину - я везла їй свій борщ) Іноді люди пригощали нас)))

Історій багато, але їх об'єднує одне: вдячність, віра в людей та Перемогу.

Які Риси характеру притаманні волонтерам?Я спитала у Ганни Павлюк, рідної сестри катерини про її риси характеру та Характер Миколи: «Катерина вперта в навчанні, цілеспрямована, амбітна, з сильною емпатією, сприймає чужий біль як свій, добра, любить свою справу, може працювати без зарплати, дуже весела, позитивна, здатна надихнути інших. Микола сильний та цілеспрямований чоловік, легкий на підйом, з гумором ставиться до всіх проблем». Катерина та Микола Цимбалюк своєю діяльністю надихнули мене написати історію ПРО їх волонтерство, яка є прикладом людяності нашого народу в самі складні моменти життя. Дякую за увагу)