Роль батьків у забезпеченні академічної доброчесності

Роль батьків у забезпеченні академічної доброчесності

Ми хочемо жити в доброчесному суспільстві. Хочемо, аби нас лікували лікарі, які добре й наполегливо вчились. Аби нас захищали непідкупні, професійні та небайдужі правоохоронці. Щоби нас судили судді, які розуміють, що таке — служіння. Наші маршрутки, автобуси, поїзди і просто автівки водили ті, хто не купували права, а старанно вчилися кермувати транспортом. Усе це — про доброчесність. Бо вона пронизує абсолютно всі сфери нашого життя. У доброчесному світі хочеться жити, але його дуже важко будувати. Особливо, коли живеш у суспільстві з цінностями виживання, де порушувати правила — вигідно, брати хабарі — вигідно, діяти лише задля власного блага, а не дбати про суспільне — майже умова для виживання. Це — сумна правда нинішніх реалій. Але цінності можна змінити. Це займає багато часу, потребує зусиль і починати потрібно зі змін у школі.         
Чому це важливо? Академічна доброчесність – це не просто вимога шкільної програми, а ключовий принцип виховання відповідальної особистості.

Виховання — це завдання як батьків, так і вчителів. Проте воно має бути живим, цікавим, ненав´язливим, прикладним та інтерактивним. Тоді воно матиме максимальний результат: стане невід´ємною частиною мислення, поведінки та дії.

Основи моральності особистості закладаються в сім’ї. Школа здатна лише розвинути та доповнити все те добре та прекрасне, що формується в сімейному колі. Тому, дуже важливо, щоб принципи виховання сім’ї і і школи  були суголосними. Тому, якщо батьки прагнуть виховати доброчесну дитину, вони самі повинні бути зразком доброчесності: доброчесність виховується доброчесністю. У сім’ї важливо пропагувати цінності академічної доброчесності: працелюбність, толерантність, чесність, мужність, повагу до інших і самоповагу, справедливість, довіру до людей тощо. Не карати за оцінки, а стимулювати  жагу пізнання.  Доброчесне середовище, приклади доброчесної поведінки, обстановка, що відповідає доброчесному життю, – це той шлях, яким сім’я спроможна виховати доброчесну дитину.

Що про це говорить НУШ?

✔ Виховання – це про ціннісні речі. Тому, наприклад, казати дитині: «Читай більше!» й не читати самому не вдасться. Так само  з доброчесністю. Якщо батьки вважають, що видати чуже за своє нормально, то дитина теж так вважатиме.

•                  Якщо для батьків оцінка важливіша, ніж те, що знає дитина, тоді з цим ми нічого не зробимо. Поки буде колекціонування високих балів, а не знань, із недоброчесністю буде складно боротися.
•                  У сім’ї має бути повага до особистого простору. Потрібно проговарювати з дитиною, що брати чуже – не добре. Тим, хто звикнув до з дитинства, буде легше дотримуватися доброчесності в будь-яких проявах.

 Ми, вчителі, щодня працюємо над тим, щоб навчити дітей не лише предметних знань, а й важливих життєвих принципів. Але без підтримки сім’ї цей процес буде значно складнішим. Як же залучити батьків до цієї роботи? Як допомогти їм зрозуміти, що їхня роль у цьому питанні ключова? Давайте розберемося разом.

Серед здобувачів освіти  в нашій практиці часто  трапляються наступні форми порушення академічної доброчесності:

1. Списування або надання іншим можливості списувати інформацію з чужої або своєї праці, діагностичної  або домашньої роботи,                “ готових домашніх завдань ”, електронних носіїв; інтернет –ресурсів.
2. Використання недозволених матеріалів і методів під час навчального процесу (навчальних посібників, шпаргалок, книг,  гаджетів і т.д.);
3. Попереднє несанкціоноване використання результатів, в тому числі обмін або отримання інформації від учнів, які, наприклад, вже здали тест чи контрольну роботу;
4. Навмисна відсутність учня у день здачі проєкту, тесту, діагностичної чи самостійної роботи;
5. Будь- які види свідомого обману.

Ми всі хочемо, щоб наші учні зростали чесними, відповідальними і самостійними. Але чи завжди вони бачать відповідний приклад у своєму оточенні? На жаль, сучасне суспільство часто транслює зовсім інші цінності: успіх будь-якою ціною, обхід правил, підкуп заради кращих результатів. Діти спостерігають за дорослими, і якщо вони бачать недоброчесність, вони починають її наслідувати.

Батьки є першими наставниками своїх дітей.

Якщо в сім'ї цінується правда, а будь-яке обманювання чи списування засуджується, то й дитина виростає з правильними орієнтирами.

Найкращий спосіб навчити доброчесності – бути її прикладом.

За роки роботи я помітила, що учні, які зростають у сім'ях, де цінується чесність, набагато відповідальніше ставляться до навчання. Якщо в родині прийнято "трохи підправити" домашнє завдання, написати твір замість дитини або навіть допомогти списати, то чого ми можемо очікувати від школярів? Один із найгірших сигналів, який можуть отримати діти, – це толерантність до корупції. Якщо вдома говорять: "У житті без зв’язків і хитрощів нікуди", "Головне – мати знайомства, а не знання", то школяр починає вірити, що чесність не має цінності.

Часто саме батьки підштовхують дитину до недоброчесної поведінки, купуючи їй книжку готових домашніх завдань, виконуючи замість дитини поробки, проєкти, пишуть реферати або виконують інші завдання. Але чи це справжня допомога? Ні! Це позбавляє дитину можливості навчатися самостійності та відповідальності. Натомість варто просто пояснити матеріал, підказати напрямок розв’язання, але не виконувати завдання замість учня.

Таким чином дитина звикає, що будь-яке завдання можна виконати не самостійно, порушує авторські права та знецінює роботу тих, хто працює самостійно. Виконувати завдання за дитину – це не допомога, а забирання в неї можливості навчитися.

Багато батьків прагнуть дати своїм дітям кращу освіту і наймають їм репетиторів. Репетитори можуть бути справді корисними. Але що відбувається, коли репетитор не навчає, а просто виконує за дитину всі завдання? У таких випадках учень втрачає мотивацію працювати самостійно, перестає розвивати критичне мислення і відповідальність. Більше того, він починає сприймати навчання як щось, що можна "купити", а не як шлях до власного розвитку.

На жаль, деякі батьки, самі того не усвідомлюючи, вчать дітей маніпулювати системою. Ось кілька поширених прикладів:

✔ "Давай я напишу тобі твір, щоб ти отримав гарну оцінку" – батько чи мати хочуть допомогти, але насправді навчають дитину уникати труднощів.

✔ "Давай домовимося з учителем, щоб ти отримав вищий бал" – таким чином формується думка, що знання не важливі, важливіші домовленості.

 ✔ "Я заплачу за участь у конкурсі, аби ти отримав грамоту" – замість стимулу розвиватися, дитина вчиться отримувати нагороди без реальної праці.

Отже, причини  академічної недоброчесності з боку батьків:

•      вимагання тільки хороших оцінок;
•      не звертають увагу на важливість процесу самостійного здобуття знань дитиною, використовуючи власний потенціал;
•      толерантно ставлення до проявів порушення доброчесності: підтримка списування з ГДЗ, виконання за дітей домашніх завдань.

Необхідно переконати батьків, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але й нічого не робити – теж помилка. Тому на конкректних прикладах варто пояснювати, що творчі завдання, які діти виконують у школі, розвивають їхню здатність самостійно творити ідеї та втілювати їх у життя, сприяють їхньому життєвому успіху.

Ми всі стикалися з ситуаціями, коли учень списує, а батьки на це закривають очі. Як боротися з цим?

 ✔ Вести відкритий діалог із дітьми та батьками: пояснювати, що списування – це не дрібниця, а звичка, яка може вплинути на майбутнє.

✔ Робити акцент на знаннях, а не оцінках: пропонувати учням можливість виправляти помилки та показувати прогрес;

 ✔ Проводити рефлексії: запитувати дітей, що вони дізналися нового, які висновки зробили після виконання завдання.

•      Переконувати  батьків, що списування – це небезпечна звичка.
•      Проводити обов’язкові  зустрічі з батьками, пояснювати, що їхня допомога має бути правильною: не виконувати завдання замість дитини, а підтримувати, мотивувати та вчити самостійності: від простого до складного через похвалу і заохочення.

Часто батьки контролюють дітей, але не говорять із ними про важливість чесності. Є простий підхід – ставити відкриті запитання:

• Що було найскладнішим у навчанні цього тижня?
• Як ти сам оцінюєш свої зусилля?
• Що тобі допомагає краще зрозуміти матеріал?

Коли ми допомагаємо батькам будувати діалог, замість жорсткого контролю, це дає результат.

Якщо ми хочемо змінити ситуацію, потрібно не лише працювати з учнями, а й активно взаємодіяти з батьками. Ось кілька ідей:

1. Просвітницька робота серед батьків – проводити зустрічі, лекції, батьківські читання, сімейні клуби, круглі столи, консультації, фоторепортажі, обговорення про важливість академічної доброчесності. Наприклад, можна запропонувати разом з батьками провести  лекторій «Поняття та принципи академічної доброчесності» чи скласти  «Рецепти академічної доброчесності», де ознайомити їх із поняттям, цінностями академічної доброчесності, важливістю дотримання її здобувачами освіти та відповідальністю за її  порушення.
2. Запровадження "Кодексу честі сім'ї" – мотивувати родини створювати власні правила, де чесність буде основною цінністю (Наприклад, «Наші сімейні цінності», «Обов’язки кожного члена сім’ї,  «Закони сім’ї» (чини доброчесно навіть тоді, коли тебе ніхто не бачить; не  бери чужого без дозволу; кажи правду, відповідай за власні рішення; чесно розповідай про свої вчинки; поважай інших), «Права у нашій сім’ї» (Пам’ятай: усі ми —різні, але рівні у своїх правах; дій так, щоби ніхто не відчував приниження; стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе; не намагайся отримати для себе покращені умови, використовуючи вплив знайомих чи рідних і т.п.).
3. Відкритий діалог – обговорювати з батьками їхню роль у навчальному процесі.
4. Стимулювання самостійності – заохочувати учнів до самостійної роботи, розвивати критичне мислення, організовувати проєктні роботи.
5. Підвищення відповідальності – впроваджувати альтернативні способи оцінювання знань, наприклад, усні презентації чи творчі завдання, які неможливо списати і при оцінюванні обов’язково враховувати

•      характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обгрунтованість, цілісність;
•      якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
•      сформованість предметних умінь і навичок;
•      рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки;
•      досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формувати гіпотези).

Практикувати різні зручні форми спілкування з батьками: живі та віддалені, формальні та неформальні, віртуальні, відеоролики, колективні та індивідуальні.

Шановні колеги! Академічна доброчесність – це не лише про навчання, а про формування особистості. Якщо ми об’єднаємо зусилля педагогів, учнів і батьків, то зможемо виховати покоління чесних, відповідальних та впевнених у собі людей. Найважливіше те, що про академічну доброчесність важливо не просто говорити, а й учитися жити доброчесно на практиці та виховувати в собі сміливість відстоювати своє право на справедливе доброчесне освітнє середовище.

Пам’ятка (доброчесному) вчителю від Івана Франка:

«Вчи, але не муч…

Це має бути девіз кожного, хто має іншого вчити. Вчи та поясни. Коли замало, покажи і докажи.

Якщо дитині нудно йде наука серед чотирьох стін, то треба вивести її на світ.

Ходіть собі вдвох, як добрі приятелі, як собі рівні: говоріть з собою.

Дитина й незчується, скільки скористала, скільки навчилася, гуляючи з вами по вільному світу.

 В кожному оточенні будьте чемні та ввічливі. Старайтеся нікому не набридати і не бути нікому тягарем.

Старших, – однаково чи ваших хлібодавців, чи людей зовсім чужих і до вас непричетних, – шануйте і з ласкою та любов’ю ставтеся до малих та тих, кого звичайно інші зневажають.

А на те все нехай дивиться об’єкт вашого навчання, вашого експерименту: ваш учень.

Бо це все теж наука».