Вчитель початкових класів
Анатолівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст
Макаренко Тетяна Дмитрівна
2020 р
МЕТА : показати учням красу та багатство української мови з допомогою народної творчості, творів письменників і поетів ;
викликати бажання вивчати мову, милуватися її красою ;
розвивати мовлення учнів, уміння спостерігати ;
виховувати любов до рідної землі, свого народу, рідної мови.
ОБЛАДНАННЯ : плакати з висловами про мову , книжкова виставка творів письменників, поетів для дітей, модель печі,рогачі, різноманітні горщики, рушники.
На дошці плакат з написом « Ти наше диво калинове, кохана українська мово». На столі стоять портрети Л.Українки, Т.Шевченка, І.Франка.На центральній дошці у рушнику --- портрет Т.Шевченка і написані біля нього рядки поета :
« Ну що б здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого….
А серце б'ється, ожива,
як їх почує!..»
(Т.Шевченко)
ВЧИТЕЛЬ : Доброго дня, шановні наші добродії! Вітаємо вас у нашій господі. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Ми живемо з вами на мальовничій землі -- в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо ми. З задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємося у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.
Мова – краса спілкування,
Мова – як сонце ясне,
Мова – то предків надбання,
Мова – багатство моє.
Мова – то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза джерело,
Мова – це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть :
Без мови немає країни –
Мову , як матір любіть !.
УЧЕНЬ : Мова народу – це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації, це набагато більше. Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв'язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня, якої ні в кого більше такої немає.
УЧЕНИЦЯ : Мова народу…. Вона як дві краплини води схожа на характер людей, які нею розмовляють. Наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ --- добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий.
Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови – нема нації, нема народу. Т а все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос.
Звучи, моя мово у серці народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою! Мово рідна моя, не мовчи !
Учитель читає вірш В.Самійленка «Українська мова» Пам'яті Т.Г.Шевченка (додаток1) .
УЧЕНЬ : І справді , наша мова, наче діамант ,міниться міріадами відтінків, краса якого ніжно сяє у злагоді й вогнем виблискує під час негоди.
Діти читають вірші про рідну мову, про рідне слово.
1 учень Наша мова, як барвінок,
В'ється – розвивається.
Наша мова, наче річка,
В світі розливається.
Наша мова багата, виразна,
Слова , наче пісня, звучать.
Мова наша лагідна, прекрасна,
Буду я її оберігать !.
2 учень Рідна мово, ти прекрасна,
Барвінкова, люба, ясна,
Мелодійна і чарівна –
Поміж мовами царівна !
Рідна мова в нас єдина,
Як мама й серце, й Україна.
3 учень Зі слова починається людина,
Із мови починається мій рід,
Ласкава, мамина, єдина
Щебече соловейком на весь світ,
Бентежна , тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна.
Моя українська, свята наша мова
Бринить , як бандури струна.
ВЧИТЕЛЬ : Найкращий дар, що його має людина від Бога – це мова. Як без мови сказати, що голова думає, що серце відчуває ? Різними мовами говорять люди. За підрахунками вчених, на Земній кулі є близько 3000 мов. Але рідна мова – найкраща і наймиліша для кожної людини. Українська мова налічує понад 300 000 слів, які ми можемо записати за допомогою 33 букв.
Слово, від нього почався світ, адже воно було першим. Слово—найтонше торкання до серця, і воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити,викликати усмішку і сльози, вселити віру в людину і зарадити невірі, надихнути на працю і скувати сили душі… Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.
УЧЕНЬ : Слово – зернинка, слово -- травинка,
слово –сльозинка в веснянім дощі.
Слово – веселка, слово – журавка,
слово – усмішка тобі і мені.
УЧЕНИЦЯ : Слово -- струмочок, що ген ледь пробився
Слово – це квітів веселий розмай.
Живи й процвітай у віках, рідне слово,
збагачуй себе і народ прославляй.
УЧИТЕЛЬ : Мова – життєдайне джерело. Припадаючи до нього, спраглий п'є живильну воду, набирається сил, заспокоює знеболене серце і душу. З цього джерела черпаємо мудрість, надію, лікуємо рани.
Мов перлинки – росинки у траві,так виблискують і збагачують мову прислів'я і приказки, примовлянки і забавлянки, скоромовки та багато інших видів усної і писемної творчості. Цінуючи ці багатства, примножуючи їх, стаємо багатшими духовно, щедрішими душевно.
УЧИТЕЛЬ : А зараз ми проведемо змагання між командами. ( заздалегідь були підготовлені 2 команди).
1 тур змагання – розминка. Кожній команді пропонуються загадки. За кожну правильну відповідь - 1 бал.
2 тур – змагання народознавців. Продовжіть і закінчіть прислів'я.
3 тур – змагання юних поетів. Я пропоную вам початок вірша, а вам потрібно його закінчити ( 5 хвилин на виконання).
4 тур – гумористичні історії. ( учні розповідають гуморески, смішинки)
Пісне українська ! Ти , як мова, мелодійна, чутлива, незрівнянна ! В тобі переплелося усе, чим володіє наша мова ! Щоб переконатися у цих словах, запрошуємо учнів до
5 тур – пісенний. ( учні виконують українські пісні).
6 тур – конкурс капітанів ( завдання для капітанів команд -- підібрати прикметники до слова « МОВА»)
Журі підбиває підсумки змагань . Нагородження переможців.
УЧЕНИЦЯ : Ніжна, мила, світанкова,
ясна, чиста, колискова,
мелодійна, дзвін котюча,
дивна, радісна, співуча,
лагідна, жива, казкова,
красна , чарівна, шовкова,
найдорожча, добра, власна,
мудра , сонячна, прекрасна,
солов'їна , барвінкова.
ВЧИТЕЛЬ : Із сивої давнини бере початок наша рідна мова. Вона пройшла тернистий і нелегкий шлях свого становлення. Перетерпіла укази Петра І, Катерини ІІ, Миколи І. Пережила циркуляр царського міністра Валуєва, який забороняв книги українською мовою. І сьогодні піднялась на весь зріст та заявляє про себе Всесвіту, бо як і тоді, і нині в Україні є ще люди, які не бажають її процвітання, тож і тепер , у незалежній Україні, за неї потрібно боротися.
УЧЕНЬ : Живи , вкраїнське слово, процвітай !
Моє мале сердечко звеселяй !
В кожну сім'ю й оселю завітай,
де люблять і шанують рідний край.
УЧЕНИЦЯ : Щоб пам'ятали нині й назавжди,
якого роду доньки ми й сини.
Красу своєї мови бережи,
бо житиме вона – то житимемо й ми !
ВЧИТЕЛЬ : Ось і добігло кінця наше свято. Багато теплих слів пролунало на честь рідної мови. Дехто з вас, можливо, відкрив для себе щось нове, збагатив себе новими словами. На остаток я нагадую слова Володимира Сосюри :
Вивчайте , любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові
не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло,
що креслить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті …
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1.Журнал «Початкова школа» №1, 2007 р
2.Журнал «Початкова школа» №5, 2007 р
3.Журнал» Початкова школа» №7, 2007 р.
4.Журнал «Початкова школа» №9, 2007р.
5.Журнал «Початкова школа» №11, 2008.
6.У сценарії родинного свята використані уривки поетичних творів українських поетів О.Олеся, А.Малишка, П.Тичини,М.Сингаївського,В.Самійленка.
ДОДАТОК №1.
Діамант дорогий на дорозі лежав, --
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в тилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько , як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді 6 камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палаючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так і пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш !
Хай коштовим добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб , поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав : «Відкіля нам сіє?!»
Володимир Самійленко