20 травня о 18:00Вебінар: Можливості сервісів Canva та Liveworksheets для створення інтерактивних навчальних матеріалів

Виховний захід на тему "Роде наш, красний"

Про матеріал
Звичаї і мова - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в народ, одну націю. А підвалиною суспільства є сім'я і школа, на яких закладається фундамент держави. Тому треба оживити і відродити в душі та пам'яті животворне коріння звичаїв нашого народу, донести до кожного учня, до кожної сім'ї розуміння, що ми не просто українці, ми - нація.
Перегляд файлу

 

             Відділ освіти, молоді, спорту та культури

  Виконавчого комітету

Бобрицької сільської ради Черкаської області

Комунальний заклад «Литвинецький ліцей»

 

 

 

 

Шульга Світлана Гнатівна

 

 Родинні свята – традиції  школи

 

 

http://viaperfecto.ru/wp-content/files_mf/1440403833shutterstock_72570955.jpg

 

 

 

 

 

2021

 

Роде мій ясний

Мета: формувати уявлення учнів про те, що сім’я – це цілюще джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави; пробуджувати пізнавальний інтерес до історії свого роду,її культури і побуту, почуття любові до батьків, пошани до людей старшого віку; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, виховувати бажання зберігати родинні традиції, примножуючи честь і славу роду добрими справами.

 

                                                   Хід свята

Ведучий: Добрий вечір, шановна родино. Сьогоднішнє свято, яке має назву «Роде наш красний» - це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання.

Ведуча: Найдорожче для людини – хліб, сіль і честь. А честь починається з пам’яті про свій дім.

Ведучий: Велика і прекрасна наша земля. Перед кожним із нас пролягли широкі і ясні шляхи. І де б не були ви, а рідної землі не забувайте. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Учасники виконують пісню «Чом, чом, земле моя».

Ведуча: У кожного є два береги, від одного  людина відпливає, а до другого має неодмінно причалити. Серед таких – берег надії, берег юності, берег любові. І все ж, хоч би де зупинялася людина на цих почасти нетривких і мінливих берегах – пристанищах, їй неодмінно світитиме далеким вогником отой найперший – Берег Дитинства.

Ведучий: Що ж воно таке отой найперший берег дитинства? Якими вимірами означити це поняття?

Ведуча: Відповісти однією чи кількома фразами на таку, здавалося б, просту річ не так уже й легко.

Учень:  Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став.

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ,

Де найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:

- Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився ти.

 

Ведуча:  Земля дитинства. Стежки ранньої юності… Кому не снилися вони в далеких мандрах, хто не відчував їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися на схилі літ у чарівну казку дитинства.

Учасники ансамблю виконують пісню «Дорога спадщина».

Ведучий: Мимоволі згадується великий Кобзар. Майже в кожному вірші Тарас Шевченко, перебуваючи в Орській фортеці, заливався журною тугою за рідним краєм. У той далекий 1847 рік він неодноразово прохав долю, щоб

«Або хоч крихітку землі

Із – за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого».

Ведуча: Рідна домівка… у цьому вислові втілені найблагородніші людські сподівання. Про власну хату  співано в багатьох піснях. Згадаймо одвічні побажання дівчини, котра просить нареченого поставити хату з лободи, бо чужа оселя, як лиха свекруха.

Дівчатка  виконують  народну  пісню «Постав хату з лободи».

Ведучий: Кожний із нас по-своєму ставиться до батьківської оселі, по – своєму сприймає її. Але водночас це родинне вогнище, має вселюдську спільність. Звідси ми виходимо в широкий світ із засвоєними цінностями: маминою піснею, батьковим напуттям, дідусевими казками і бабусиними вишиванками, теплом і незрадливістю рідного слова.

Ведуча: Ця незгасна обитель роду людського, незрадлива колиска материзни – батькова хата увібрала радощі й жалі, злагоди і клопоти, у ній пахне сушеними грибами та рутою – м’ятою, духмяними паляницями. Не оминали, звісна річ, і нестатки, але завжди дзвеніла людським стоголоссям пісня.

Ансамбль виконує пісню «Хата моя, біла хата».

Ведуча: Найкраще слово на землі – мама. Це найперше слово, яке вимовляє людина, і воно звучить всіма мовами світу однаково ніжно.

У мами найдобріші і найласкавіші руки, вони все вміють. У мами найвірніше й найчутливіше серце – в ньому ніколи не гасне любов, воно ніколи не буває байдужим.

Діти читають вірші про мам.

Ведучий: І скільки б не було тобі років – п’ять чи п’ятдесят, - тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд. І чим сильніша твоя любов до матері, тим радісніше й світліше життя.

Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха. Це відображено і в сучасних піснях.

Звучить «Пісня про рушник».

Усього чотири літери

У простому цьому слові.

Але скільки в ньому, діти,

Щиросердності й любові.

 

Слово це відоме змалечку

Капітану в грізнім морі,

Космонавту в синій далечі,

Прикордоннику в дозорі.

 

Загартовує у битвах,

Зве на подвиг героїчний

Слово рідне, слово світле

І таке земне і звичне.

 

Там, де буря понад краєм,

Там, де важче і болюче,

Слово це допомагає

Нібито від щастя ключик.

 

Пропливають хмари грізні,

Небо знов гримить громами,

Та  одразу сонце блисне,

Тільки мовиш слово – мама.

Ведучий: А в найдавніших перлинах народної творчості ось що говориться про маму:

- «На сонці тепло, а біля матері добре».

- «Птах радіє весні, а дитина матері».

- «Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько».

- Нема цвіту над маківку, нема роду над матінку».

- «Мами ні купити, ні заслужити».

Діти читають  власні твори про маму.

Ведуча: А скільки хороших пісень створено про маму. Ось послухайте деякі з них у виконанні дітей.

Діти виконують пісню про маму «Все починається з мами».

Ведучий: Батьківська любов згідно з народною мораллю має бути стриманою і врівноваженою. Традиційна роль батька в родині загальновідома. Правда в скарбницях фольклорного розмаїття важко відшукати хоча б кілька народних, чисто «батькових пісень», як це маємо про неньку. Якщо і згадується в піснях батько, то поетичні рядки надто скупі на похвалу. Тут значною мірою причетний сам характер батька – стриманість на ласку. Недарма це відбилося і в прислів’ях:«Батькова лайка дужча за материну бійку».

«Батько – не мати: не поцілує і не приголубить».

«З батьком розмова коротенька».

Ведучий: Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини. Батьки нас виростили, виховують, навчають добру, люблять. І як не відплатити їм пошаною, любовю, ласкою і допомогою.

Ведуча: Батько – татусь. Чому татусь? Легенда розповідає так: «Давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля. І полюбився їй синочок на імяТата. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні і та подарувала йому пісеньку «Татонько, татонько». Виріс хлопчик у статного парубка.зявилися у нього свої діти. Їх Леля навчила кликати свого татка «Таточку, татусю, татку». Чи справді так було, а чи ні, але всі українські діти з давніх – давен кличуть свого батька «татком, таточком, татусем»

Ведуча: В традиційному понятті батько – захисник, годувальник. Однак, батьків приклад, батькове слово, наказ, були законом, нормою виховання. Не випадково говорять: «Не навчив батько, то не навчить і дядько».

Ведучий: Батьків приклад у родині має особливе значення, адже діти, особливо хлопці, намагаються робити з нього життя. Батьків приклад неодмінно засвоюється дітьми. Недарма в народі кажуть: «Яке коріння – таке і насіння», «Яка хата – такий тин, який батько – такий син».

Ведуча: Хоч і мовиться, що яблуко від яблуні далеко не впаде. Але якщо той плід лежатиме наодинці, без догляду мудрого садівника, то виросте з нього не яблуня,  а звичайнісінька кислиця. Мораль тут проста: людина, як і дерево, потребує батьківського догляду. Слово батька, його приклад мають бути законом, святим обов’язком у будь – якій родині.

Батько і мати – два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати у долі дитячій…

Треба, щоб кривди між них не було.

 

В душі – по пісня солов’їна,

То злякано  сичі кричать.

Щоб не кришилася родина,

Щось треба вміти і прощать.

 

Нехай людські любов і шана

Оселять всі шляхи круті,

Бо в дітях ми себе лишаєм,

Себе продовжуєм в житті.

 

З крутих воріт звертаєм в отчу хату,

Зорить вона віконцем, стежку тче.

Дітям треба материнські руки,

Їм дуже треба й батьківське плече.

 

Ідуть батьки, за ними йдуть сини,

Своїм трудом вінчають мирний день вони.

І землю рідну в щедрих колосках.

Підносять вище на своїх руках.

Діти співають пісню «Таточку, татусю».

Ведучий: Дідусь у нашому житті… Святість цієї близької людини завжди була незаперечна. Не один раз доводилось бачити, як  навколо нього юрмляться дітлахи, щебечуть, тиснуться. Кожному хочеться поспілкуватися, почути цікаву оповідку. Така, очевидно, природа малят.

І досі сниться  під горою,

Між вербами та над водою

Біленька хаточка.

Сидить неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

Ведуча: Дідусь пустить усміх, погладить голівку, запитає: « А чия ти будеш, доню?  Куди йдеш? Як вчишся?»  і враз діти стають лагіднішими, серйознішими.

Ведучий: Щасливі діти, які мають маму, батька. Щасливіші ті, які мають

ще й бабусь. Бо мудре народне прислів’я каже, що «мамина  любов до вінця, а любов бабусі – до кінця». Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим здобутком на все життя.

                                           Родинне свято, 4 клас.

Ведуча:Добрим людям бажаємо щедрості,

Матерям бажаємо не старіти,

Щоб ваш вік у щасті молодів.

Матерям і квіти, і привіти

Від веселих зоряних синів.

Любим дітям ми бажаєм казки,

А бабусям – світлих вечорів.

Всім синам бажаєм завжди ласки

Для жінок, дівчат і матерів.

Ведучий: Шановні присутні! Ми надіємося, що наше свято «Роде наш красний» допоможе налагодити тісний зв'язок сім’ї та школи, об’єднає дітей, батьків і вчителів для спільної роботи.                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література:

1.Бондарчук Г.М. Виховні години. На допомогу класному керівнику. / Г. М. Бондарчук, М. М.Тимочків. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 72 с.

2.Концепція національно-патріотичного виховання [Електронний ресурс] /

3. Журнал «Позакласний час»,  № 8-9, 2009р.

4. Журнал «Розкажіть онуку» , №2, 2013р.

Інтернет-ресурси:

1. http://www. Testsoch.net 

2.http:// Storinka-m.kiev.ua/article.php

3.http:// Uk.wikipedia.org/wiki/

4.Професійний журнал для вчителів «Відкритий урок» // Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/legislation/other/5397.

5.Ілюстрації [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://www.google.com.ua/search

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
16 березня
Переглядів
48
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку