Роль класного керівника у формуванні життєво компетентної особистості

ПЕДРАДА від 25 жовтня 2021 року

Тема педради: «Формування ключових і предметних компетентностей учасників освітнього процесу засобами сучасних технологій»

Доповідач: Алексєєва Катерина Іванівна

Тема доповідача: «Роль класного керівника у формуванні життєво компетентної особистості»

«Недостатньо лише  отримати знання, треба й ще їх уміти застосувати»

Йоганн Вольфганг Гете

Актуальність теми обумовлена сучасними тенденціями в освіті. Сьогодні школа повинна забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої і ініціативної особистості, здатної жити в нових умовах, реалізувати себе у житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства.

Концепція "компетентності" останнім часом є популярною. В її основі лежить ідея виховання компетентної людини, яка не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність.

Тому вчителю необхідно не тільки дати учням певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину.
         Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, повинна володіти такими якостями:

● знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

● орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

● здійснювати відповідальний життєвий вибір;

● самостійно і критично мислити;

● усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

● грамотно працювати з інформацією;

● бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

● бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

● уміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;

● бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;

● приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.
 

Отже, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.  А результат навчання повинен забезпечити кожен учитель зі свого предмета на кожному уроці, плануючи навчальний процес – не тільки як процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес формування компетентностей кожного учня, виховання його особистості, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності. Вплив особистості вчителя на формування життєвої компетентності учнів особливий.  Тому вчитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не тільки той, хто все життя вчить, а й той, хто все життя вчиться.
           Формування життєвих компетентностей – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні дитини до соціального досвіду, засвоєнні нею вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя.
           Сучасна школа повинна намагатися якомога більше готувати випускника школи для сучасного життя та діяльності.  Життєві компетентності повинні давати можливість випускнику сміливо зустрітися  з дійсністю, зайняти своє місце в житті, бути успішним.
            Людина, яка хоче досягти успіху в сучасному світі, повинна мати певні здібності, зокрема:

1).      Швидко діяти в нестандартних ситуаціях (сучасна діяльність вимагає від людей діяти в умовах ліміту часу, в ситуаціях, коли бракує досвіду);

2) .     Вчитися все життя (сьогодні неможливо працювати за фахом усе життя, маючи лише одну освіту. Під час своєї діяльності необхідно самостійно набувати нових знань).

3).      Працювати в сучасних інформаційних системах (інформаційні технології є джерелом та засобом спілкування.  Без уміння працювати з інформаційними технологіями неможливо діяти й бути успішним), уміти здобувати, аналізувати інформацію отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.

4).      Вступати в комунікацію (сьогодні неможливо сприймати себе як громадянина окремої держави. Це вимоги від громадян спілкуватись з громадянами різних країн. Треба вміти вислухати, зрозуміти, довести свою думку до співрозмовника), вміти працювати в команді.

5).      Бути гнучким, мобільним, конкурентноздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці.

6).      Критично мислити.

7).      Використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем.

8).      Генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність.

9).      Вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій.

10).      Цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави.

11).  Бережливо ставитись до свого здоров’я та здоров’я інших як до найвищої цінності.

12).  Бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Отже, під формуванням життєвих компетентностей розуміють виховання у дитини здібність діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовувати набуті знання на практиці, брати на себе відповідальність та вчитись протягом всього життя.

     Гарна школа починається з уроку. 
        Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання. Зрозуміло, що уроки в умовах компетентнісного  навчання, в умовах співробітництва (вчитель-учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань. Щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.
         Колектив учителів наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості. Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, свої потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність – це стало невід’ємною складовою освітньої діяльності вчителів.
          Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізаці­єю відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Найкращий ефект з формування компетентностей має така форма навчання, за якої учень навчає інших того, чого хоче навчитися сам.        Важливою частиною освітнього середовища є проекти. Можна стверджувати, що пройшовши через проектне навчання, учень набуває таких компетенцій:

1)      Компетенцію розуміти. Розуміти – тобто побачити логічні зв’язки навчального матеріалу через діяльність.

2)      Компетенцію готовності. Бути готовим організувати діяльність та взяти на себе відповідальність за інших.

3)      Компетенцію опанувати нову діяльність. Вміння опанувати нову діяльність, набути нових необхідних технік, умінь та навичок.

4)      Компетенцію комунікативну. Вміти організувати комунікацію, зрозуміти співрозмовника, довести свою точку зору, вміти спілкуватись, вміти навчити цього інших.

До цього переліку з повним правом мають бути долучені частково-пошукові та дослідницькі методи навчання, які передбачають самостійну активну діяльність учнів, задіяння та розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійного опрацювання додаткових джерел, комунікативні та організаційні вміння.

Індивідуальна форма організації навчальної діяльності сприяє становленню самостійності, активності, відповідальності, і це робить реалізацію названої форми адекватною задачам формування компетентності учнів. 
       Групова форма організації навчальної діяльності. Правильно організована робота в парах, групах чи мікрогрупах дозволяє забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов'язків між ними, виконавчу та організаційну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спільної роботи над розв’язанням конкретного завдання. Саме групова робота найбільш узгоджена з реаліями професійної діяльності дорослих.
        Таким чином, визначаючи ієрархію форм організації навчальної діяльності учнів у контексті компетентнішого підходу, можна дійти висновку про пріоритетність групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності. У системі компетентнісного підходу до навчання нових акцентів набувають вимоги до засобів навчання. Формування інформаційної компетентності передбачає обов'язкове використання в навчальному процесі комп’ютерної техніки й медіазасобів і забезпечення оволодіння учнів прийомами опрацювання інформації.

Учитель має бути зараз не транслятором інформації, а організатором спрямованої на розв'язання навчальних завдань діяльності учнів. Закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності - вона має бути активною, передбачати самостійну й самоосвітню роботу. Традиційними вимогами до сучасного компетентнісного уроку є те, що на заняттях учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць, виконувати вимірювання та розрахунки, складати конспект уроку, висувати гіпотези, звертатися до свого практичного досвіду.
        Отже, чим частіше на уроках  буде панувати атмосфера співпраці між учителем і учнем, тим більше можливостей матимуть школярі для мислення, творчості, фантазії не тільки на уроках, а й в позаурочний час.

Це сприятиме формуванню мислячої, активної особистості.

Формування життєвої перспективи залежить, насамперед, від вікових особливостей сприйняття теперішнього, минулого і майбутнього, має динамічний характер і відбувається протягом всього життя людини