Родинне свято «Сорочинський ярмарок по-зимовому»

Родинне свято «Сорочинський ярмарок по-зимовому»

Ю.О. Стьопенко, І.В. Манузіна, О.М. Федюк,

вихователі Комунального закладу Київської обласної ради

«Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту»

 

 

Мета: виховувати у ліцеїстів любов до національних і сімейних традицій, історії українського народу, бажання допомагати рідним та близьким; формувати мистецькі навики, інтерес до культури рідного краю, почуття обов’язку перед батьками; розвивати почуття народної свідомості, поваги до родини та старшого покоління.

Обладнання: мультимедійна презентація, оформлення сцени в українському народному стилі (рушники, тин, хата, народний посуд, хустки), столи з українськими стравами для ярмарку.

Хід заходу:

Ведуча 1: Якби всі люди вірили у силу Різдва, наші мрії збувалися б частіше.

Ведуча 2: У кожного з нас своя доля, своє майбутнє, але є те, що, безперечно, у передріздвяний час об’єднує кожного з нас.

Ведуча 1: Це віра у новорічну магію!

За кулісами чути пісню колядників

Всі: Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

Виходять і продовжують співати

         Де Христос родився, з Діви воплотився,

         Як чоловік пеленами убого повився.

 

         Ангели співають, "слава" восклицають,

         На небеси і на земли мир проповідають.

 

         Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

 

Коза:             Різдвяна ніч, різдвяне диво!

                       Мрії і чудес пора!

                       Різдвяний настрій аж на крилах

                       Розносить двором дітвора.

Колядник 2: Чи вірите в Різдва ви силу?

                       Чи чуда ждете в порю цю?

                       Ми вам розкажем в ніч цю сиву

                       Історію правдивую одну.

Колядник 3: Історія ця не простая, друже!

                       В ній таємниця сна і ночі,

                       Кохання в ній вирує дуже.

                       Це варто бачити на власні очі.

Колядники йдуть

На задньому плані ярмарок

Вибігає дитина і роздає запрошення

Хлопець 1: Ярмарок! Ярмарок! Сорочинський різдвяний ярмарок! Ярмарок! Різдвяний ярмарок!

Хлопець 2:

УВАГА! УВАГА! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть, не минайте.

На ярмарок просим гуртом, поодинці,

Чекають на Вас там чудові гостинці!

Виходять 3 дівчини

Маруся: Чула, дівчата, цього разу такий в нас чудовий ярмарок! Зараз подивимося, чи так це справді.

Мотря: Це ж бо точно! Таку хустку там собі придивилася – диво!

Маруся (Бере зі столу хустку, приміряє на Мотрю): А ця? Не хустка – скарб! Під твої рожеві щічки якраз!

Мотря: Справді гарно. Може б взяти собі?

Маруся: Олесю, що ти така сумна?

Олеся: Мати знову лаятиме, як вчасно не прийду, а я вже й так затрималася. Тепер геть і на вечорниці не пустить.

Мотря: Чого ти? Не засмучуйся! Пустить, звичайно! Тобі ж з Остапом зустрітися треба. (підморгує)

Олеся: Остап такий чудовий у мене! Його очі як те небо – чисті і безкраї, вуста у нього такі…червоні (соромиться), такі руки сильні, він же спортсмен у мене!

Маруся: Закохалася ти, подруго! Закохалася…

Танець

Після танцю виходить мати Олесі

Мати: Олесько, я не зрозуміла! Я коли казала вдома бути? Кури негодовані, підлога не метена, посуд немитий, а вона хустки наміряє та з хлопцями розважається. Ану до хати швидко! (до Остапа) А тебе, пройдисвіте, щоб я коло своєї доньки і близько не бачила!

Остап: Але ж тітко Параско, яка донька у Вас гарна: очі – самі зірки, вуста як гроно калини, щоки рум’яні, як тії рози, голос – ніжніший за шовк…

Мати: Ти мені тут порозказуй! Ану геть звідси!

Хлопці тікають

Мати: Не знаю, людоньки, що й казати! Така донька гарна вродилася, вся в матір! Від женихів одбою немає, а вона того Остапа-голодранця любить. І щастя для дитини хочеться, але яке ж то щастя без грошей? Так добре, коли в хаті завжди копієчка знайдеться, і поросятко якесь хрюкає, курочки бігають. Не знаю, людоньки… Ой, не знаю.

Мати йде

Виходять янгол і демон

Ангел:

Добро, красу... сліпому не побачить,

Як правди молитов глухому не почуть.

 

Чорт:

Та перестань! Я знаю, що то значить –

Краса, добро... усе це каламуть.

Бо лиш тоді життя чогось та й  варте,

Коли в кишені в тебе зайвий гріш,

 

Коли ти не бідуєш, а пануєш,

Хіба не так? Чого ж бо ти мовчиш?

Що дасть добро? Яка від нього рада?

Кому? За скільки ти його продаш?

 

У світі золото – єдиний бог і влада,

Йому вклоняються і бідний, і багач.

Гей, брате жиде, йди і розкажи,

Як правильно у цьому світі жити.

Йдуть

Виходять ведучі

Ведуча 1: З чим у вас асоціюється Різдво?

Відповіді із залу

Ведуча 2: Для мене Різдво – це тепле коло друзів, це яскраві гуляння на площі міста, гучні ярмарки із смачною їжею, пряними напоями.

Ведуча 1: На таких гуляннях, чомусь, завжди починаєш вірити в диво. Здається, ніби ось-ось спалахне зірка на небі, прийде Дід Мороз із Снігуркою, роздадуть подарунки, ми вип’ємо разом склянку теплого молока, чи какао, і одразу ж почнуть усі мрії здійснюватися.

Ведуча 2: А як заворожуюче сяє ялинка! Виблискує своїми вогниками, мов натякає нам, що диво вже близько!

Ведуча 1: А що таке диво? От всі говорять постійно «диво», «диво», а що це? Хіба не диво, коли ви всією сім’єю збираєтеся на вечерю, обговорюєте новини дня, смієтеся, ділитеся враженнями? Хіба не диво, спільні прогулянки з сім’єю? Коли здоров’я в порядку, коли любові повен дім, - хіба ж то не диво?

Ведуча 2: Любов – ось, що справжнє диво! Любов, яка панує в кожній родині, є в кожному серці.

Йдуть

Виходять колядники

Поки співають пісню, роблять вигляд, що колядують

Серед колядників Олеся і подружки

         Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

 

         Де Христос родився, з Діви воплотився,

         Як чоловік пеленами убого повився.

 

         Ангели співають, "слава" восклицають,

         На небеси і на земли мир проповідають.

 

         Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

Колядники стоять, вмикається мінус пісні «Горілка» Вєрки Сердючки

Вибігає чорт і біжить до людей, кривляється, краде печиво

Бачить Олесю, зупиняється.

Чорт: Що то за дівчина така? Чарівнааааа! Лице як та ягідка, фігура як лоза! Очі, мов зірки на Різдвяному небі, губи, як гроно калини! Неймовірної вроди красуня!

Мотря: (до Олесі) Глянь-но, Олесю, сам чорт на тебе заглядається!

Олеся: Та що ти таке кажеш? Хіба в чорта якісь почуття можуть бути?

Маруся: А чом би й ні? В твою вроду, і сам чорт закохається!

Колядники йдуть

Подружки співають пісню з Олесею

Чорт закохано спостерігає

Пісня на мотив «Я піду в далекі гори»

Він піде в далекі гори

На широкі полонини,

І попросить вітру зворів,

Аби він не спав до днини.

 

Щоб летів на вільних крилах

На кичери і в діброви

І дізнавсь, чи любить мила –

Карі очі, чорні брови.

 

Приспів:

Мила його, люба його,

Світе ясен-цвіт,

Він несе в очах до неї

Весь блакитний світ.

Він несе любов-зажуру,

Мрію молоду,

І сади цвітуть для нього,

Ой сади світуть.

 

А як вітер з полонини

Полетіти не захоче,

Все одно знайде дівчину –

Чорні брови, карі очі.

 

Перейде він бистрі ріки,

І бескиди, і діброви,

І шляхи йому покажуть

Карі очі, чорні брови.

 

Приспів

 

 

Олеся: Та ви чого це, дівчата? Знаєте ж, я лиш Остапа люблю!

Йде, дівчата біжать за нею

Чорт: (Молог) Хіба ж можна в таку вроду не закохатися? Хіба можна тою постаттю не любуватися? Що то за дівчина…

Вибігають колядники, сміються, знову співають. Когось тягнуть на санях.

Гучний ярмарок. На столи глядачам виносять їжу.

Продавець 1

На ярмарку нашім товару багато

Є чим дивувати і є що придбати

Погляньте, які огірочки(показує рукою)

І в банки годяться і в бочки,

Все літо ми їх доглядали

Підв’язували, поливали.

Продавець 2

Купуйте, купуйте усі бараболю

Варіть їі смажте, із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує

Картопля як хліб - вона всіх нагодує.

Продавець 3

Кому моркву, бурячок?

Підставляйте кошики.

Одна штучка – п’ятачок,

Та хіба ж це грошики?

Продавець 4

Продаю я баклажани

Українські це банани.

Та їдять їх тільки люди,

Мавпа їсти їх не буде.

Продавець 5

А у мене смачні сливи

Купуйте , їжте та будьте щасливі.!

Продавець 6

Підходьте дорослі і діти,

Маємо чим пригостити

Продавець 7

Бублики маємо, пряники,

Тістечка та рогалики.

Ведуча 1: Що то за ярмарок, без смачних частувань?

Ведуча 2: Їжте, пийте, любі гості, хай вам смакує!

На фоні грає весела музика. Всі смакують. Проводяться конкурси

Циганка 1: Ай-на-не-на-не! Бачу, гуляння тут справді велике! Ай же ярмарок, так ярмарок! Мммм, ласощі!

Циганка 2: Скільки смаколиків, скільки всього цікавого! Кому ж тут поворожити?

Циганка 3: Зараз наворожу, всю долю розкажу!

Цигани підходять до гостей, ворожать

Виходить Остап

Остап: Ти глянь-но, цигани! Може, хай і мені долю наворожать? Чи буде Олеся зі мною, чи кохає? Чуєш, циганко чарівна, наворожи ж і мені, долю мою повідай!

Циганка 3: Дай, парубоче, свою руку. Угу, кохання велике бачу. Щире, взаємне, але є перепони у вас. Бачу, ще один молодик твою дівчину вподобав. Та й не молодик то зовсім, а якась сила темна.

Остап: І як же мені тепер бути?

Циганка 2: Лише сміливим доля щастя дарує, подумай про це.

Циганський танець

Події в хаті Олесі.

Мати: Олеську, чого розсілася? Скоро гості прийдуть, Святвечір сьогодні, давай на стіл готувати.

Олеся: Мамо, що мені ті гості, як серед них Остапа не буде?

Мати: Та й горе ж з тим Остапом! Чи не розумієш ти, що бідний він? Нащо тобі такий треба?

Олеся: До чого тут бідність, як я його кохаю?

Пісня Олесі на мотив «Ой говорила чиста вода»

Місяць-братику ти мій, ясна зіронько моя,

Розкажи мені про милого мого,

У мої дівочі сни, його стежку поверни,

Приведи під світло променю твого,

Так вже сталося, зачекалася, зачекалася я його.

 

Ой, ворожила на Андрія,

З опівночі до рання,

Розповіло мені люстерко,

Де живе любов моя,

Ой, ворожила на Андрія,

Мати били, що не сплю,

Розповіло мені люстерко,

Кого полюблю.

Мати: Ой що за дівка дурна? Ну тебе…

Мати йде. Вибігає Остап

Остап: Квіточка моя, вишенька моя стигла, сонечко моє ясне! Прийшов до тебе, хочу в мати твоєї руки просити. Підеш за мене?

Олеся: Я б пішла, Остапчику, та мати не віддасть! Лаяти буде!

Остап: Хіба ж вона не розуміє, що кохання у нас велике? Що заради тебе душу ладен чорту віддати!

Чорт: (за кулісами) Ого! Треба, мабуть, брати, поки пропонують!

Остап з Олесею чують, як іде мати, Олеся ховає Остапа в мішку

Мати: (Забігає) Ой, Олесю, гості вже йдуть!

Стук у двері, заходять гості

Гість 1: Дорогі пані й панове,

                Ви гучніш гостей вітайте!

                Карооких, чорнобрових

                Нас частуйте й пригощайте!

Гість 2:  Ми до вас у гості нині

                 Завітали попід вечір.

                 Бачу, дуже ви гостинні,

                 Пиріжечки тільки з печі!

Гість 3:  Снігу намело багато,

                 Радість скрізь луна,

                 Ну а ми на вашім святі

                 Погуляємо сповна.

Гість 4:  Частувати чим нас будеш,

                 Господине дорога?

                 Борщ червоний, може, бограч?

                 Чи ковбаска запашна?

Мати: Ой, проходьте ж, гості любі! Проходьте-проходьте! Сідайте! Зараз я вас смаколиками власного виробництва частуватиму. Ми з Олесею весь день готувалися, дорогих гостей чекали.

Стук у двері. Заходить чорт

Мати: (Хреститься, бере часник) Матір Божа, сам чорт у гості на Різвяну вечерю прийшов.

Чорт: Не просто прийшов! Свататися до Олесі твоєї буду!

Мати: Та хай Бог милує, шо ти таке верзеш? Як це чортяка дівчину мою за дружину візьме?

Заходять колядники з мішками.

Колядник 1: Господине, дозволь же заколядувати в твоїй хаті?

Колядують

         Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

 

         Де Христос родився, з Діви воплотився,

         Як чоловік пеленами убого повився.

 

         Ангели співають, "слава" восклицають,

         На небеси і на земли мир проповідають.

 

         Нова радість стала, яка не бувала:

         Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

 

Колядник 2: Хай у хаті вашій

                         Мир і злагода панує!

Колядник 3: Хай дарують щастя

                         Ті, хто колядує!

Колядник 1: Хай любов в оселі

                         Не згаса ніколи!

Колядник 4: Що б ви всі веселі

                         Були завжди вдома!

Колядник 5: А що, господине, так гостей багато? Таке гуляння гарне? До вас долучитися можна?

Чорт: Так сватання у нас! Олесю я за дружину беру!

Мати: Яке тобі сватання, чортяко? Ану забирайся геть звідси! Хай вже краще за Остапа йде, ніж за чорта. Той хоч хлопець порядний, працьовитий. І на вроду гарний! А головне, що любить Олесечку мою!

Колядник 2: Як не має гуляння, то ми далі підемо. Хай буде мир у вашій хаті.

Колядники беруть мішки, серед яких Остап, збираються йти

Остап: (З мішка) Стривайте! (Вилазить) Тітко Параско, то віддайте ж за мене Олесю вашу. Самі сказали, я працьовитий і люблю її дуже.

Мати: От негідник! Ну негідник же! Ай, твоя взяла. Хіба ж я для своєї доньки щастя не бажаю? Женіться діти! Благословляю вас!

Всі: УРА!

Ангел 1:

Мир тобі, українська хатино,         

Хай святиться тут Боже ім'я,     

Хай панує між вами щоднини   

Щире слово і правда свята,

 

Ангел 2:

Годі смутку – вам радість звіщаєм,

Божа ласка на землю зійшла,

У  вертепі, у яслах на сіні

Народилося нині Дитя.

Веселіться, сини України,

Привітайте Малятко-Христа.  

 

Фінальна пісня «Йде Різдво»

Вже наспівує стара завірюха

Щось новеньке, увага! Слухай!

Свято стукає нам у вікно

Це Різдво! Це Різдво! Це Різдво!

 

Звідусіль купу друзів напхало

Пироги, огірочки і сало

Олів'є, мандаринок відро

Це Різдво! Це Різдво! Це Різдво!

 

Ми запрошуємо Вас за стіл

Хай молитву почує Бог

Спробуй маминої куті

Будьмо! За Різдво!