Родинне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності, зворушливості. Воно – родинне, сімейне, разом із мамами і татами. А де тато і мама – там завжди весело, сонячно і затишно
Родина, рід слова святі
Учитель:
Родина, рід – які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті
Тож народилось веселкове свято
Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.
Цей хліб насущний ви прийміть від нас,
Щоб був достаток в домі повсякчас
І злагода, і щастя, і тепло
Щоб всій родині радісно було.
(Діти вручають хліб батькам).
Учитель:
Учитель:
Ще більше здружить і зріднить всіх нас,
Бо найщасливіша у світі та людина
Що друзів має поряд, повсякчас!
Учитель:
Ми вітаєм вас на святі.
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
Ви нас теж любіть, рідненькі,
Бо діти дорогенькі
Хочем бути на вас схожі
І як ви, такі ж хороші.
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька.
Я над усе тебе в світі люблю.
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його щастя цвіло!
Кращого в світі нема навкруги!
Татоньку, хочу тебе я обняти –
Ти мій порадник, заступник і друг!
Бо ви того варті.
Ми любимо вас!
Це свято – сюрприз вам
Кохані, від нас.
Спасибі вам за те, що ви прийшли
На це родинне свято!
Веселі і привітні!
Спасибі вам за те, що ви… Ви просто є на світі.
Найкращі, найрідніші.
Ми заспіваєм вам пісні
І прочитаєм вірші.
(Пісня « Рідна мати моя»).
Учитель:
Мама! Чи є на світі слово прекрасніше й ніжніше? У матері добрі й ласкаві руки, найвірніше, найчутливіше серце. Воно ніколи не залишиться байдужим до радощів і турбот дітей. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення – разом із нею все розуміє материнське серце. Мама – це той вогник добра, що вічно сяє для нас.
Слово мама промовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Від усіх ти наймиліша,
Матусенько мила
Щиро дякую тобі
Що мене зростила.
Живи, ти, мамо, для нас у світі.
Живеш ти радо, як тополинка,
Живеш привітно, як та билинка,
Душа у тебе – то море ласки.
У тебе серце – то море казки
У тебе очі – то зорі наче
У тебе руки – то сни дитячі
Ніхто не рівня тобі у силі,
Ніхто не рівня тобі у ділі.
В тобі, люба мамо, весь мій любий світ.
В тобі моє щастя, в тобі – моя ціль
Твоє – моє горе, моїм є твій біль.
Ти – моя перлина, скарб мій дорогий.
Ти мене борониш від лихих тривог
Най благословить тя з неба Господь Бог.
Як дітям грізно – ти найгрізніша.
Як ми з тобою – нам чисте небо,
Нам дуже хмарно, як ми без тебе.
Ти найсвятіша нам добротою,
Ти найдобріша нам добротою.
Живеш ти, мамо, для нас у світі
У добрім літі, у добрім цвіті.
Живеш привітно, як та билинка.
Живеш ти радо, як тополинка.
Сутність земного буття,
Ти немовлям мене ніжно сповила
І понесла в майбуття.
І коли я ще лежала в колисці
І безпорадна була,
Ти ж, моя нене, ні хвильки на місці
Перепочить не могла.
Кроки найперші я разом з тобою
З острахом тихо пройшла,
Мови грайливої і чарівної
Вчилася все і росла.
Нишком втирала сльозу.
В скрутний момент не лишала ніколи
І відвертала грозу.
Ти свою доньку завжди розумієш,
Ніби я - частка твоя.
Горе зцілиш і в обіймах зігрієш
Мене, найліпша моя.
Люба матусю, нехай же у тебе
Буде щасливим життя!
А над тобою — безхмарнеє небо,
В серці тепла відчуття.
(Пісня).
Учитель.
Батько, тато... Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину потрібно любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов. Батько має в сім'ї незаперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. Одначе батьків приклад, батькове слово завжди були законом.
Ти прийшов до нас на свято нашої родини
Ми тобі складаєм нині щире побажання,
Щоб прожив ти многі літа
І не знав страждання.
Плакала частенько га дарма
На руках у тата засинала
І в ночі татусь мороку добру мав.
Промовляла тихо: «Боже мій!»
А татусь холодною водою
Обтирав мене, щоб я не був слабкий.
Добре знає діло він своє -
Миє все, підлогу натирає –
Вихідний матусі втомленій дає.
Цілий день ми разом проведемо.
Спортом ми займаємось, гуляєм,
Або в гості до бабусі йдем.
Соколоньку ясний,
Який ти нам добрий,
Який ти нам красний!
Можу я, маленька,
Цілий світ сходити,
Море переплисти,
В небо полетіти,
Та знайти не зможу
Такого словечка,
Щоб вказати таткові
Всю любов сердечка.
Щоб ніколи не було біди.
Щоб були рідніші в цьому світі
Тато й мама з нами поруч назавжди.
Ніхто мене так на світі. Як вони, не любить!
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці добре відплатився!
Ми б вибрали прості і невисокі
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі
Хай не спішать літа вам на поріг
Хай повсякчас здоров’я прибуває
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм.
Учитель:
Діти! А про кого ці слова? Вона трохи старша за маму роками, і з ясними очима від яких сонячними промінчиками розбігаються дрібні зморшки. З голосом ніжним, як воркування сивої голубки. З натрудженими руками, що все вміють робити і таким щедрим на любов серцем. Вона знає безліч найцікавіших казок, вміє пекти найсмачніші пиріжки. Завжди прийде на допомогу, захистить, приголубить. Хто заміняє маму, поки вона у відрядженні або на роботі? Звісно бабуся.
Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько
Я ніжно отак пригорнуся,
Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку, пухову
Як гарно з тобою малечі!
Бабусю, завжди будь здорова!
Що ніжно голівку ласкали.
Ці руки невтомні і ніжні
В колисці мене колихали.
Вони ще моторні і вправні,
Все вміють ці руки робити
Хустиночки вишити гарні,
Сніданки і обіди варити.
Це для тебе сонечко лагідно сія.
Ласкою повняться рученьки твої
Я люблю твій голос – теплий, дорогий.
Та дуже вас просимо бережіть свої сили!
І, щоб сховатися, від тата.
До бабусі утікав!
А вона посварить, покричить
Поцілує та й мовчить
Чи сюди, чи туди
Чи то хліба, чи води
Чи сорочку, и штанята
Все до бабці, не до тата,
Там безпечно від біди
І щасливий той живе,
В кого бабця люба є
Той біди вже не зазнає
Бо бабусенька скрізь дбає.
Учитель:
Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачим ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові.
Сьогодні ми хочемо вам спасибі сказати
За недоспані ночі
За натруджені руки
І за добрі поради.
( Пісня ).
Учитель:
Нелегкий життєвий шлях бабусі долала не сама. Її опорою, допомогою та підтримкою завжди і в усьому ( чи то дітей ростити, чи онуків няньчити) був дідусь. Він сивоголовий і поважний, мовчазний і розумний, завжди підставляє своє міцне плече у скрутну хвилину…
Я до землі тобі вклонюся.
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
Як один одного любить,
І твій розумний заповіт
Я пам’ятатиму повік!
Ти привітний, добрий, славний,
Будь здоровий, не хворій,
Мій дідусю дорогий!
Я так тебе люблю
Вродливий ти своєю добротою
І серцем, що для нас живе,
Дай, Бог, тобі здоров’я і спокою,
Сто літ живи і знай –
Ми любимо тебе.
Хай Бог охороняє тебе від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб був ти щасливий і здоровий
На многії і многії літа.
( Пісня ).
Учитель:
Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам’ять, символи України, наші обереги.
Це скарби, коштовності мої.
Рушничок цей вишила бабуся,
Бачу в нім красу душі її.
Цю серветку мама вишивала,
Цю поличку вирізав татусь…
І коли до них я доторкнусь
Рідних рук тепло я відчуваю.
Сила в них якась магічна є,
Сила ця мене оберігає від негод
Енергію дає.
Учитель:
Мабуть, сьогодні ви будете згодні зі мною, що кожна людина має свій талант. Ви черговий раз переконаєтесь, якщо розглянете виставку робіт, яку підготували ваші рідні. Любо милуватися вашими виробами, дорогі батьки. У вас дійсно, золоті руки. Дозвольте вам побажати нових творчих досягнень. Дякуємо вам за прояви натхнення і творчості. Прийміть ці оплески в нагороду від нас.
Учитель:
Ми всі – український народ, який складається з родини – малих і великих, дружніх і працьовитих.
Родина – це не тільки рідні, родичі
Це і наш клас, і наша школа і весь народ український.
Родина до родини – народ. А щоб нашому українському народу не було переводу, потрібно берегти його шанувати.
Сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне.
Бо у світі так мало тепла
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигай добре слово їм сказати
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Учитель:
Немає жодної сім’ї, яка б була обділена талантами. Наші батьки вміють усе: тата готувати канапки та заплітати коси, пришивати гудзики; мами – розуміють своїх дітей без слів і упізнають їх із зав’язаними очима.
Давайте, дорогі діти, пишатимемося батьками, бабусями, дідусями – вони у нас такі талановиті, розумні, добрі, люблячі! Вони – ваша опора у житті.
Тож поклонися щодня батькові гарненько,
Бо серденько в нього до твого близенько.
Поклонися татусеві до землі низенько.
Він тебе оберігає, дитинко маленька! ( Діти кланяються ).
Учитель:
Поклонися щодня матінці ще нижче,
Бо серденько в неї до твого ще ближче
Матінка рідненька ночі не до спала,
За тебе, дитинко, все переживала. ( Діти кланяються ).
Учитель
Дорогі бабусі ваші й дідусі!
Варт пошани сивий волос
І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться
Станьте ближче, поклоніться! ( Діти кланяються ).
Від діда й баби, мами й тата
Та родовід не тільки треба знати,
Їх цінувати й щиро поважати.
Учитель:
Прийміть, дорогі батьки, бабусі й дідусі уклін від ваших дітей і ці побажання.
Щастя й здоров’я вам побажати.
Хай щедро й ласкаво вам світить у віконце.
А лихо нехай обминає поріг!
А доля вам щедрі дарує плоди.
Усмішки красу не затьмарить вона.
Незгоди людські хай не чинять вам зла.
Хай збудеться все, що іще не збулося.
Так щастя в житті вашім хай розцвітає!
Хай сміються очі, не хмуряться брови.
Хай дарує доля сто щасливих років!.
Учитель:
Хай наш незвичайний сімейний урок
Для вас усіх буде як свято
Бабусю шануйте і дідуся!
Матусю любіть і тата.
Учитель:
Хай тішиться внуками баба і дід!
Хай тато та мама радіють дитині!
Хай буде, як дуб, могутній рід!
Хай злагода й мир запанують в родині!
( Пісня ).