Родинне свято «Хустина у звичаях та традиціях українського народу»

     Родинне свято «Хустина у звичаях та традиціях українського народу»

Мета. Ознайомити дітей із хусткою-оберегом, з’ясувати, яку роль відігравала і відіграє вона в наш час, в обрядах українського народу. Прищеплювати інтерес до традицій і звичаїв рідного краю. Виховувати художньо - естетичний смак.

Обладнання. Колекція хусток, колиска з лялькою, зав’язані у хустину калачі, біла хустина для гри, віночок та хустка для інсценізації обряду зав’язування молодої, вишита хустина для сценки прощання дівчини та козака, аудіозаписи, відеопрезентація «Від сповиточка до зеленого віночка».

                                                           Хід свята

  Звучить пісня «Мамина хустка», дівчатка виконують під неї хоровод з хустками.

Вчитель: Наше сьогоднішнє дійство призначено одному із найбільш шано-

                  ваних в давнину, та несправедливо забутих нашими сучасниками

                  символів українського народу, її величності - хустині.

                  Отже, тема нашого родинного свята:

 « Хустина у звичаях та традиціях українського народу» (від спови-

                               точка до   зеленого віночка).

 ( «Мати» повиває «немовля» у хустину, вкладає в колиску, гойдає та наспівує    колискову.)

Мати1: Маєва нічка леготом дише,

              Ген співа соловейко.

              Пісня кохання до сну вколише,   

              Ой люлі, моє серденько.         (2)

                                    Приспів

                        Ой люлі, люлі, люлі,

                        Спи, серце моє, спи.

                        До сну вколишуть гулі,

                        Ой люлі, серце моє.

              Де вчора блакить в тіні сховався

              Листя шепоче легенько,

              Сон тихий в мрію душі зіллявся,

              Ой люлі, моє серденько          (2)

                                    Приспів

              Люлі серденько, тільки думками

              До тебе з поля полину,

              Невпинна пісня моя вколише    

              Тебе в вечірню годину.           (2)

 

Дитина: Добрий час,тихий час – ангелятка при нас;

                Розстелили м’якеньку хустинку,

                Щоб завити маленьку дитинку,

                Під голівоньку постелили,

                До маленького вушка притулили,

                Заховали волоссячко шовкове,

                Щоб не боліла голівонька ніколи.

 

Вчитель: Отже, перша хустина в житті новонародженого українця – це хус-

                 тина першого сповиточку. Переважно це була материна шлюбна

                 хустка, або біла хустка-льоля, яка передавалась з покоління в по-

                 коління.

 Дитина:  А друга? Росте дитинка, тішиться родина своїм дитяточком, а воно

                 вже й по полю з ровесниками бігає, в ігри різні бавиться. От, хоча б

                 у «Хустинки».

(Звучить народна дитяча пісня «Хустинка» діти під неї грають у гру.)

 Дівчинка: А давайте, дівчата, «Галю…» заведемо!

(Діти ведуть хоровод «Галя по садочку ходила»)

 Разом:    Галя по садочку ходила,

                 Хусточку біленьку згубила,

                 Ходить по садочку, блукає,-

                 Хусточку біленьку шукає.

                 Не журися, Галю, серденько,-

                 Ми знайшли хустину біленьку,

                 У садочку біля калини,

                 Під зеленим листом тернини.

Дитина: А далі – візьме бабуся внучатко за рученьку і разом підуть до мо-

                гили край села, перев’яжуть хустиною березовий хрест – пам’ять

                борцям за волю України.

          

Дитина: І линуть  бабусині розповіді про славних героїв, яким дарували

                дівчата хустки на прощання, як оберіг. Як покривали вишитою

                хустиною обличчя загиблому у бою козакові, щоб вороння очі не

                видзьобувало.

Бабуся: За легендою, дитино, у день Святої Покрови військо Аскольда взяло

               в облогу місто Костантинополь. Мешканці міста в гарячій молитві

               звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок.

               Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю хустиною-

               покровою.Післч цього вороги не могли побачити людей. Вражений

               Аскольд та його військо прийняли святе хрещення і стали

                       християнами.

Дитина: Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня

                відбувалися вибори нового отамана.

Дитина: Своєю покровителькою обрали Святу Покрову і січові стрільці.

Вчитель: Споконвіку хустка супроводжувала українців протягом усього

                життя, була вірною подругою і в радості, і в горі; вбирала себе і

                солодкі сльози щастя і гіркі сльози смутку.

Дитина: Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором україн-

                ської жінки, вона проходить через усю історію українського на-

                родного вбрання і, майже не змінившись, залишається у вжитку  

                до наших днів.

Дитина : Видатний історик Михайло Грушевський писав у своїй «Історії

                 України», що хустка відома на всій території України, починаючи

                 ще з часів Київської Русі, вона була поширена в козацьку епоху і

                 дійшла до наших днів. Змінювалися тільки кольори, візерунки, а

                 хустка залишалася хусткою. Правда, в різних місцевостях її носи-

                 ли по різному.

 ( На слайдах – фото різноманітних хусток, способи їх зав’язування.  Під час    перегляду слайдів діти читають вірші).

 

 Дитина1: На ній і гроно, і пелюстка,

                  і небо й райдуга на ній.

                  Мов берегиня вроди,- хустка

                  здавен у нашій стороні.

Дитина 2:  Вона – нареченим на щастя,

                    вона – на добро матерям.

                    Цей вічний дарунок – хустина,

                    знайома стежкам і вітрам.

Дитина3: Веселі ви чи сумовиті,

                    Чи біля Пруту,чи Дніпра.

                    Нема таких жінок у світі,

             Котрим вона не до лиця.

 Дитина4:  Ой, ті луги та бережечки-

                    Які вгорі, такі внизу.

                    На щастя й радість - два ріжечки,

                    А два – на смуток і сльозу.

Ведучий: Носили хустку в найлютішу пору року і діти, і дівчатка, і старші

                 дівки, і молодиці, і поважні літні жінки. Й донині на Різдвяні свята,

                 наші землячки, які шанують звичаї та традиції свого народу, ходять

                 з колядками та щедрівками від хати до хати замотані, зав’язані, за-

                 кутані у «шелінові», як у нас їх називають, хустки.

Дитина: У скрині кожної господині мала бути ось така звичайна ситцева

               хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, нею зав’язували

               миску з святою вечерею і несли її до родичів, хрещених.

               (Демонструє звичайну ситцеву  хусточку).

 (На сцену виходять діти, одягнені, як колядники; у руках - миска, зав’язана хустиною)

Разом: Ой у лісі край дороги…

             Щедрий вечір, святий вечір!

             Добрим людям на здоров’я!

             Там Василько сіно косить,

             Сіно косить, коню носить:

             Ой їж, коню, теє сіно,

             Буде тобі три дорозі.

             Як першая - до батенька,  

             А другая - до матінки,   

             А третяя - до дівчини.   

             До батенька - по шапочку,  

             до матінки - по сорочку,

             до дівчини – по хустину.

(Виходять господарі, виносять колядникам гостинці, дитина віддає «вузлик»)

Вчитель: Минають роки, підростають діти, з’являються перші симпатії, пер-

                 ші почуття, які мудрий український народ при споконвічному сро-

                 гому вихованні, дозволяє делікатно проявляти  на молодіжних заба-

                 вах.

(Старші діти заводять гаївку «На зеленім заріночку…»)

Разом: На зеленім заріночку

             Спіймав голуб голубочку.                           Маю хустку вишивану

             Ой, голубе, чого тужиш?                             На всі штири кінці

             Бери собі котру любиш.                              Кого люблю – поцілую,

             Як же мені не тужити,                                Стелю під колінця.

             Як не маю я з ким жити.

Маю хустку вишивану

На всі штири роги,

Кого люблю – поцілую,

Стелю йму під ноги.

        (Хлопець піднімає хустину, загортає плечі дівчини, виходять…)

Вчитель: Молоді люди закохувалися, стрічалися, мріяли…

Дівчата старанно гаптували чи вишивали хустини з надією подару-

вати коханому.Така хустинка часто служила способом знайомства.

Хлопець, якому сподобалась дівчина, намагався заволодіти її хус-

тинкою. Інколи залицяння через хустинку призводило до щирих

взаємин, а там - і до весільного рушничка…

Дитина: А як траплялася розлука, чи десь в дорогу коханий збирався, то

              дарувала україночка своєму милому хустину. Про це і в пісні

              народній співається…

                                       Пісня «Хустина.»

Дівчата( сидять на лавці,співають):

               Я вишивала шовком  хустину,

               Сама не знала кому їй дать.

               Як їхав милий за Україну -

               Дала хустину сльози втирать.

Дівчина: А він в хустину сльози не витер,

               Лиш до серденька їй пригортав,

Хлопець: Щоби миленька не говорила,   

                Що я тя вірно та й не кохав.

             

Вчитель: У нас на Прикарпатті дуже поширені пісні-коломийки, в яких хуст-

                 ка означає красу, вроду, працьовитість дівчини-українки.

Дівчинка1 (співає):  Сватай, брате, тоту дівку,

                                     Що в білій хустині,

                                     З неї буде файна жінка

                                     І добра газдині.

Дівчинка2: Ой, чия ж то дівчинонька

                      В шальовій хустині?

                      Вона так сі гонорує,

                      Як жєба в матині.

Вчитель: Ми вже згадували про свято Покрови, його значення для козаків

                  та січового стрілецтва.Та Покрова святкується в нас не тільки як

                  релігійне, а й народне свято. З цього дня починалася  шлюбна,

                  весільна пора в Україні .

                  Дівки, яким надокучило дівувати, молилися:

Дівчина1: Свята мати Покрівонько, покрий мені голівоньку, як не хусткою,

                 то  хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою.

Вчитель: А на Поділлі дівчата казали: 

Дівчина2: Свята мати, Покрівонько, завий мою голівоньку, чи в шматку, чи

                 в онучу — най ся дівкою не мучу!

Вчитель: Хустка здавна відігравала й важливу оберегову, магічну функцію,

                тому чи не найбільше місце займає хустка у весільному обряді.

                Починаючи зі сватання, коли на знак згоди дівчина підносила ста-

                ростам хустку на хлібові, хустку своєму милому нареченому, і за-

                кінчуючи покриванням хусткою голови  молодої.

(Дівчина-«молода» виносить калачі, перев’язані хусткою, віддає «старостам»)

Дитина:  Хустка, якою покривали молоду, зберігалася потім все життя.

               Існує в народі повір’я, що ця хустина мусить бути пишною,

               світлою, ясною і яскравою, щоб і життя в молодят таким було.

 (Інсценування покривання голови нареченої)

Дівчата співають пісню "Горіла сосна"

Разом: Горіла сосна палала,під нев дівчина стояла.

            Під нев дівчина стояла, русяву косу чесала.

            Ой коси, коси, ви мої, довго служили ви мені,

            Більше служить не будете – під білий вельон підете.

            Під білий вельон ще й хустку,більш не підеш ти за дружку…

            («Молоді» виходять, мати посипає їх пшеницею та житом)

Дитина: І так по колу, як усе наше буття…Минає час, у молодят народжу-

              ється дитинка. Молода матір із ніжністю пеленає свій скарб у свою

              шлюбну хустину… І знову …

Дитина: Росте дитинка, тішиться родина своїм дитяточком, а воно вже й по

              полю з ровесниками бігає, в ігри різні бавиться. От, хоча б у «Хус-

              тинки»…

Дитина:  Протягом всього життя супроводжує людину українська хустина.

                При народженні, на польових роботах, на сватанні і на весіллі, у

                повсякденному вжиткові, навіть  на похоронах.

                Хустка є невід’ємним атрибутом і цього сумного обряду.

Дитина: Про  болюче в житті людини мусимо  згадати, але цього не обій- 

                ти, тому про це треба знати.

Вчитель: Коли приходила пора прощання і  з найріднішою, у багатьох се-

                  лах Прикарпаття під час похорону матері, діти роздавали її хустки.

                  Саму ж померлу покривали великою хусткою, котра за життя бу-

                  ла їй найбільш до вподоби. 

                  Після смерті рідних, як жалобу, носять чорну хустку, з темними

                  квітами.         

                  А хустка, яку залишала мама – в домі неоцінена реліквія.

Дитина: Хустки використовували і з лікувальною метою. Люди помітили:

              якщо намочити хустину у воді, настояній на тернових кісточках,

              то можна зняти головний біль. Такі хустки називаються терновими.

Дитина: А ще, словосполучення «тернова хустина», як і «терновий вінок»

              мають символічне значення, хто з вас здогадується яке?

              Споконвіку слова «терновий», «тернова» асоціювалися з важкою

              долею, нелегкою участю.                

На фоні ліричної музики учениця виконує вірш Ганни Чубач

                                        "Хустка     тернова"

Учениця: Слово до слова-хустка тернова.

                 Квітка до квітки-весна.

                 Слухає вечір нашу розмову.

                 Ту, що на світі одна.

                 Доня питає - серденько крає:

                -Чом називається так?-

                 Відповідаю, ніби зітхаю:

               - Долі тернової знак!-

                 Доня сміється. Очі - як зорі.

                 Доня не знає про те,

                 Скільки тернові бачили горя,

                 Як безнадійно терен цвіте.

             …Рік тридцять третій,

                 Клятий, холодний…

                 З голоду пухне село…

                 Вже моя мама встати не годна:

                 Смерть опустила крило…

                 Бабця не плачуть - тихо зітхають

                 Хустку - єдине добро-

                 У Могилеві- Подільськім зміняють

                 (Боже, як вдало!) на жита відро.

                 Потім робили - хустку купили.

                 Та почалася війна.

                 Й разу на свята її не наділи,

                 В скрині лежала вона.

             …Рік сорок шостий… Жити не просто

                 Після такої тяжкої війни.

                 Ходить і ходить непроханим гостем

                 Батько убитий у мамині сни.

                 Бабця не плачуть - тихо зітхають.

                 Хустку не стануть носить. Знову на трави якісь обміняють.

                 (Боже, як бабці на обмін щастить!)

                 Потім робили - хустку купили.

                 Я пам'ятаю той день:

                 Бабця купили, мама наділи,

                 Я доторкнулась лишень.

                 Доня сміється. Очі - як зорі.

                 Світ мій від цього ожив.

                 Доня кепкує: «Довго говориш!

                 Значення слова - скажи!»

               - Вибач! Здалося все при нагоді.

                 Відповідь іншу не жди:

                 У нашому роді, у нашім народі

                 Доля і хустка - Тернові завжди!  

Дитина: Хустка продовжує залишатися вживаним елементом і у сучас-  

                ному вбранні.

                «Бабусину хустку» як головний елемент використала у своїй ко-

                лекції «Love Ukraine» дизайнерка Олена Лурдес.

                А Олена Сереброва у своїй колекції «Fall 2011» саме з хусток,

                особливим способом виготовляла тканину, а уже з неї — одяг.

                Перегляньте будь ласка невеличку добірку фотографій, як звичай-

                ну хустину можна зробити надзвичайно оригінальним елементом

                свого гардеробу.

Дитина:Наші дівчатка також підготували для вас невеличке де-філе. Отже,

               до вашої уваги, колеція «Боледзюк end kompani», сезону літо –

               осінь 2015.

 

Вчитель: Ось і підійшло до завершення наше знайомство з хусткою, яка су-

                  проводжувала жінку від народження до смерті, прикрашала життя

                  людини своїми розкішними химерними малюнками у радості і у   

                  горі, тобто від сповиточка до зеленого віночка.